Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/3858/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3858/26

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Дата і місце ухвалення: 26.05.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря – Кніш Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державного космічного агентства України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного космічного агентства України, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Центральної житлової комісії Державного космічного агентства України, оформленого протоколом від 9 жовтня 2025 року за №5/2025;

зобов`язати Державне космічне агентство України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік за населеним пунктом – м. Київ з датою прийняття на облік 25 вересня 1998 року (з 16 грудня 2002 року, вид черги – позачергово) у складі сім`ї з двох осіб ( ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 );

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Центральної житлової комісії Державного космічного агентства України, оформленого протоколом від 9 жовтня 2025 року за №5/2025.

Зобов`язано Державне космічне агентство України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік за населеним пунктом – м. Київ з датою прийняття на облік 25 вересня 1998 року (з 16 грудня 2002 року, вид черги – позачергово) у складі сім`ї з двох осіб ( ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 ).

Стягнуто з Державного космічного агентства України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державне космічне агентство України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 26.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що наслідки переміщення установи ДКА чи житлової комісії врегульовано пунктом 9 розділу II Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Державного космічного агентства України, та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Державного космічного агентства України 24.10.2016р. №196. Системне тлумачення положень Інструкції №196 підтверджує відсутність у ЦЖК ДКА повноважень змінювати населений пункт квартирного обліку. Як аналогію суд в оскаржуваному рішенні застосував частину першу статті 2 та пункт 2 статті 20 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Однак, у рішенні не зазначено, яка саме норма цього Закону регулює подібні правовідносини, у чому полягає їх юридична подібність та яким чином загальні гарантії прав внутрішньо переміщених осіб наділяють ЦЖК ДКА повноваженням змінювати населений пункт квартирного обліку. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не регулює відомчий квартирний облік і не наділяє ДКА новими повноваженнями.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що пункт 9 розділу I, пункт 9 розділу II та розділ III Інструкції №196 утворюють узгоджену нормативну конструкцію: житлові комісії забезпечують застосування законодавчо встановленого порядку; у разі переміщення установи діють за спеціальним правилом передачі документів і подальшого обліку; а їх компетенція обмежена вичерпно визначеними обліковими, розподільчими, контрольними та організаційними діями. Оскаржуване рішення суду руйнує цю конструкцію, оскільки перетворює загальне повноваження «вести квартирний облік» на повноваження створювати нову територіальну чергу для конкретної особи без прямої норми права.

Також, апелянт посилається на те, що суд помилково ототожнив зміну місцезнаходження НЦУВКЗ зі зміною населеного пункту квартирного обліку. При цьому, постанова Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі № 757/16562/20-ц не визначала м. Київ місцем квартирного обліку ОСОБА_3 . Навіть наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи сама по собі не створює для ДКА не передбаченого Інструкцією №196 повноваження та не змінює порядок ведення відомчого квартирного обліку. Покладення на ДКА не передбаченого законом способу дій суперечить статті 19 Конституції України та принципу юридичної визначеності.

Посилається апелянт і на те, що обраний судом спосіб захисту прав ОСОБА_1 виходить за межі статті 245 КАС України та підміняє рішення житлової комісії. У цій справі суд не встановив нормативної норми, яка надає позивачу безумовне право на квартирний облік саме за м. Київ, не встановив передбаченої законом процедури такого перенесення і не з`ясував усіх обставин, необхідних для прийняття рішення ЦЖК ДКА. За таких умов, безпосереднє зобов`язання зарахувати позивача на облік за конкретним населеним пунктом є передчасним і підміняє компетенцію житлової комісії.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Державного космічного агентства України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає, що звертаючись до відповідача із заявою від 18 квітня 2025 року щодо надання приміщення у м. Київ, він виходив з того, що починаючи з 2014 року та станом на 2025 рік (дата звернення до ЦЖК ДКА), тобто, понад 11 років поспіль, Автономна Республіка Крим, у тому числі і м. Євпаторія (населений пункт, на квартирному обліку за яким перебуває ОСОБА_1 ) залишається окупованою, а відтак, ні відповідач, ні будь який інший державний орган України не має можливості забезпечити позивача житловим приміщенням (надати житлове приміщення) на території Автономної Республіки Крим. До того ж, у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим та приймаючи до уваги наказ ДКА України від 14 квітня 2014 року за № 60, НЦУВКЗ (установу ДКА України), на квартирному обліку в якому перебував позивач, переміщено в іншу місцевість (змінено місцезнаходження), а саме, - АДРЕСА_1 . Пункт 9 розділу ІІ Інструкції №196 суперечить положенням статей Конституції України, Житлового кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, і навіть, положенням самої Інструкції, якими гарантовано право ОСОБА_1 на отримання житлового приміщення або грошової компенсації, оскільки факт перебування позивача на квартирному обліку за населеним пунктом – м. Євпаторія, через окупацію Автономної Республіки Крим, не може призвести ані до отримання позивачем житлового приміщення, ані до отримання грошової компенсації.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявив клопотання про стягнення з Державного космічного агентства України за рахунок бюджетних асигнувань на його користь витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 1998 року по 2002 рік ОСОБА_1 проходив військову службу в Експлуатаційно-балістичному центрі Центру управління польотами космічних апаратів Національного центру управління та випробувань космічних засобів (м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим), на посаді інженера лабораторії первинної балістики.

28 серпня 1998 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ЦУП КА (Центр управління польотами космічних апаратів) подав рапорт про прийняття житловою комісією ЦУП КА рішення про постановку його на квартирний облік разом із членом сім`ї (дружиною) – ОСОБА_4 .

До вказаного рапорту позивач надав витяг з будинкової книги про склад сім`ї та прописку, копію довідки про незабезпечення житловою площею.

Згідно витягу із протоколу №23 від 25 вересня 1998 року, житловою комісією ЦУП КА прийнято рішення про включення ОСОБА_1 та його дружини до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, дата постановки на облік - 25 вересня 1998 року.

29.11.2002р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із скороченням штатів на підставі наказу Міністра оборони України №713 від 29 листопада 2002 року.

07.04.2003р. позивач звернувся до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) із заявою про прийняття на квартирний облік поза чергою, у зв`язку із звільненням у запас за скороченням штатів.

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії НЦУВКЗ від 10 квітня 2003 року за №6, житловою комісією НЦУВКЗ прийнято рішення про взяття ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку ЦУП КА з 25 вересня 1998 року на загальних підставах, а з 16 грудня 2002 року вид черги – позачергово.

У зв`язку із розірванням шлюбу із ОСОБА_4 , позивач звернувся до НЦУВКЗ із відповідною заявою про внесення змін про склад його сім`ї.

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії НЦУВКЗ від 28 грудня 2007 року за №9, житловою комісією НЦУВКЗ прийнято рішення про внесення змін до складу сім`ї позивача, а саме, сім`я у складі: дружина ( ОСОБА_5 ), донька дружини ( ОСОБА_6 ).

Згідно із наказом ДКА України від 14 квітня 2014 року за №60, змінено місцезнаходження НЦУВКЗ, який зареєстровано в с. Вітіне Сакського району Автономної Республіки Крим, на нове місце: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8.

Відповідно до цього наказу внесені до Положення про НЦУВКЗ, затвердженого наказом ДКА України від 12.04.2013р. за №115, зміни, зокрема, частину 2.3 статті 2 викладено в новій редакції: «Місцезнаходження Національного центру управління та випробувань космічних засобів: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8. Місцезнаходження НЦУВКЗ є його юридичною адресою».

27.03.2019р. Центральною житловою комісією Державного космічного агентства України (ЦЖК ДКА України) прийнято рішення (протокол №2/2019) про створення житловою комісією НЦУВКЗ додаткового обліку осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей за населеним пунктом: с. Вітіне Сакського району Автономної Республіки Крим; передачу облікової справи старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 до житлової комісії НЦУВКЗ.

Листом НЦУВКЗ від 23 грудня 2019 року за №2802-22-2019 ОСОБА_1 проінформовано, що житлова комісія НЦУВКЗ прийняла рішення про відмову у поновленні позивача та членів його сім`ї на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у НЦУВКЗ (протокол №18-19 від 17 грудня 2019 року), а також повернуто позивачу його облікову справу.

ОСОБА_1 був взятий на облік Центральною житловою комісією Державного космічного агентства України на засіданні 31.10.2023р. на виконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі №757/16562/20-ц за позовом ОСОБА_1 з урахуванням листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.03.2023р. №105/01-982/1, ухвали Київського цивільного суду Верховного Суду від 16.08.2023р. у справі №757/16562/20-ц, постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2023р. ВП №73088472, направленої листом від 19.10.2023р. №73088472/20.1/3, при примусовому виконанні виконавчого листа №757/16562/20-ц, виданого 28.06.2023р. Печерським районним судом міста Києва.

Також, на засіданні ЦЖК ДКА 31.10.2023р. прийнято рішення про скасування рішення Державного космічного агентства України, оформленого протоколом Центральної житлової комісії від 27 березня 2019 року №2/2019, у зв`язку з визнанням його незаконним постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі №757/16562/20-ц, та прийнято рішення 5 зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік з датою прийняття на облік 25 вересня 1998 року (з 16 грудня 2002 року, вид черги – позачергово) у складі сім`ї з двох осіб ( ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 ) та включити ОСОБА_1 до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень, з 16 грудня 2002 року, внести до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень із оформленням відповідної облікової справи. (протокол № 3/2023 від 31.10.2023р.).

На засіданні ЦЖК ДКА 10.01.2025р. (протокол №2/2025 від 10.01.2025р.) розглянуто документи для проведення перереєстрації, згідно пункту 13 розділу ІІ Інструкції осіб, які перебувають на квартирному обліку в ДКА в загальній черзі на одержання житлових приміщень за м. Євпаторія АР Крим, та вирішено вважати таким, що пройшов перереєстрацію ОСОБА_1 .

18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Державного космічного агентства України Центральної житлової комісії із заявою про надання житлового приміщення, у якій, з посиланням на фактичні обставини перебування його на квартирному обліку та положення Інструкції №190, просив: скликати засідання Центральної житлової комісії Державного космічного агентства України, яке провести у місячний строк з дня отримання цієї заяви; включити до порядку денного засідання розгляд заяви ОСОБА_1 про надання житлового приміщення у м. Київ, про що прийняти відповідне рішення, оформлене протоколом; включити до порядку денного засідання розгляд питання про внесення пропозицій Голові Державного космічного агентства України щодо звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають житловий фонд, з питання передачі Державному космічному агентству України житлової площі в установленому законодавством порядку; включити до порядку денного засідання розгляд питання про визначення орієнтовної потреби в коштах на виплату компенсації та надати її до фінансового підрозділу на підставі даних щодо кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають на квартирному обліку; надати ОСОБА_1 та члену його сім`ї (дружина ОСОБА_2 ) житлове приміщення для постійного проживання у м. Київ, яке має бути упорядкованим та оснащеним, відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам.

Листом №3970-7 від 16.06.2025р. ДКА повідомило ОСОБА_1 про те, що рішення Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі №757/16562/20-ц ДКА виконало в повному обсязі, про що його було раніше повідомлено. Зокрема, його зараховано на квартирний облік за м. Євпаторія АР Крим у складі сім`ї з двох осіб датою 25 вересня 1998 року та включено до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень у складі сім`ї з двох осіб датою 16 грудня 2002 року, згідно Інструкції.

Також, зазначено, що ЦЖК ДКА здійснює засідання за потребою, в тому числі у разі відкриття бюджетної програми 6381100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державного космічного агентства України». ДКА не зверталось до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виділення житла у зв`язку із введенням в дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На цей час у ДКА відсутнє будь-яке житло, у тому числі службове, для його розподілу, як і відсутня бюджетна програма 6381100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державного космічного агентства України» для виплати грошової компенсації за неотримане житло.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. у справі №420/21971/25 визнано протиправною бездіяльність Державного космічного агентства України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2025 року за №18-04/2025 про надання житлового приміщення відповідно до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Державного космічного агентства України, та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої Наказом Державного космічного агентства України 24.10.2016р. №196; зобов`язано Державне космічне агентство України розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2025 року за №18-04/2025 про надання житлового приміщення відповідно до Інструкції №196 та прийняти відповідне рішення.

На виконання судового рішення по справі №420/21971/25 Центральною житловою комісією Державного космічного агентства України 09 жовтня 2025 року проведено засідання та прийнято рішення, оформлене протоколом №5/2025, відповідно до якого (пункт 4), зокрема, відмовлено ОСОБА_1 та його дружині у наданні житлового приміщення для постійного проживання у м.Київ, з посиланням на те, що відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції №196, позивач перебуває на квартирному обліку за м.Євпаторія АРК.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення Державного космічного агентства України ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи пункт 4 рішення Центральної житлової комісії Державного космічного агентства України, оформленого протоколом від 9 жовтня 2025 року за №5/2025, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як військовослужбовець, звільнений у запас у зв`язку із скороченням штатів, як особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи (перемістився з АРК через окупацію до м. Херсона), а також, як учасник бойових дій, має безумовне право на отримання житлового приміщення, при цьому, таке право є позачерговим (з 25 вересня 1998 року (загальна черга), з правом позачергового одержання житла – з 16 грудня 2002 року). Наразі, у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим, відповідач не має можливості забезпечити позивача житловим приміщенням (надати житлове приміщення) у м.Євпаторія, АРК, оскільки держава Україна не здійснює фактичного контролю над окупованою територією Кримського півострова, а отже, перебування позивача на квартирному обліку за населеним пунктом м. Євпаторія, не може призвести до отримання позивачем житлового приміщення у цьому населеному пункті. При цьому, суд звернув увагу, що Інструкцією №196 не визначено та не регламентовано випадки переміщення військової частини в іншу місцевість через окупацію, як і не врегульовано питання подальшого перебування військовослужбовців, які перебували на квартирному обліку за населеним пунктом, що перебуває в окупації, не врегульовано спосіб та можливість військовослужбовця отримати житлове приміщення, що знаходиться на окупованій території. Враховуючи тимчасову окупацію м. Євпаторія, АР Крим та переміщення НЦУВКЗ до іншої місцевості (зміна місцезнаходження з м. Євпаторія, АР Крим на м. Київ) суд дійшов висновку, що відмова позивачу та його дружині у наданні житлового приміщення для постійного проживання у м.Київ, у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції, позивач перебуває на квартирному обліку за м. Євпаторія АРК, є протиправною. ОСОБА_1 мав би залишитись на квартирному обліку у НЦУВКЗ, а з врахуванням переміщення НЦУВКЗ до іншої місцевості (зміна місцезнаходження з м. Євпаторія, АР Крим на м. Київ), позивач мав би перебувати на квартирному обліку саме за м. Київ (місцезнаходження військової частини), оскільки отримання позивачем житлового приміщення на окупованій території наразі є неможливим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого позивачу гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх у Автономній Республіці Крим

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1-2 Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.2, п.1 ст.12 Закону).

Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, за станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року за №1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Пунктом 29 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Державного космічного агентства України, та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженою наказом Державного космічного агентства України 24.10.2016р. №196, визначено порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України, які відряджені до Державного космічного агентства України із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, представництвах генерального замовника – Державного космічного агентства України та їх відокремлених підрозділах (філіях).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №196 визначено, що квартирний облік ведеться в Державному космічному агентстві України, установах ДКА відповідними житловими комісіями. До одержання житлового приміщення військовослужбовці та члени їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, мають право зареєструватися за місцем проходження військової служби в установах ДКА.

Згідно абз.1 п.4 розділу ІІ Інструкції №196 військовослужбовці зараховуються на квартирний облік згідно з рішенням відповідної житлової комісії, що затверджується Головою Державного космічного агентства України (керівником установи ДКА).

Абзацом третім пункту 4 розділу ІІ Інструкції №196 визначено, що датою зарахування на квартирний облік вважається день, коли житловою комісією винесено рішення про зарахування військовослужбовця на квартирний облік.

Відповідно до пункту 10 розділу І Інструкції №196 питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем перебування їх на квартирному обліку.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №196 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання житлове приміщення. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання здійснюється шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла або новозбудованого, виключеного із числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, або грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей у межах норм, установлених законодавством.

Згідно з пунктом 9 розділу І Інструкції №196 з метою дотримання вимог законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей (далі - облік), розподілу житлової площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службових житлових приміщень та контролю за використанням житлових приміщень в Державному космічному агентстві України та установах ДКА створюються житлові комісії.

У пункті 1 розділу ІІІ Інструкції №196 зазначено, що у Державному космічному агентстві України створюється Центральна житлова комісія Державного космічного агентства України (далі - ЦЖК). В установах ДКА створюються житлові комісії установ ДКА (далі - ЖК).

ЦЖК підзвітна Голові Державного космічного агентства України. ЖК підзвітні керівникам установ ДКА та ЦЖК.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №196 основними завданнями ЦЖК є: ведення квартирного обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують забезпечення житловими приміщеннями; розподіл службової жилої площі між установами ДКА; розподіл жилої площі, отриманої від інвесторів чи з інших джерел; контроль та розподіл службового житла Державного космічного агентства України; ухвалення рішень з питань надання житлових приміщень для постійного проживання; контроль за надходженням житлових приміщень, правильністю ведення їх обліку; визначення процентного співвідношення жилої площі, яка надається на загальну чергу, та жилої площі для її позачергового і першочергового отримання; контроль за повнотою та якістю формування облікових справ військовослужбовців; розгляд звернень, заяв і скарг з питань, які належать до компетенції ЦЖК; ухвалення рішень щодо розподілу коштів для надання грошової компенсації за належне для отримання військовослужбовцями житлове приміщення або про відмову в її наданні; ведення контрольного обліку усіх військовослужбовців, яким надано грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення; перевірка житлових умов військовослужбовців; перенесення черговості надання житлового приміщення на рік, якщо військовослужбовець чи особа, звільнена з військової служби, відмовиться від виділеного житлового приміщення, що відповідає вимогам та розміру; звіт про свою роботу Голові Державного космічного агентства України; виконання інших завдань, що стосуються житлово-побутової сфери.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №196 з метою виконання завдань ЦЖК здійснює: організацію ведення квартирного обліку; додаткове опрацювання матеріалів щодо правомірності перебування військовослужбовців на квартирному обліку та перегляд рішень стосовно надання їм житла в порядку, установленому законодавством; прийняття рішення щодо надання службових житлових приміщень військовослужбовцям відповідно до законодавства; розгляд документів та забезпечення розподілу житлових приміщень між установами ДКА відповідно до вимог законодавства; контроль за використанням житлової площі, яка надійшла до установ ДКА; контроль і перевірка роботи ЖК; розгляд пропозицій, заяв, скарг, які надійшли під час роботи ЖК; внесення пропозицій Голові Державного космічного агентства України щодо звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають житловий фонд, з питання передачі Державному космічному агентству України житлової площі в установленому законодавством порядку; формування рішення Голови Державного космічного агентства України щодо надання житлових приміщень окремим військовослужбовцям та працівникам поза чергою з урахуванням їх особистого вкладу за підсумками року; опрацювання на підставі матеріалів юридичної служби питання щодо виконання судових рішень стосовно житлового забезпечення військовослужбовців, а також їх перебування на квартирному обліку; розгляд питання щодо клопотання про виключення (включення) житла зі (до) списку службового.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції №196 у разі ліквідації або переміщення в іншу місцевість установи ДКА чи житлової комісії облікові документи передаються їх правонаступнику, якщо він знаходиться в цьому самому населеному пункті. В іншому випадку облікові документи передаються до Центральної житлової комісії. Про передачу облікових документів установа ДКА повідомляє Центральну житлову комісію, яка здійснюватиме подальший квартирний облік військовослужбовців чи осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей за тим населеним пунктом, в якому було ліквідовано або з якого було переміщено установу ДКА чи житлову комісію.

Колегія суддів звертає увагу, що Інструкцією №196 не визначено та не регламентовано випадки переміщення військової частини в іншу місцевість через окупацію, як і не врегульовано питання подальшого перебування військовослужбовців, які перебували на квартирному обліку за населеним пунктом, що перебуває в окупації, не врегульовано спосіб та можливість військовослужбовця отримати житлове приміщення, що знаходиться на окупованій території.

З посиланням на вказану обставину апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково зобов`язав суб`єкта владних повноважень зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік за населеним пунктом – м. Київ.

Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Резолюціями Організації Об`єднаних Націй визнано та підтверджено факт окупації Російською Федерацією невід`ємної частини України – території Автономної Республіки Крим, починаючи з березня 2014 року.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року, що відображено у постанові Верховної Ради від 21 квітня 2015 року «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».

З вказаного слідує, що починаючи з 2014 року та станом на 2025 рік (дата звернення до ЦЖК ДКА), тобто понад 11 років поспіль, Автономна Республіка Крим, у тому числі і м. Євпаторія (населений пункт, на квартирному обліку за яким перебуває ОСОБА_1 ) залишається окупованою.

А відтак, ні відповідач, ні будь який інший державний орган України не має можливості забезпечити позивача житловим приміщенням (надати житлове приміщення) на території Автономної Республіки Крим. Застосування до спірних правовідносин положення пункту 9 розділу ІІ Інструкції (перебування позивача на квартирному обліку за населеним пунктом м. Євпаторія), за жодних обставин не призведе до отримання позивачем житлового приміщення.

Відновлення прав позивача шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення також не може бути здійснене, оскільки для розрахунку суми грошової компенсації за належне військовослужбовцю для отримання жиле приміщення, обов`язковим є визначення граничної вартості 1 кв. метра житла у відповідному регіоні (населеному пункті).

Позивачем отримано лист Міністерства розвитку громад та територій України від 23 березня 2026 року за №6991/37/3ВГ-26, додатком до якого є відповідь Міністерства розвитку громад та територій України на звернення Державного космічного агентства України від 21 листопада 2025 року за №7707-7 щодо показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Означеним листом Міністерство повідомило Державне космічне агентство України про те, що під час дії воєнного стану розрахунок показників здійснюється шляхом коригування показників, затверджених, станом на 1 січня 2022 року, на індекс споживчих цін, що надається Держстатом. Оскільки розрахунок показників опосередкованої вартості спорудження житла здійснюється виходячи зі структури безпосередніх витрат з будівництва об`єкта-представника в конкретному регіоні, можливість отримання вихідних даних, а отже, проведення відповідних розрахунків щодо тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим, відсутня.

Сторонами у справі не заперечується, що визначити такий показник (вартість 1 кв. метра житла у населеному пункті – м. Євпаторія), неможливо, а відтак, ні відповідач, ні будь-який інший державний орган, не зможе розрахувати суму грошової компенсації за житлове приміщення, оскільки є невідомою вартість 1 кв. метра у населеному пункті Автономної Республіки Крим.

Виходячи з вказаних вище обставин, констатувавши неможливість позивача реалізувати його гарантоване державою право у спосіб, встановлений пунктом 9 розділу ІІ Інструкції, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно застосував до спірних правовідносин аналогію закону, шляхом визначення конкретного населеного пункту перебування на квартирному обліку в якому (зарахування на квартирний облік в якому), буде мати наслідком отримання позивачем житлового приміщення або грошової компенсації. У даному випадку – населеного пункту за місцезнаходженням Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що ЦЖК ДКА здійснює внесення пропозицій Голові Державного космічного агентства України щодо звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають житловий фонд, з питання передачі Державному космічному агентству України житлової площі в установленому законодавством порядку.

Позивачем від Міністерства розвитку громад та територій України отримано лист від 20 березня 2026 року за №6742/37/3ВГ-26, в якому повідомлено, що чинним законодавством України не визначено органу, який би здійснював повноваження Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, а Міністерство розвитку громад та територій України не володіє інформацією щодо актуальної поштової адреси та контактних номерів телефонів, Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, як органу місцевого самоврядування, а також щодо нормативно правового акту про припинення її діяльності чи передачу повноважень іншому органу.

Вказане підтверджує факт, що орган місцевого самоврядування (Євпаторійська міська рада Автономної Республіки Крим), до якого має звертатись Голова Державного космічного агентства України з питання передачі житлової площі, не здійснює повноваження.

Таким чином, пункт 9 розділу ІІ Інструкції, у даному випадку, суперечить положенням статей Конституції України, Житлового кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, якими гарантовано право ОСОБА_1 на отримання житлового приміщення або грошової компенсації, оскільки факт перебування позивача на квартирному обліку за населеним пунктом – м. Євпаторія, через окупацію Автономної Республіки Крим, не може призвести ані до отримання позивачем житлового приміщення, ані до отримання грошової компенсації.

За відсутності нормативно-правового регулювання діяльності Центральної житлової комісії Державного космічного агентства України, що регулює відповідні правовідносини, слід застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), яким (законом), у даному випадку, є Інструкція №196 у змісті якої визначений порядок діяльності житлових комісій.

При вирішенні спору колегія суддів звертає, передусім, увагу на те, що основним завданням ЦЖК ДКА є забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України, які відряджені до Державного космічного агентства України, а також осіб, звільнених в запас, яких не знято з квартирного обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

Відтак, з метою виконання означених вище завдань, ДКА наділено ЦЖК відповідними повноваженнями, у тому числі, але не виключно: ведення квартирного обліку, ухвалення рішень з питань забезпечення житловими приміщеннями або надання грошової компенсації, виконання інших завдань, що стосуються житлово побутової сфери тощо.

Ведення квартирного обліку - це офіційна адміністративна процедура, під час якої відповідний уповноважений орган, реєструє, визначає та контролюють кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов і мають законне право на отримання житла від держави. Факт зарахування на квартирний облік є офіційним визнанням державою, в особі уповноваженого органу, того, що поточні житлові умови громадянина є недостатніми або незадовільними.

Інструкція №196 визначила механізм (порядок) забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями, шляхом визначення відповідних завдань, функцій та повноважень ЦЖК ДКА та/або ЖК, кінцевою метою яких має бути забезпечення військовослужбовця житловим приміщенням. Такі повноваження, у тому числі, передбачають: з`ясування необхідності військовослужбовця у житловому приміщенні, відповідність військовослужбовця встановленим критеріям та перевірка документів, які підтверджують право на отримання житлового приміщення; встановлення складу сім`ї (кількості членів сім`ї) задля визначення необхідної площі житлового приміщення; визначення дати зарахування на облік та вид черги; визначення населеного пункту, в якому має бути надано житлове приміщення (за місцем служби, за місцем проживання, за місцем відрядження тощо).

Отже, оскільки зарахування на квартирний облік та ведення квартирного обліку - це офіційний процес внесення осіб ЦЖК ДКА або ЖК до черги на отримання безплатного житлового приміщення, відтак, і визначення місця (населеного пункту) отримання житлового приміщення є компетенцією (повноваженням, обов`язком) ЦЖК ДКА або ЖК, яка передбачена Інструкцією.

А відтак, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції встановив «новий спосіб реалізації повноважень суб`єкта владних повноважень» колегія суддів не приймає до уваги.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не встановив (не визначив) нових (додаткових) повноважень ЦЖК ДКА щодо ведення квартирного обліку, тобто, таких повноважень, які не передбачені Інструкцією №196.

Визначивши населений пункт (м. Київ), за яким слід зарахувати позивача на квартирний облік, суд діяв у межах повноважень ЦЖК ДКА та ЖК, передбачених пунктами 4, 5, 7 розділу ІІІ Інструкції.

Інструкцією не визначено та не регламентовано випадки переміщення військової частини в іншу місцевість через окупацію, як і не врегульовано питання подальшого перебування військовослужбовців, які перебували на квартирному обліку за населеним пунктом, що перебуває в окупації, не врегульовано спосіб та можливість військовослужбовця отримати житлове приміщення, що знаходиться на окупованій території.

Вказані недоліки Інструкції, яка прийнята у часі пізніше окупації АРК, фактично надали змогу відповідачу порушувати права позивача на отримання житлового приміщення, залишивши поза увагою той факт, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Центральній житловій комісії ДКА України (м. Київ) та з об`єктивних причин не має можливості отримати житлове приміщення на території Автономної Республіки Крим.

Центральна житлова комісія ДКА України не повідомила ОСОБА_1 коли та за яких обставин, в який спосіб він зможе реалізувати власні права та в який спосіб ДКА України надасть позивачу житлове приміщення у м. Євпаторія. Про вказані обставини відповідач не повідомив і суд.

Підсумовуючи викладене у сукупності колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 має бути забезпеченою реалізація його житлових прав, які набуті на території Автономної Республіки Крим (перебування на квартирному обліку в НЦУВКЗ на дату окупації Автономної Республіки Крим), зважаючи на перебування на квартирному обліку у ЦЖК ДКА України, місцезнаходженням якої є м. Київ, а також приймаючи до уваги, що ні ДКА України, ні жодний інший державний орган України, через окупацію, не має можливості надати житлове приміщення в Автономній Республіці Крим.

Твердження відповідача про те, що Верховний Судом, розглядаючи спір у справі №757/16562/20-ц, не визначив населений пункт, за яким ОСОБА_1 має перебувати на обліку, як доказ у цій справі, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки у справі №757/16562/20-ц не існувало відповідного предмету спору, так як позивач не заявляв позовні вимоги щодо визначення населеного пункту квартирного обліку.

Натомість, вже після остаточного вирішення Верховним Судом підрозділу, на квартирному обліку в якому має перебувати ОСОБА_1 (ЦЖК ДКА) та підтвердження правомірності перебування на такому обліку, у цій справі вирішується питання щодо місця перебування позивача на квартирному обліку, з огляду на неможливість отримання позивачем приміщення у населеному пункті (м. Євпаторія), який є окупований з 2014 року.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Державного космічного агентства України не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 26.05.2026р. колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявив клопотання про стягнення з Державного космічного агентства України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Питання, пов`язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 КАС України.

Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а виходячи зі змісту ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025р. по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

При цьому, усталеною є й практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №380/25725/21, від 07 січня 2025 року у справі №120/19027/23, від 13 березня 2025 року у справі №260/3131/24, від 01 травня 2025 року по справі №260/2819/23).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи представник позивача надав до суду:

договір про надання правничої допомоги від 14 вересня 2023 року за №14-09/23, укладений з адвокатським обєднанням «ЮС ЕКВІТАС»,

акт від 5 серпня 2026 року прийому-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 14 вересня 2023 року за №14-09/23. Згідно вказаного акту адвокатом потрачено 10 год. на складення відзиву на апеляційну скаргу, оплата розраховується з розрахунку 2000,00 грн. за 1 год. роботи адвоката.

Варто зазначити, що представлений адвокатом на розгляд суду обсяг матеріалів був достатнім для вирішення судом справи, а понесення витрат на правничу допомогу підтверджено належними доказами.

У пунктах 134-135 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 05.05.2026р. по справі №160/32215/24 констатував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені законодавством України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені законодавством України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові 28 січня 2025 року у справі № 910/173/23.

На підставі викладеного у сукупності, враховуючи останню практику Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що справедливим, розумним та пропорційним у даній справі буде стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала великого обсягу технічної та правової роботи, так як у відзиві на апеляційну скаргу позивач підсумував свою правову позицію, яку ним було висловлено при розгляді справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного космічного агентства України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Стягнути з Державного космічного агентства України (код ЄДРПОУ 00041482) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного розгляду справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 24.09.2026р.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук