Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/9270/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9270/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

за участі – представника третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Голубкова М.В.,

представника відповідача Іщенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Концерну «Одесаагрогаз» до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ФОП ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

01.04.2026р. Концерн «ОДЕСААГРОГАЗ» (далі – позивач або Концерн) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, яка полягає у невжитті заходів реагування щодо усунення порушень вимог законодавства при розміщенні тимчасової торговельної споруди за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області вжити заходів реагування, передбачених чинним законодавством України, щодо усунення порушень, пов`язаних із розміщенням тимчасової торговельної споруди з недотриманням нормативно встановлених відстаней до інших будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2025р. Концерн уклав договір із Таїровською (зараз Таїрівською) селищною радою Одеського району Одеської області, відповідно до якого Концерну було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:3309, із цільовим призначенням – 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води). На цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна – нежитлова будівля, яка належить Концерну на праві власності.

Водночас за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті вул. Лабораторна, встановлений торгівельний павільйон, який належить ФОП ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ). Стверджуючи, що ця споруда встановлена з порушенням протипожежних розривів від будівлі, Концерн звернувся до Головного управління ДСНС в Одеській області із заявою про проведення перевірки, якою надалі встановлено факт порушення вимог правил пожежної безпеки. Відомості про встановлені порушення додатково направлені до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області для вжиття відповідних заходів реагування. Проте селищна рада заходів реагування, передбачених чинним законодавством України, щодо усунення порушень, пов`язаних із розміщенням тимчасової торговельної споруди з недотриманням нормативно встановлених відстаней до інших будівель та споруд, не вчинила.

Одеський окружний адміністративний суд залишив без руху позов Концерну ухвалою від 03.04.2026р.

Одеський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позов Концерну та відкрив спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін ухвалою від 10.04.2026р.

ФОП ОСОБА_1 надав пояснення, в яких вказав, що біля тимчасової споруди, посадові особи Концерну здійснили самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, двоповерхової нежитлової будівлі загальною площею 105 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що порушує права ФОП ОСОБА_1 та заважає його фінансово-господарській діяльності. Договір оренди від 21.02.2025р. земельної ділянки за кадастровим номером 5123755800:02:005:3309, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, є нікчемним, оскільки укладений за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності. Концерн не набув права власності на об`єкт самочинного будівництва, тому у зв`язку з розташуванням та експлуатацією ФОП ОСОБА_1 тимчасової споруди права Концерну не можуть бути порушені.

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області (далі – відповідач, селищна рада) подала відзив, у якому заперечувала проти задоволення позовної заяви та твердила, що селищна рада не є органом, який має право встановлювати факт порушення пожежних норм. Посилання на лист Головного управління ДСНС України в Одеській області не створює для селищної ради обов`язку знести тимчасову споруду.

Підставою для прийняття рішення про знесення слугують порушення правил благоустрою населених пунктів, а не пожежних норм. Для прийняття такого рішення відповідач повинен провести перевірку та зафіксувати порушення актом. Самостійне скасування дозвільних документів без дотримання процедури має наслідком порушенням прав та законних інтересів ФОП ОСОБА_1 .

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив рішенням від 10.06.2026 р.

Визнав протиправною бездіяльність Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області в частині невжиття заходів реагування щодо усунення порушень вимог законодавства при розміщенні тимчасової торговельної споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язав Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області вжити заходів реагування, передбачених чинним законодавством України, щодо усунення порушень, пов`язаних із розміщенням тимчасової торговельної споруди, яка належить ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнув з Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Концерну «Одесаагрогаз» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 328,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (далі – також скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі витребував матеріали справи з суду першої інстанції ухвалою від 14.07.2026р.

Матеріали справи №420/9270/26 надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду 05.08.2026р.

З 03 серпня 2026р. по 28 серпня 2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.

П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні ухвалою від 31.08.2026р.

Обставини справи

21.02.2025р. Концерн (як орендар) та Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області (як орендодавець) уклали договір оренди земельної ділянки (далі – договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, цільове призначення - 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), з кадастровим номером 5123755800:02:005:3309.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:3309 є – АДРЕСА_1 .

На цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна – нежитлова будівля, яка належить Концерну на праві власності.

Водночас за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті вул. Лабораторна, встановлений торгівельний павільйон, який належить ФОП ОСОБА_1 .

23.10.2025р. Управління містобудування та архітектури Таїровської селищної ради Одеського району Одеській області видало ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки на тимчасову споруду строком до 23.10.2030р. з місцем розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, наявними у Договорі особистого строкового сервітуту №63-06/03-04/2025 від 23.10.2025р., укладеного між Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області та ФОП ОСОБА_1 .

Концерн звернувся до Головного управління ДСНС в Одеській області із заявою від 25.02.2026р. про проведення перевірки та вжиття заходів реагування торгівельного павільйону. Заява мотивована тим, що торгівельний павільйон встановлений з порушенням протипожежних розривів від будівлі, яка належить підприємству, розміщення цієї споруди обмежує належне користування підприємством орендованою земельною ділянкою та об`єктом нерухомого майна, розташованого на ньому.

Посадові особи Одеського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС в Одеській області здійснили вихід на місце для перевірки фактів, які викладені у заяві Концерну, та встановили порушення вимог пункту 1.14 глави 1 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014р. №1417, а саме: тимчасову торговельну споруду встановлено на відстані менше 10 метрів від інших будівель і споруд. Це підтверджується листом Головного управління ДСНС в Одеській області від 09.03.2026р. на ім`я голови Таїрівської селищної ради. У листі Головне управління ДСНС в Одеській області просило Таїрівську селищну раду розглянути заяву підприємства від 25.02.2026р. та вжити заходи щодо недопущення порушень вимог пожежної безпеки при розміщенні малих архітектурних форм на території громади.

Концерн звернувся до ФОП ОСОБА_1 з претензією від 18.03.2026р. щодо врегулювання спору в досудовому порядку, а саме у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії усунути порушення вимог чинного законодавства шляхом приведення розміщення тимчасової споруди у відповідність до вимог будівельних та протипожежних норм, або здійснення демонтажу вказаної споруди.

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області листом від 19.03.2026р., який направлений у відповідь на лист Головного управління ДСНС в Одеській області від 09.03.2026р., повідомила Головне управління ДСНС в Одеській області, що уповноваженими посадовими особами Таїрівської селищної ради проведено обстеження торгівельного павільйону щодо дотримання протипожежних розривів, за результатами візуального обстеження встановлено, що тимчасова споруда розміщена на відстані менше 10 метрів від зовнішньої стіни капітальної будівлі, що має віконні прорізи. Об`єкт встановлений безпосередньо під металевими евакуаційними сходами суміжної будівлі, що створює критичну загрозу безпеці та блокує шлях евакуації у разі виникнення надзвичайної ситуації. На підставі виявлених порушень складений Акт обстеження та надано офіційне повідомлення власнику (представнику власника) тимчасової споруди про необхідність негайного усунення порушень законодавства із встановленим терміном - 5 робочих днів для добровільного приведення об`єкта у відповідність до норм або його демонтажу. У листі також зазначено, що наразі в Управлінні містобудування, архітектури та землеустрою триває процедура підготовки рішення про анулювання паспорту прив`язки №06/03-04, і у разі невиконання законних вимог у встановлений термін, матеріали перевірки будуть передані до Управління житлово-комунального господарства для ініціювання процедури примусового демонтажу вказаної споруди.

Вважаючи порушеними свої права, Концерн звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

За зверненням Концерну посадові особи Одеського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС в Одеській області здійснили вихід на місце для перевірки фактів, викладених в заяві підприємства, та встановили порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 1.14 глави 1 розділу III Правил поженої безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014р. №1417, а саме в частині встановлення тимчасової торговельної споруди на відстані менше 10 метрів від інших будівель і споруд. До збіжного висновку щодо встановлення тимчасової споруди на відстані менше 10 метрів від іншої будівлі дійшли уповноважені посадові особи Таі?рівськоі? селищної ради, які провели обстеження вищевказаного торгівельного павільйону щодо дотримання протипожежних розривів, та склали відповідний Акт обстеження.

ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №06/03-04 на тимчасову споруду за місцем розташування: АДРЕСА_1 видано Управлінням містобудування та архітектури Таїровської селищної ради Одеського району Одеській області.

Дія паспорту прив`язки тимчасової споруди може бути анульована у разі недотримання вимог паспорта прив`язки тимчасової споруди при її встановленні. За результатами аналізу Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. №244, суд дійшов висновку, що у разі, якщо паспорт прив`язки тимчасової споруди надається органом з питань містобудування та архітектури відповідної селищної ради, то і питання анулювання виданого паспорту прив`язки вирішується органом з питань містобудування та архітектури селищної ради, який такий паспорт видавав.

Отже, в межах спірних правовідносин саме Таїрівська селищна рада Одеського району Одеській області, Управлінням містобудування та архітектури якої було видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №06/03-04, на думку суду, уповноважена вжити заходи реагування на усунення ФОП ОСОБА_1 виявлених порушень пожежного законодавства, які створюють загрозу для належного користування позивачем власним нерухомим майном, яке знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 5123755800:02:005:3309.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав, що Концерн на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, серія та номер: 128, виданий 08.06.2005р.; ухвали суду про затвердження мирової угоди, серія та номер: 17-2/7/02-10568, від 23.10.2003р. мало право власності тільки на водонапірну башту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (резервуар на опорі, призначений для автономного водопостачання) за адресою АДРЕСА_1 . Проте надалі поруч з водонапірною баштою, представники Концерну самочинно збудували нежитлову будівлю на самовільно зайнятій земельній ділянці та незаконно зареєстрували право власності шляхом підробки технічної документації.

Договір оренди від 21.02.2025р. земельної ділянки за кадастровим номером 5123755800:02:005:3309, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, є нікчемним, оскільки укладений за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України. Концерн не набув права власності на об`єкт самочинного будівництва, тому у зв`язку з розташуванням та експлуатацією ФОП ОСОБА_1 тимчасової споруди права Концерну не можуть бути порушені.

Скаржник твердить, що позов на пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки питання дотримання вимог пожежної безпеки не входять до компетенції селищної ради.

Позиція інших учасників на апеляційну скаргу

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області надала додаткові пояснення, в яких твердить про відсутність протиправної бездіяльності. Селищна рада вживає законних заходів з перевірки правомірності видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди, проте у листі Головного управління ДСНС в Одеській області, у рішенні суду не визначений обов`язок вчинити конкретні дії. Позов пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки суд безпідставно ототожнив селищну раду із її виконавчими органами.

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області твердить, що за таких обставин наявні підстави, передбачені статтею 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Концерн, належно повідомлений про апеляційний розгляд, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків

Закон України від 17.02.2011р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно з частиною третьою статті 28 Закону №3038-VI розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №3038-VI розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом №244 від 21.10.2011р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1330/20068 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі – Порядок № 244).

Згідно з пунктом 1.8. розділу I Порядку №244 при розміщенні тимчасової споруди ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

Відповідно до пункту 2.1. розділу II Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Згідно з пунктом 2.2. розділу IІ Порядку №244 замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.

Відповідно до пункту 2.5. розділу IІ Порядку №244 про відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди.

Згідно з абзацом першим пункту 2.6. розділу IІ Порядку №244 для оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди.

Відповідно до пункту 2.7. розділу IІ Порядку №244 паспорт прив`язки тимчасової споруди надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Згідно з пунктом 2.26. розділу IІ Порядку №244 дія паспорта прив`язки тимчасової споруди анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки тимчасової споруди при її встановленні;

невстановлення тимчасової споруди протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки тимчасової споруди.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №3038-VI до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України від 20.05.1999р. №687-XIV «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;

структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;

виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

За результатом аналізу Порядку №244 суд у складі колегії суддів зазначає, що надання паспорту прив`язки тимчасової споруди та його анулювання здійснюється органом з питань містобудування та архітектури, зокрема виконавчим органам селищної ради з питань архітектури.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України від 20.05.1999р. №687-XIV «Про архітектурну діяльність» органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 24.10.2025р. у справі №380/17007/23, «…за своєю природою та правовим регулюванням повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з видачі паспортів прив`язки відносяться до делегованих повноважень в галузі будівництва».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд у складі колегії суддів, зазначає, що орган публічної влади здійснює владні повноваження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Орган публічної влади застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Водночас згідно з частиною дев`ятою статті 59 Закону №280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 24.10.2025р. у справі №380/17007/23, які суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, «за змістом наведених норм [частини дев`ятої та частини десятої статті 59 Закону №280/97-ВР] сільська, селищна, міська рада вправі скасувати рішення свого виконавчого комітету лише, якщо таке рішення прийняте з питань, віднесених до його власної компетенції.

У разі прийняття виконавчим комітетом рішення на реалізацію делегованих повноважень чи в разі прийняття рішення, яке не віднесено ні до його власних, ні до делегованих повноважень, таке рішення не може бути скасоване відповідною радою в порядку частини 9 статті 59 № 280/97-ВР».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Ураховуючи правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 24.10.2025р. у справі №380/17007/23, суд у складі колегії суддів не вбачає законних і обґрунтованих підстав стверджувати, що селищна рада повноважна скасовувати рішення інших ніж виконавчий комітет виконавчих органів безвідносно до природи владних повноважень, на реалізацію яких такі рішення спрямовані (власних або делегованих).

Як встановив суд першої інстанції та визнається сторонами у справі, паспорт прив`язки №06/03-04 на тимчасову споруду за місцем розташування: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 видало Управління містобудування та архітектури Таїровської селищної ради Одеського району Одеській області.

Суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким якщо паспорт прив`язки тимчасової споруди надається органом з питань містобудування та архітектури відповідної селищної ради, то і питання анулювання виданого паспорту прив`язки вирішується органом з питань містобудування та архітектури селищної ради, який такий паспорт видавав.

Проте з огляду на чинне нормативне регулювання та ураховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 24.10.2025р. у справі №380/17007/23, суд у складі колегії суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, за яким саме Таїрівська селищна рада Одеського району Одеській області, Управлінням містобудування та архітектури якої було видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №06/03-04, на думку суду, уповноважена вжити заходи реагування на усунення ФОП ОСОБА_1 виявлених порушень пожежного законодавства, які створюють загрозу для належного користування позивачем власним нерухомим майном, яке знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 5123755800:02:005:3309.

Такий висновок суду першої інстанції перебуває у змістовному зв`язку з іншим висновком суду першої інстанції, який слугував підставою для визнання протиправною бездіяльності Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області: «Будь-яких доказів вжиття відповідачем заходів реагування, в тому числі, підготовки та прийняття рішення про анулювання паспорту прив`язки №06/03-04, враховуючи неусунення ФОП ОСОБА_1 виявлених порушень, Таїровською селищною радою Одеського району Одеській області надано не було».

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області листом №714/02-07 від 19.03.2026р. повідомила Головне управління ДСНС в Одеській області, що уповноваженими посадовими особами Таїрівської селищної ради проведено обстеження вищевказаного торгівельного павільйону щодо дотримання протипожежних розривів. За результатами візуального обстеження встановлено, що тимчасова споруда розміщена на відстані менше 10 метрів від зовнішньої стіни капітальної будівлі, що має віконні прорізи. Крім того, об`єкт встановлено безпосередньо під металевими евакуаційними сходами суміжної будівлі, що створює критичну загрозу безпеці та блокує шлях евакуації у разі виникнення надзвичайної ситуації. На підставі виявлених порушень складено відповідний Акт обстеження та направлено офіційне повідомлення власнику (представнику власника) тимчасової споруди про необхідність негайного усунення порушень законодавства із встановленим терміном - 5 робочих днів для добровільного приведення об`єкта у відповідність до норм або його демонтажу.

У листі №714/02-07 від 19.03.2026р. зазначено, що наразі в Управлінні містобудування, архітектури та землеустрою триває процедура підготовки рішення про анулювання паспорту прив`язки №06/03-04, і у разі невиконання законних вимог у встановлений термін, матеріали перевірки будуть передані до Управління житлово-комунального господарства для ініціювання процедури примусового демонтажу вказаної споруди.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів вважає хибним та таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду першої інстанції, за яким цим листом Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області визнає за собою обов`язок вжити заходи реагування, а саме здійснити контроль правомірності видачі паспорту прив`язки №06/03-04.

Як випливає зі змісту листа №714/02-07 від 19.03.2026р. в Управлінні містобудування, архітектури та землеустрою триває процедура підготовки рішення про анулювання паспорту прив`язки №06/03-04, і у разі невиконання законних вимог у встановлений термін, матеріали перевірки будуть передані до Управління житлово-комунального господарства для ініціювання процедури примусового демонтажу вказаної споруди.

З огляду на це суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Відповідно до частини шостої статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Згідно з частиною сьомою статті 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Суд у складі колегії суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 28.07.2021р. у справі №826/4406/18, за яким визначення відповідачів є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися навіть за ініціативою суду (пункт 17).

Отже, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України до ухвалення рішення здійснити заміну первісного відповідача на належного або, у разі незгоди позивача, залучити до участі у справі як другого відповідача. У будь-якому разі розгляд адміністративної справи повинен був бути розпочатий спочатку.

Натомість суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості замінити неналежну сторону у справі або залучити другого співвідповідача, це може проводитися виключно судом першої інстанції.

Збіжний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.04.2020р. у справі №200/9346/16-а, від 07.04.2020р. у справі №501/1397/17, від 28.11.2019р. у справі №826/12172/18, від 24.09.2019р. у справі №344/19007/18, від 26.08.2020р. у справі №500/2972/17 тощо.

З огляду на зазначене, суд у складі колегії суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права під час розгляду справи, тому його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Водночас суд у складі колегії суддів вважає за необхідне також вказати на відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували доводи скаржника, за якими договір оренди від 21.02.2025р. земельної ділянки за кадастровим номером 5123755800:02:005:3309 є нікчемним, а об`єкт нерухомого майна, розташований на цій земельній ділянці є об`єктом самочинного будівництва.

На момент розгляду справи судом першої інстанції докази про наявність майнового спору між Концерном і ФОП ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:3309 надані не були. Так само не надані такі докази на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Натомість матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:3309, її кадастровий план, договір оренди земельної ділянки від 21.02.2025р., які спростовують наведені твердження ФОП ОСОБА_1 про нікчемність договору оренди від 21.02.2025р. земельної ділянки за кадастровим номером 5123755800:02:005:3309.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що суд першої інстанції не здійснив обов`язкові процесуальні дії щодо заміни неналежного відповідача, внаслідок чого задовольнив позов до неналежного позивача, прийняте рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відповідно до приписів статті 139 КАС України зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню лише судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 залучений у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - суб`єкта владних повноважень (Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області), то понесені ним витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню з Концерну «ОДЕСААГРОГАЗ».

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026р. у справі № 420/9270/26 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну «Одесаагрогаз» до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ФОП ОСОБА_1 , відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій