Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/12081/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12081/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 26.12.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

20.12.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївської області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області від 06.12.2024 №1012 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково кваліфікував пояснення позивача як "нещирі" та спрямовані на введення в оману дисциплінарної комісії, що стало підставою для відмови в задоволенні позову. Суд не взяв до уваги, що медичною довідкою №67 від 01.11.2024, виданою військовим госпіталем, підтверджено, що позивач отримав мінновибухову травму та струс головного мозку внаслідок атаки FPV-дрона 28.10.2024 під час виконання службових обов`язків у прифронтовому селі Дмитрівка. Цей стан здоров`я, за медичними стандартами, міг спричинити тимчасову дезорієнтацію, порушення короткотермінової пам`яті, труднощі з концентрацією уваги та помилки у точному відтворенні хронології подій, що є типовими клінічними симптомами струсу мозку легкого або середнього ступеня тяжкості. Згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров`я України щодо діагностики та лікування черепно-мозкових травм (затверджені наказом МОЗ України №1422 від 21.12.2012, з подальшими змінами), такі симптоми можуть проявлятися протягом кількох днів або тижнів після травми і не є ознакою умисного обману, а радше фізіологічною реакцією організму на травму. Крім того, аналогічні висновки містяться в міжнародних медичних протоколах, таких як рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров`я (WHO) щодо посттравматичних когнітивних розладів.

На обґрунтування порушення норм матеріального права зазначається, що суд першої інстанції помилково не застосував положення ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (Закон України №2337-VIII від 15.03.2018), відповідно до якої дисциплінарне стягнення не застосовується до поліцейського, який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Ця норма прямо виключає притягнення до дисциплінарної відповідальності за умови, що дії були спрямовані на відвернення більшої шкоди - у даному випадку загрози життю, здоров`ю, втраті доказів воєнного злочину під час активної атаки FPV-дронів у прифронтовій зоні. Матеріали справи (рапорт про подію, медична довідка №67 від 01.11.2024 про мінно-вибухову травму та струс мозку, опис обставин фіксації загибелі цивільного) беззаперечно свідчать про наявність саме таких обставин: негайне прибуття на місце, виконання обов`язків щодо документування воєнного злочину та доповіді про атаку відбувалося під безпосередньою загрозою повторних ударів, де затримка для повного екіпірування (включно з шоломом) могла призвести до ще більших втрат чи неможливості зберегти доказову базу. Суд не досліджував наявність цих обставин як підстави для виключення відповідальності, хоча зобов`язаний був зробити це в порядку всебічного розгляду 9 КАС України. Аналогічний висновок міститься в практиці адміністративних судів, зокрема в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №240/29111/23, де прямо зазначено, що дисциплінарне стягнення не застосовується до поліцейського, який діяв у стані крайньої необхідності, а також у постановах Верховного Суду (наприклад, від 26.01.2022 у справі №620/397/21), де підкреслюється необхідність індивідуального підходу та пропорційності стягнень з урахуванням обставин вчинення проступку, ступеня вини та реалій воєнного стану. Навіть якщо суд вважатиме, що стан крайньої необхідності не виключає відповідальність повністю, застосування догани є непропорційним, оскільки порушення не спричинило шкоди службі, а навпаки - дії апелянта сприяли інтересам служби (фіксація доказів воєнного злочину). Відповідно до практики Верховного Суду (наприклад, постанова від 26.01.2022 у справі №620/397/21), дисциплінарне стягнення повинно застосовуватися з урахуванням обставин вчинення, ступеня вини, наслідків та реалій воєнного стану, а не формально. Відсутність негативних наслідків та позитивна характеристика апелянта, 25 років стажу, УБД, відсутність попередніх стягнень - виключають необхідність будь-якого стягнення. У період воєнного стану з урахуванням змін до Дисциплінарного статуту, зокрема ст. 29– 31, та рекомендацій МВС щодо дій поліції пріоритет надається виконанню завдань з фіксації воєнних злочинів, збереженню життя та оперативності, а не формальним елементам екіпірування. Суд мав застосувати системне тлумачення норм, враховуючи Закон України "Про правовий режим воєнного стану" (ст. 8) та практику судів 2024-2025 рр., де акцентується на гнучкості та уникненні надмірного покарання за формальні порушення без шкоди.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.2000 по 06.11.2015, з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України на посаді слідчого відділення поліції №7 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області.

05.11.2024 до керівництва Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов лист з Управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області "Про проведення службового розслідування" разом з рапортом т.в.о. начальника ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни працівниками ВП №7 Миколаївського РУП, пов`язаного із травмуванням поліцейських та зі знищенням службового автомобілю "PEUGEOT-301", н.з. НОМЕР_1 , (на синьому фоні) УШ6 VF3DDNFP0MJ832624, 2021 року випуску та інших матеріальних цінностей, які знаходились в ньому, внаслідок військової атаки 27.10.2024 з використанням ворожого FPV-дрону у с. Дмитрівка, Очаківського району, Миколаївської області, що розташоване на території Куцурубської сільської громади, а саме, за адресою: вул. Вишнева, 13.

Наказом Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 18.11.2024 №955 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих працівників відділення поліції №7 Миколаївського РУП ГУНП.

В подальшому термін проведення службового розслідування було продовжено відповідно до наказу Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 02.12.2024 №994.

За результатами вивчення інформації, викладеної у листі та рапорті, опитування працівників поліції та вивчення відповідної службової документації, встановлені наступні обставини події.

27.10.2024 о 08:00 підполковник поліції ОСОБА_1 , спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_3 , заступили на добове чергування у складі слідчо- оперативної групи "БАРЖА-21" ВП №7 Миколаївського РУП.

Того ж дня о 11:31, до чергової частини ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП надійшло повідомлення зі служби " 102" про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті влучання FPV-дрона вбито громадянина ОСОБА_4 . Заявник: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою реагування на вказане повідомлення, поліцейськими наряду СОГ "БАРЖА-21" здійснено виїзд. Переглядом відеоматеріалів встановлено, що по прибуттю на місце події, підполковником поліції ОСОБА_1 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та капітаном поліції ОСОБА_6 , з`ясовано, що о 11:31 за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті влучання FPV-дрона вбито громадянина ОСОБА_4 . Підполковник поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 по телефону доповіли, що відбувся приліт дрону по службовому автомобілю, тим самим вжили заходів щодо забезпечення своєчасного внесення відомостей до ІКС ІПНП ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП за №3144 від 27.10.2024.

Закінчивши відпрацьовувати матеріали підполковник поліції ОСОБА_1 , маючи при собі планшетний пристрій марки "Samsung", перебуваючи у однострої у бронежилеті, але без шолому на голові, разом з старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , переконавшись у особистій безпеці, побігли в сторону магазина, де на той час знаходився капітан поліції ОСОБА_6 . Через деякий час лунає гучний вибух і продавщиця магазину повідомила поліцейським, що ці дрони б`ють по їх службовому автомобілю. Вийшовши на вулицю підполковник поліції ОСОБА_1 підтвердив факт повторного прильоту по службовому автомобілю та його загорання.

У подальшому у ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП підполковник поліції Туров О.О., старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та капітан поліції ОСОБА_6 здали вогнепальну зброю, спеціальні засоби, засоби індивідуального захисту, про що є відповідні записи у журналі №82 ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП, розпочатої 09.10.2024.

Через деякий час підполковник поліції ОСОБА_1 відчув погіршення стану здоров`я, а саме: головний біль, запаморочення, порушення слуху та нудота, у зв`язку з чим поліцейський прийняв рішення звернутися до КНП "Очаківська багатопрофільна лікарня" Очаківської міської ради.

28.10.2024 через погіршений стан здоров`я підполковник поліції ОСОБА_1 звернувся до КНП "Очаківської багатопрофільної лікарні", де у період часу з 28.10.2024 по 01.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом "Мінно-вибухова травма, струс головного мозку" (довідка №67 про тимчасову непрацездатність поліцейського від 01.11.2024).

Опитані членами дисциплінарної комісії підполковник поліції ОСОБА_1 , старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та капітан поліції ОСОБА_6 надали аналогічні за змістом пояснення.

ОСОБА_1 під час надання пояснень проявив нещирість та вказав, що під час відпрацювання виклику за адресою: АДРЕСА_1 , та ворожої атаки FPV-дроном він був належним чином екіпірований засобами індивідуального захисту (бронежилети 5-того класу захисту та каски чорного кольору з планками), спеціальними засобами (кайданки, ПР-73, газовий балон терен), а також вогнепальною зброєю, що також підтверджується відповідними записами у книзі нарядів ВП №7 Миколаївського РУН ГУНП №82 від 09.10.2024, про те було встановлено та підтверджено, що на місці події та відпрацюванні повідомлення щодо загибелі ОСОБА_4 вказаний поліцейський був без захисного шолома.

Зазначене вказує на нехтування підполковником поліції ОСОБА_1 заходами особистої безпеки та на нещирість останнього під час надання пояснень з приводу обставин подій в рамках проведення службового розслідування, що відповідно до пункту 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2018№893, є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Разом з тим, у ході проведення службового розслідування та переглядом відеозапису портативного відеореєстратора №1113031965/116, який використовувався старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 дисциплінарною комісією підтверджено факт порушення вимог пункту 12 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 №357, в частині прибуття на місце події не екіпірованими захисними шоломами відповідно до пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції підполковником поліції ОСОБА_1 , під час реагування на повідомлення за фактом загибелі ОСОБА_4 (ІКС ІПНП ВП №7 Миколаївського РУП №3142 від 27.10.2024).

06.12.2024 Миколаївським РУП ГУНП в Миколаївській області видано наказ №1012 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області", за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УШ, щодо обов`язку сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-УІІІ зі змінами та доповненнями, щодо обов`язку професійно виконувати свої службові обов`язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, щодо обов`язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, пунктів 2, 13, 16, 20 своєї посадової інструкції затвердженої 20.05.2023 керівництвом ВП №7 Миколаївського РУП (за вих. ВП №7 Миколаївського РУП від 25.05.2023 №4609), пункту 12 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 №357, під час реагування на повідомлення за фактом загибелі ОСОБА_4 (ІКС ІПНП ВП №7 Миколаївського РУП №3142 від 27.10.2024) в частині прибуття на місце події не екіпірованим захисним шоломом відповідно до пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2018 №893, в частині перешкоджання проведенню службового розслідування, слідчому слідчого відділення поліції №7 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області підполковнику поліції ОСОБА_1 оголошено догану.

Не погодившись із законністю згаданого наказу в частині в частині дисциплінарного стягнення у виді догани, ОСОБА_7 звернувся до адміністративного суду з позовом про його скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, заявлені позивачем в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, вина позивача у скоєні дисциплінарного проступку матеріалами службового розслідування повністю доведена, вид відповідальності керівником застосовано відповідно до його дискреційних повноважень. Доказів на спростування висновків службового розслідування позивачем надано не було.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх вимог, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.

Частинами першою та другою цієї статті передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі – Порядок №893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 13 розділу V Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу (пункту1 розділу V Порядку №893).

Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 18.11.2024 року № 955 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих працівників ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП, пов`язаного із травмуванням поліцейських та зі знищенням службового автомобілю "PEUGEOT-301".

У ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що позивач, нехтуючи особистими заходами безпеки, прибув на місце події без захисного шолома відповідно до пункту 10 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357. Перебуваючи на місце події без захисного шолома, поліцейський отримав травми через неодноразові атаки FPV-дроном.

Встановлений дисциплінарною комісією факт порушення Інструкції позивачем не спростовується.

Відповідно до пункту 10 розділу XIV Інструкції поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції під час чергування озброюються пістолетами з двома спорядженими магазинами, а поліцейські, що входять до складу нарядів поліції, крім зазначеного озброєння, - ще й засобами індивідуального захисту (бронежилетом та захисним шоломом), активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості).

Таким чином, прибуття та перебування на місце події без захисного шолома є порушення службової дисципліни, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Варто зазначити, що чинним законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

У свою чергу, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Щодо обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок, слід врахувати усталену практику Верховного Суду про те, що обрання виду стягнення перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 та ін.)

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2123-IX, який набрав чинності 01 травня 2022 року, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".

Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.

Отож, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідає характеру вчиненого проступку, його попередній поведінці, ставленню до служби та є співмірним встановленому порушенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов