Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/1110/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1110/26

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 31.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 був задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 :

- визнана протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 4 259,84 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят чотири копійки).

18.06.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, зокрема щодо розподілу судових витрат – випрати на професійну правничу добовому, яка була обґрунтована тим, що розмір витрат на професійну правничу добовому складає 20000 грн та про їх стягнення х відповідача було заявлено до ухвалення рішення по суті спору, із наданням при цьому усіх належних доказів (копію договору про надання правничої допомоги №89 від 11 листопада 2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 02 березня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги №89 від 11 листопада 2025 року; копію детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги від 02 березня 2026 року).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки оскаржувана ухвала не гуртується на досліджені обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема доводів позивача наведених у заяві від 18.06.2026. Апелянт звертає увагу, що його заява про відшкодування судових витрат взагалі не була розглянута судом.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що до ухвалення 16.06.2026 судом першої інстанції рішення по суті спору, позивачем 04.03.2026 до суду першої інстанції була подана заява про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, із наданням копії договору про надання правничої допомоги №89 від 11 листопада 2025 року; копії акту прийому-передачі наданих послуг від 02 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №89 від 11 листопада 2025 року; копії детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги від 02 березня 2026 року (а.с.77-83).

Відповідно до резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 суд першої інстанції вирішив питання розподілу судових витрат лише в частині сплаченого позивачем судового збору.

18.06.2026 представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, в частині витрат на професійну правничу допомогу, вказавши при цьому, що 04.03.2026 до суду була подана заява про стягнення судових витрат.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 ст. 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 4 ст. 252 КАС України визначено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

За приписами ч. 5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, за наведеним правовим регулюванням, у разі, якщо під час ухвалення рішення по суті спору, суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати, він, за власною ініціативою або за заявою учасника справи може ухвалити додаткове рішення з питання щодо розподілу судових витрат, тобто стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати повністю або частково, або відмовити у стягненні судових витрат. При цьому результати розгляду по суті питання щодо розподілу судових витрат суд оформлює у вигляді додаткового рішення.

В водночас, якщо подана учасником справи заява про ухвалення додаткового рішення не стосується питань, визначених ч. 1 ст. 252 КАС України, суд постановляє ухвалу про відмову в ухвалені додаткового рішення, про що вказано у ч. 4 ч. 252 КАС України. Вказане є логічним, адже за відсутності законодавчо визначених підстав для ухвалення судового рішення, суд відмовляє в ухваленні додаткового рішення.

Натомість, суд першої інстанції, встановивши, що позивач до заяви про ухвалення додаткового рішення не надав доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу, постановив ухвалу «про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення».

Постановлення такої ухвали не передбачене статтею 252 КАС України, оскільки, встановивши, що заява від 18.06.2026 про ухвалення додаткового рішення стосується питання визначеного п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд першої інстанції мав ухвалити саме додаткове рішення, яким вирішити по суті питання розподілу судових витрат – витрат на професійну правничу допомогу, яке ним не було вирішене під час ухвалення рішення від 16.06.2026, не зважаючи на подану 04.03.2026 позивачем заяву про стягнення судових витрат.

Оскільки суд першої інстанції постанови ухвалу, яка не передбачена процесуальним законом (ст. 252 КАС України), та яка перешкоджає розгляду питання щодо розподілу судових витрат, така ухвала має бути скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме для ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат – витрат на професійна правничу допомогу, які були заявлені позивачем у заяві від 04.03.2026.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 294, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року – скасувати.

Справу №400/1110/26 направити для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька