Додаткове рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №521/3392/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/3392/26

Перша інстанція: суддя Сегеда О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження представника ОСОБА_1 - адвоката Новосьолової Ольги Валеріївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 521/3392/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнив.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 12 травня 2026 року у справі № 521/3392/26 – скасував, ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнив.

Cкасував постанову Одеської митниці Державної митної служби України від 24 лютого 2026 року у справі про порушення митних правил №0686/UA500000/2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, за ч. 1 ст. 471 МК України. Закрив провадження у справі.

Стягнув з бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять ) гривень.

03.08.2026 (31.08.2026 передано судді-доповідачу у зв`язку із перебуванням у відпустці) до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 521/3392/26, у якій заявник просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

В обґрунтування заяви, посилаючись на вимоги статей 139, 252 КАС України, для вирішення питання про понесенні позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвокат Новосьолова О.В. надала до суду апеляційної інстанції: копію Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025; копію Акта приймання-передачі виконаної роботи від 28.07.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025.

Одеська митниця надіслала до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просила відмовити у задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови .

З метою розгляду зазначеної заяви П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2026 витребував з Хаджибейського районного суду міста Одеси адміністративну справу № 521/3392/26.

16.09.2026 (17.09.2026 передана судді-доповідачу) справа № 521/3392/26 надійшла до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ст.ст.252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі № 521/3392/26 та часткове задоволення заяви.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Так, в даному випадку, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, було надано суду: копію Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025; копію Акта приймання-передачі виконаної роботи від 28.07.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що 17.12.2025 між Адвокатом Новосьоловою Ольгою Валеріївною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 11. якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язуються представляти Клієнта з будь-яких питань в якості позивача, відповідача, третьої особи, заявника, особи, що притягається до адміністративної відповідальності, підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого, потерпілого, скаржника, стягувача, боржника, апелянта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, в органах Міністерства юстиції України, в тому числі в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, органах нотаріату, Державному підприємстві «Національні інформаційні системи», його структурних підрозділах та філіях, в органах Міністерства внутрішніх справ України, зокрема в органах Національної поліції України, в тому числі в головних управліннях поліції в областях України, їх .

Відповідно пункту 1 Додаткової угоди від 20.12.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025- сторони погодились змінити та доповнити наступні пункти Договору: Доповнити пункт 1 Договору підпунктом 1.1.: В межах цього Договору Адвокат здійснює представництво інтересів Клієнта в Одеській митниці Держмитслужби, а також в інших органах державної влади, судах усіх інстанцій та перед іншими фізичними і юридичними особами, якщо це пов`язано із захистом прав та законних інтересів Клієнта, з питань оскарження протоколу про порушення митних правил від 28.10.2025 № 0686/UA500000/25, складеного за частиною першою статті 471 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 , у тому числі зі складанням, підписанням та поданням заяв, клопотань, пояснень, заперечень, скарг, процесуальних та інших документів, отриманням документів і рішень, участю у розгляді справи, вчиненням усіх необхідних процесуальних та юридично значимих дій, спрямованих на належний захист прав та законних інтересів Клієнта.

Доповнено пункт 6 Договору підпунктом 6.1.: За надання правничої допомоги, що є предметом цього Договору, КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ гонорар у фіксованому розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до акту приймання- передачі наданих послуг від 28.07.2026 , виконавцем було надано ОСОБА_1 такі послуги:

- вивчення документів, усна консультація, роз`яснення з правових питань, складання та подача заперечень до Одеської митниці Держмитслужби на протокол про порушення митних правил №0686/UA500000/25 від 28.10.2025, участь у засіданнях Одеської митниці Держмитслужби 29.01.2026, 12.02.2026 та 24.02.2026, складання та направлення позовної заяви до Хаджибейського районного суду м. Одеси про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, складання та направлення заяви про витребування доказів у суді першої інстанцій, участь у судових засідання у суді першої інстанції (18.03.2026, 13.04.2026, 23.04.2026, 04.05.2026, 12.05.2026), складання та направлення додаткових пояснень у суді першої інстанцій, складання та направлення апеляційної скарги на Рішення Хаджибейського районного суд м. Одеси від 12.05.2026, складання та направлення заяви про усунення недоліків, участь у судових засідання у суді апеляційної інстанції (14.07.2026, 28.07.2026), складання та направлення додаткових пояснень у суді апеляційної інстанції.

Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти календарних днів після надходження даних коштів на рахунок клієнта, зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 40 000.00 грн.

У клієнта претензій до якості виконаних робіт немає.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вже зазначалось вище, представник Одеської митниці заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви представник Одеської митниці зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн. становить 13,2 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 5 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 833,3 годин роботи.

Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Крім того, відповідач посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12.05.2023 у справі № 826/8110/16 відповідно до якої витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Досліджуючи надані адвокатом документи та заперечення представника Одеської митниці на предмет співмірності заявленої суми правничою допомоги, колегією суддів встановлено, що ані договір, ані акт приймання- передачі наданих послуг не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення процесальних документів у цій справі.

В наданих до суду документах не зазначено жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт наданих позивачу.

Необхідність надання відповідних доказів передбачено пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України.

Також, колегія суддів зазначає, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з Клієнтом.

Крім того, дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям “правнича допомога”.

Окрім того, відповідно матеріалів справи адвокат Новосьолова О.В. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 521/3392/26 також у Хаджибейському районному суді міста Одеси.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, правова позиція ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи як у суді першої так і суді апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник позивача продублювала свою позицію наведену в суді першої інстанції. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки, представник ОСОБА_1 - адвокат Новосьолова О.В. була обізнана із позицією митного органу, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.

Водночас суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Одеської митниці становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) , із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі “Черніус та Рінкевичюс проти Литви” (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах “Beinaroviс and others v. Lithuania”, заява № 70520/10, пункт 140 та “Radchikov v. Russia”, заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах “Stankiewicz v. Poland”, заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі “Zubac v. Croatia” (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Аналізуючи подані позивачем докази, з урахуванням заперечення на заяву про розподіл судових витрат, враховуючи складність та значення справи для сторін, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 100,00 грн (три прожиткові мінімуми для працездатних осіб на час виникнення спірних правовідносин).

Керуючись ст.ст. 134, 137, 139, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПО С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Новосьолової Ольги Валеріївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 521/3392/26 – задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у справі № 521/3392/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 100,00 ( дев`ять тисяч сто) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик