Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/18291/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18291/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

09.06.2025 р. ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015р. по 31.05.2025р. у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.08.2021р., виплаченої 31.05.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024р. у справі №420/14044/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015р. по 31.05.2025р. у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.08.2021р., виплаченої 31.05.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. у справі №420/14044/24.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Протягом періоду з 01.12.2015 р. по 03.08.2021 р. відповідач усупереч вимогам законодавства не нараховував і не виплачував індексацію грошового забезпечення у належному розмірі. Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. у справі №420/14044/24, відповідач 31.05.2025 р. виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 03.08.2021 р.

Проте вказана сума мала бути виплачена до звільнення (виключення зі списків особового складу) позивача. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, оскільки відповідач зобов`язаний, на його переконання, виплатити компенсацію втрати частини доходів, пов`язаних з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Військова частина НОМЕР_1 своїм правом на подання відзиву не скористалась.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2026р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.08.2021р., виплаченої 31.05.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. у справі №420/14044/24.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.08.2021 р., виплаченої 31.05.2025 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024р. у справі №420/14044/24.

У решті позову – відмовив.

Військова частина НОМЕР_1 (надалі – скаржник) не погодилась з рішенням суду першої інстанції й звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 12.06.2026р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 14.07.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021р. №151 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення та зараховано до оперативного резерву.

Проте відповідач не нарахував та виплатив позивачу належним чином індексацію грошового забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024р. у справі №420/14044/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008р. у сумі 85 927 гривень 84 коп.; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 183 421 гривня 07 копійок за період з 01.03.2018 р. по 03.08.2021 р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

31.05.2025р. на виконання вказаного рішення суду на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 255831,46 грн (а.с.8).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/14044/24) по 03.08.2021р., виплаченої 31.05.2025р. (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/14044/24).

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Оскільки індексація виплачена у травні 2025р., бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації є протиправною, а відповідач зобов`язаний її нарахувати та виплатити.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 наведені такі доводи.

Відсутні належні правові та фактичні підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів, оскільки відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011р. №159 та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова у виплаті компенсації може бути оскаржена до суду.

Позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації та, відповідно не отримував відмову, тому позов подано передчасно.

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З наведеного слідує, що, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з виконанням рішення суду.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідно до частини другої статті 116 КЗпП: у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак у разі наявності між роботодавцем та працівником спору про розмір сум, нарахованих при звільненні, у визначені частиною першою статті 116 КЗпП строки роботодавець має сплатити працівнику тільки ту частину виплати, щодо яка для сторін не є спірною.

Оскільки обов`язок присуджених судом сум грошового забезпечення позивача відповідачем повністю заперечувався й був виконаний саме на підставі рішення суду, то в такому випадку відсутні підстави для розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позиція відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд цієї справи, не скористався правом на подання відзиву.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі Закон № 2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у Законі № 2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, включно з сумою індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону № 2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Аналіз нормативного регулювання, закріпленого в Порядку № 159, свідчить про його змістову узгодженість із приписами Закону № 2050-III.

Так, зокрема, згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (безвідносно до вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (постанови від 27.04.2020р. у справі №803/1314/17, від 29.10.2020р. у справі №280/729/19, від 29.04.2021р. у справі №240/6583/20, від 29.03.2023р. у справі №120/9475/21-а, від 20.12.2024р. у справі №440/6875/24, від 03.04.2025р. у справі №420/1581/24 тощо).

Згідно з матеріалами справи нараховане грошове забезпечення на виконання рішення суду перераховане позивачу 31.05.2025р. у сумі 255831,46 (а.с.8).

Верховний Суд у постановах від 19.05.2022р. у справі №200/3859/21, від 24.01.2023р. у справі №200/10176/19-а дійшов висновку, за яким основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Також Верховний Суд у постанові від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24 дійшов висновку, за яким право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

З цієї причини Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21.06.2018р. й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, ураховуючи, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями в іншій справі, є саме 01.01.2016 р. (пункт 74 постанови від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24).

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає, що право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, відповідно до рішення Одеського адміністративного апеляційного суду 25.11.2024р. у справі №420/14044/24, у позивача виникло 01.12.2015р. Відповідно, доводи й міркування щодо цього питання, викладені в апеляційній скарзі військової частини НОМЕР_1 , засвідчують помилкове тлумачення норм матеріального права.

Також суд у складі колегії суддів вважає безпідставними доводи скаржника з приводу обов`язковості попереднього звернення позивача з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, оскільки компенсація має нараховуватись на підставі Закону № 2050-ІІІ і відповідно до Порядку №159, та повинна виплачуватись боржником саме у силу дії відповідних нормативних актів, а не на підставі заяви особи.

Отже, законодавець чітко визначив, що обов`язок щодо виплати компенсації у разі несвоєчасної виплати доходу та не ставив у залежність право особи на отримання відповідних сум від звернення до боржника. Так само право особи на судовий захист не може бути узалежнено від попереднього звернення позивача з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026р. у справі № 420/18291/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій