Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/356/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №400/356/26

Суддя: Терлецький Д.С.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/356/26

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

за участі: за участі: представника Міністерство оборони України Дідуха С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

13.01.2026р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – позивачі або ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просили:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №48/в від 04.07.2025р.;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю їх сина ОСОБА_4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні, ухваленому за результатами розгляду цієї позовної заяви.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 звернулися до Міністерства оборони України з заявою та необхідними документами для прийняття рішення. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Позивачі вважають таку відмову протиправною, просять позовні вимоги задовольнити.

Міністерство оборони України надало відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 було проведено розслідування смертельного нещасного випадку військовослужбовця, під час якого встановлено, що 07.09.2024р. солдат ОСОБА_4 самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу, та рухаючись на великій швидкості в автомобілі потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого загинув на місці події. Отже, ОСОБА_4 скоїв адміністративне правопорушення передбачене статтями 172-11, 172-20 КУпАП, що в свою чергу унеможливлює призначення його батькам одноразової грошової допомоги з урахуванням статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, мала достатні підстави прийняти рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги. За таких обставин, просить у позові відмовити.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22.06.2026р. позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №48/в від 04.07.2025р.

Зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю їх сина ОСОБА_4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні, ухваленому за результатами розгляду позовної заяви.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України (далі – скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та витребував з суду першої інстанції матеріали справи №400/356/26 ухвалою від 17.07.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд витребував у Міністерства оборони України відомості про обставини настання смерті військовослужбовця ОСОБА_4 . Зобов`язав Міністерство оборони України надати витребувані судом докази у п`ятиденний строк ухвалою від 29.07.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні ухвалою від 29.07.2026р.

Міністерство оборони України на виконання ухвали від 29.07.2026р. через підсистему «Електронний суд» 04.08.2026р. надало до П`ятого апеляційного адміністративного суду копії матеріалів спеціального розслідування, включно з:

актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку Форма НВ-2;

витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.10.2024р. №4048/нагд «Про призначення спеціального розслідування»;

рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 08.10.2024р. №940/47454,

службовою характеристикою на солдата ОСОБА_4 ;

медичною характеристикою на солдата ОСОБА_4 ;

поясненням командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_6 ;

поясненням головного сержанта 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , головного сержанта ОСОБА_7 ;

копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 09.09.2024р. №3244;

довідкою-доповіддю по факту загибелі військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 ;

витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024р. №217/нст, а також

витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 06.11.2024р. №3477/нод.

Обставини справи

Позивачі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_4 ), який проходив військову службу за мобілізацією на посаді майстра 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

07.09.2024р. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_4 , який був пасажиром автомобіля «Renault Master» під управлінням водія-електрика 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_8 , загинув. Відомості про дорожньо-транспортну пригоду викладені у вироку Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2025р. у справі №181/1748/24 (а.с. 6-10).

Відповідно до довідки-доповіді по факту загибелі військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , від 27.08.2024р. №940/1771/дск молодший сержант ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 після вечірньої перевірки самовільно залишили місце тимчасової дислокації підрозділу (а.с. 106зв.б.-107).

Згідно з поясненнями командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_6 , відібраними 01.10.2024р., молодший сержант ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 після вечірньої перевірки самовільно залишили місце тимчасової дислокації підрозділу (а.с. 104зв.б.-105).

Відповідно до пояснень головного сержанта 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , головного сержанта ОСОБА_7 , відібраними 06.10.2024р., молодший сержант ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 після вечірньої перевірки самовільно залишили місце тимчасової дислокації підрозділу (а.с. 105зв.б.-106).

Згідно з рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 08.10.2024р. №940/47454 молодший сержант ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 після вечірньої перевірки самовільно залишили місце тимчасової дислокації підрозділу (а.с.102).

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку Форма НВ-2 від 22.10.2024р. №940/40955 (а.с. 97зв.б.-100) комісія спеціального розслідування нещасного випадку дійшла висновку, що в діях майстра 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , що призвели до загибелі, вбачається особиста необережність, недисциплінованість та недотримання Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

На підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 р. №332, абзацу 8 пункту 11 розділу ІІ, нещасний випадок травмування визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 06.11.2024р. №3477/нод «Про результати розслідування спеціального» визначено, вважати смерть внаслідок дорожньо-транспортної пригоди солдата ОСОБА_4 «не пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби».

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної ВЛК (протокол від 18.02.2025р. №610) травма ОСОБА_4 одержана в результату нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (а.с. 11).

Позивачі звернулись до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно статті 16 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з витягом з протоколу від 04.07.2026р. №48/а засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 (а.с.53).

У витязі зазначено, що згідно з актом проведення спеціального розслідування військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024р. №940/40955 ОСОБА_4 07.09.2024р. самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу та рухаючись на великій швидкості в автомобілі потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого загинув на місці події.

Відповідно до листа Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.12.2024р. №266 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові та сечі ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт в концентрації 2,26% в крові та 3,34% відповідно в сечі.

Згідно із статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем є адміністративним правопорушенням.

Відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх і сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вважаючи протиправними дії відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Матеріали справи, зокрема, вирок Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2025р., витяг з протоколу засідання 11 Регіональної ВЛК від 18.02.2025р. не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_4 стало алкогольне сп`яніння або дії, вчинені ним у такому стані.

У протоколі ВЛК зазначено, що травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода) знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Сп`яніння не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_4 та настанням його смерті.

Встановлений у справі факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Відсутні підстави для ототожнення факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння з наявністю передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Положення статті 16-4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 29 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 09 вересня 2025 року у справі №240/5502/24.

У спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:

доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;

доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018р. у справі №813/4502/17, від 11.04.2018р. у справі №802/1869/17-а, від 22.05.2018р. у справі №760/9519/17, від 04.03.2020р. у справі №813/2071/17, від 12.11.2020р. у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022р. у справі №640/6477/19, від 18.08.2022р. у справі №640/14940/19, від 18.03.2024р. у справі №120/13997/21-а, від 09.09.2025р. у справі №240/5502/24 та від 15.05.2026р. у справі № 280/1655/25.

З приводу доводів про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_4 є наслідком адміністративного правопорушення, суд вважає, що відповідач не є тим органом, якому надані повноваження встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення відповідно до статті 172-11, статті 172-20 КУпАП.

Згідно з положеннями статті 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статті 172-11, 172-20 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (статті 280 КУпАП). У спірному випадку військовослужбовець до адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини або стан сп`яніння у встановленому порядку не притягався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №48/в від 04.07.2025р., про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд першої інстанції також зазначив, що для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, а відтак належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування апеляційної скарги наведені такі доводи.

04.07.2025р. комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані позивачкою документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 .

З витягу з протоколу вбачається , що комісія дійшла такого висновку з огляду на той факт, що за результатами проведеного судово- токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,26%. У протоколі також зазначено, що згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх і сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Мотивуванням такого рішення Комісії Міноборони стало те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 було проведено розслідування смертельного нещасного випадку військовослужбовця, в ході якого встановлено, що 07.09.2024р. солдат ОСОБА_4 самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу, та рухаючись на великій швидкості в автомобілі потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого загинув на місці події.

Згідно з даними судово-токсикологічного дослідження (акт судово-медичного дослідження №266 від 13.12.2023р. «в крові та сечі ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,26 проміле та 3,34 проміле відповідно».

Окрім причини біологічної смерті, встановленої медичним працівником, дії ОСОБА_4 , як військовослужбовця перебувають у причинному зв`язку із смертю, оскільки військовослужбовець вважається таким, що вчинив адміністративне правопорушення під час проходження військової служби у нетверезому стані до моменту смерті.

Дії військовослужбовця ОСОБА_4 на момент смерті підпадають під статтю 172-20 КУпАП, тобто вчинення адміністративного правопорушення (вживання алкогольних напоїв, вчинення дій в нетверезому стані), що перебуває у причинному зв`язку (під час проходження військової служби) зі смертю, та є підставою для прийняття законного рішення Комісією Міноборони про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позиція інших учасників справи на апеляційну скаргу

Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2026р. – без змін.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2232-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII у разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з пунктом 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013р. №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з абзацом першим пункту 1 Порядку №975 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до абзацу другим пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі:

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Відповідно до пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя

Водночас Кабінет Міністрів України на виконання Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» 28.02.2022р. прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Згідно з абзацом першим пункту 11 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України установив, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Згідно з абзацом другим пункту 2 Постанови №168 розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 11-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 2 Постанови №168 виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у випадках, передбачених статтею 118-4 Кодексу цивільного захисту України, статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд у складі колегії суддів, переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає, що головним питанням у цій справі є надання правильної правової оцінки тому, що ОСОБА_4 самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу і на момент загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 в дорожньо-транспортній пригоді перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом у справах про призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, сам факт виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Так само смерть військовослужбовця, яка настала внаслідок протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що матеріали цієї справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б засвідчували причинний зв`язок загибелі ОСОБА_4 із конкретними юридично значущими діями, вчиненими ним у стані алкогольного сп`яніння.

Так само відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б засвідчували прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним сп`янінням ОСОБА_4 , його безпосередніми наслідками і смертю ОСОБА_4 .

Водночас суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що на момент загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу.

Натомість суд першої інстанції обмежився висновком, за яким у спірному випадку військовослужбовець до адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини або стан сп`яніння у встановленому порядку не притягався.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.05.2026р. у справі №580/7601/24, «… факт притягнення чи непритягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог ПДР на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності».

Також згідно з іншим правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 25.08.2026р. у справі №120/16733/24, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, «…смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами. Оскільки встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що порушення військовослужбовцем вимог Правил дорожнього руху безпосередньо спричинило дорожньо-транспортну пригоду та його смерть, відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не є визначальним для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги».

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, беручи до уваги матеріали спеціального розслідування, включно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 06.11.2024р. №3477/нод, суд у складі колегії суддів НЕ вважає підставним твердити, що загибель ОСОБА_4 07.09.2024р. в дорожньо-транспортній пригоді є наслідком вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 17211 КУпАП.

Згідно з витягом з протоколу від 04.07.2026р. №48/а засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісії Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_4 (а.с.53).

Натомість суд у складі колегії суддів вказує, що відповідно до вироку Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2025р. у справі №181/1748/24 ОСОБА_4 перебував на пасажирському сидінні, керував автомобілем ОСОБА_8 .

Суд у складі колегії суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії правового режиму воєнного стану, кваліфікація його дій за частиною першою та третьою статті 17211 КУпАП «Самовільне залишення військової частини або місця служби» виключається, зважаючи на частину четверту статті 17211 КУпАП.

Суд у складі колегії суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційні скарзі Міністерства оборони України, що дії військовослужбовця ОСОБА_4 на момент смерті підпадають під статтю 17220 КУпАП, тобто вчинення адміністративного правопорушення (вживання алкогольних напоїв, вчинення дій в нетверезому стані), що перебуває у причинному зв`язку (під час проходження військової служби) зі смертю, та є підставою для прийняття законного рішення комісією Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

У витязі з протоколу від 04.07.2026р. №48/а вказано, що згідно із статтею 17211 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем є адміністративним правопорушенням. Вказівки на статтю 17220 КУпАП «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів» витяг з протоколу від 04.07.2026р. №48/а не містить.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2026р. у справі № 400/356/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua