Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/9811/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9811/26

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання – Худику С.А.,

за участю апелянта ОСОБА_1 , його представника – адвоката Артьомової Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, Дисциплінарної комісії ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И Л А :

06 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області від 04.02.2026.

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №171 від 05.02.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про необґрунтованість висновків службового розслідування, які стали наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що висновок службового розслідування не може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку. Крім того, відповідач зазначив, що ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не містить такого заходу, як попередження про необхідність дотримання службової дисципліни, а тому фактично до позивача не було застосовано дисциплінарне стягнення. На переконання відповідача, в даному випадку відсутнє порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, як обов`язкової умови для звернення до адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка обставинам справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.11.2002 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС, а з 07.11.2015 по теперішні час проходить службу в Національній поліції України, зокрема з 17.01.2021 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Наказом відповідача від 19.01.2026 №316 призначене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції капітаном поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в області, майором поліції ОСОБА_1 та старшим оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_2 , за результатами проведення якого складено висновок від 04.03.2026 року.

Висновком службового розслідування встановлено, що 12.02.2026, близько 09:00 год. старші уповноважені сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї з метою відпрацювання матеріалів ЄО ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області від 29.01.2026 щодо можливих шахрайських дій невстановлених осіб та отримання пояснення від громадянки ОСОБА_3 прибули за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування з громадянкою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 за вказаною адресою ОСОБА_6 почав агресивно поводитися та зненацька наніст позивачу декілька ударів кулаком в область голови та тулубу. На місце події направленого СОГ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області та бригаду швидкої медичної допомоги, де позивачу надана була медична допомога, встановлений діагноз: “ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин тім`яної ділянки справа”. Громадянина ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.

Відповідач зазначив, що позивач вчинив дисциплінарний проступок , що виразився в особистій недисциплінованості, недотриманні законів, які регламентують діяльність поліції, незабезпеченні особистої безпеки під час несення служби, низькому рівні професійних знань та навичок у частині тактичної підготовленості, в обранні невдалої позиції та необдуманному наближенні до суб`єкта, непотрібному поспіху, відсутності почуття безпеки, нерозподіленні та невизначені обов`язків кожного працівника поліції (порушення вимог пунктів 1,2,8.9 частини 3. ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини першої ст.18, ч.1 ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 2.2,2.5 розділу 2 та пунктів 3.1, 3.2,3.3,3.4,3.5,3.8 розділу 3 Методичних рекомендацій), за що позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про необхідність дотримання службово дисципліни.

Наказом Одеського РУП № 1ГУ НП в Одеській області № 171 від 05 березня 2026 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни (п.2 наказу).

Вважаючи протиправним висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не заперечує ані факт відсутності табельної зброї та засобів індивідуального захисту, ані жодних інших фактичних обставин події, які встановлені відповідачем у висновку службового розслідування та які зазначені в письмових поясненнях за його підписом, не наводить існування інших невстановлених службовим розслідуванням обставин. Суд дійшов висновку про доведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно приписів ст.3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 цього Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

За приписами ст.19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами ч. ст.13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

За приписами частини 5 цієї статті, застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни. (ч.11 ст.19 Статуту).

Оскільки, в чинному законодавстві відсутній такий вид дисциплінарного стягнення, як попередження про необхідність дотримання службової дисципліни, оскаржуваний наказ відповідача в частині притягнення ОСОБА_1 до виду дисциплінарної відповідальності, яка не передбачені ч.3 ст.13Дисциплінарного статуту, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В Дисциплінарному статуті чітко визначено, що якщо під час службового розслідування буде встановлено саме незначний проступок, то керівник обмежується попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни, без притягнення до дисциплінарної відповідальності та видання відповідного наказу в порядку ст.19 Дисциплінарного статуту.

Доводи відповідача, що за результатами службового розслідування до позивача не застосовано дисциплінарного стягнення у розумінні статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а лише попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни, спростовуються формулюванням оскаржуваного наказу, в якому зазначено, що саме за вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вірно зазначає позивач, протиправне накладення дисциплінарного стягнення впливає на результати оцінювання службової діяльності та на службову репутацію.

Суд першої інстанції вищевикладені обставини не дослідив, не врахував наведені норми права, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, відповідно до п.3, п.4 ст.317 КАС України рішення суду в частині відмови у скасуванні дисциплінарного наказу підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову в цій частині.

Разом із тим, вірними є доводи відповідача, що висновок службового розслідування не може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку.

Так, частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення, є висновок службового розслідування

За своєю правовою природою висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 420/3307/20 від 30 березня 2021 року.

Враховуючи, викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в часині відмови у скасуванні висновку службового розслідування є правильним та таким, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу №171 від 05.03.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області №171 від 05.03.2026 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текс постанови складений та підписаний колегією суддів 24 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: К.В. Кравченко