Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/6459/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6459/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя Бойко О.Я., м. Одеса, повний текст рішення складений 28.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дні,-

В С Т А Н О В И В:

03.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки;

- зобов`язати Головне управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткового стажу служби в поліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що відповідно до абзацу десятого пункту 8 розділу III Порядку №260, єдиною підставою для компенсації невикористаних відпусток поліцейським є звільнення зі служби в поліції. Оскільки відповідно до витягу з наказу від 09.12.2021 №1747 о/с ОСОБА_1 було відряджено до Одеського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції, жодних підстав для надання йому компенсації на даний момент не існує.

Також, зазначаючи, що відповідно до п. 19 розділу 1 Порядку №260 у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби, апелянт наполягає на відсутність підстав для здійснення перерахунку і виплати грошового забезпечення в частині виплати надбавки за стаж служби в поліції ОСОБА_1 .

На обґрунтування порушення норм процесуального права зазначається, що резолютивна частина оскаржуваного рішення сформульована неконкретно, що унеможливлює його належне та однозначне виконання і створює правову невизначеність для суб`єкта владних повноважень.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом ГУНП в Одеській області від 11.11.2020 №1488 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію.

Відповідно до витягу з наказу від 09.12.2021 №1747 о/с ОСОБА_1 було відряджено до Одеського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції.

Згідно до записів у трудовій книжці та витягу із наказу про звільнення у період з 18.02.1999 до 27.02.2006, позивач проходив службу на різних посадах в органах податкової міліції України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі №420/13460/22, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, зобов`язано ГУНП в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів. Позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням стажу роботи в податковій міліції суд визнав передчасними.

Посилаючись на судові рішення по справі №420/13460/22 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за стаж служби в поліції за період 07.11.2015 та видати для подання до відповідного органу Пенсійного фонду України довідку про розміри грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім`я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції.

Отримавши відмову Головного управління, оформлену листом від 30.12.2024, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за стаж служби в поліції за період з 07.11.2015.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію".

Згідно з частинами 1-2 статті цього Закону, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Частиною третьою статті 78 Закону №580-VIII встановлено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 78 Закону №580-VIII).

Згідно із частиною третьою статті 93 Закону №580-VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

11 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №988, яка набрала чинності 02 грудня 2015 року, та пунктом 5 якої визначено, що надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до цієї постанови.

Згідно з додатком 11 до Постанови №988 надбавка за стаж служби в поліції встановлена, зокрема, у наступних розмірах:

від 16 до 19 років у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;

від 19 до 22 років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;

від 22 до 25 років у розмірі 45 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;

понад 25 років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" (далі – Порядок №260) відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено відповідний порядок.

Згідно до пункту 12 розділу II Порядку № 260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №260 визначено, що надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно додатком 11 до постанови №988.

До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що розмір стаж служби в поліції впливає на розмір грошового забезпечення поліцейського.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2023 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №420/13460/22, яким зобов`язано ГУНП в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.

Відповідно до пункту 19 розділу І Порядку № 260, у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби.

З огляду на те, що згідно судового рішення у справі №420/13460/22 стаж служби ОСОБА_1 в поліції збільшився, у відповідача виник обов`язок у перерахунку грошового забезпечення, а саме тих складових, розмір яких залежить від тривалості стажу служби в поліції.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням додаткового стажу позивача в служби в поліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що підставою для компенсації невикористаних відпусток поліцейським є звільнення зі служби в поліції і на те, що відповідно до витягу з наказу від 09.12.2021 №1747 о/с ОСОБА_1 було відряджено до Одеського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції, тому жодних підстав для надання йому компенсації на даний момент не існує, з огляду на наступне.

Так, колегією суддів за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі № 420/36926/23, яким було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23.11.2023 Національною поліцією України прийнято наказ №3058, яким до підполковника поліції ОСОБА_1 (0042500), заступника начальника відділу матеріального забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

07.12.2023 на підставі наказу Національної поліції України від 23.11.2023 №3038, листа Одеського державного університету внутрішніх справи від 29.11.2023 №1/3764 та довідки про стаж служби в поліції ОСОБА_1 , виданої Одеським державним університетом внутрішніх справи 29.11.2023 №1/3763 Національною поліцією України прийнято наказ №1973 о/с "По особовому складу", яким відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом б (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 (0042500), якого згідно зі статтею 71 Закону України "Про Національну поліцію" та Указу Президента України від 09 грудня 2015 року № 691/2015 "Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях" відряджено до Одеського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції, з 11 грудня 2023 року.

11.12.2023 Одеським державним університетом внутрішніх справ на підставі наказу Національної поліції України №1973 о/с від 07.12.2023 прийнято наказ №334 о/с "По особовому складу", яким звільнено відповідно до ст. 71 Закону України "Про Національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 (0042500), з посади заступника начальника відділу матеріального забезпечення, з 11 грудня 2023 року, як такого, що наказом Національної поліції від 07 грудня 2023 року № 1973 о/с з 11 грудня 2023 року звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт звільнення позивача зі служби в поліції з 11.12.2023 не потребує доказування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції є невизначеною, що унеможливлює його належне виконання, оскільки такі питання можуть бути вирішеними під час реалізації процедури роз`яснення судового рішення, передбаченого статтею 254 КАС України.

Резюмуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що вони не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на це підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно частини третьої статті 317 КАС України не встановлено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року – без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов