Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/24006/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24006/26

Суддя першої інстанції - Хурса О. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/24006/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури, в якому просив стягнути з Держави України в особі Одеської обласної прокуратури моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 окремим положенням п.26 розд.VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яке визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у вигляді не отриманої частини заробітної плати, в розмірі, визначеному за ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, за період з 15 липня 2015 року до 25 вересня 2020 року у сумі 500000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/24006/26, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/24006/26.

23 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

24 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Водночас, для визначення належної юрисдикції недостатньо формально виходити лише з назви заявленої вимоги. Належить встановити характер спірних правовідносин, їх зміст та предмет, підстави виникнення та правову природу спору, який позивач просить вирішити.

У цій справі позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди не з договірними відносинами та не з приватно-правовим деліктом між рівними учасниками цивільних відносин.

Підставою заявленої вимоги позивач визначає застосування до нього положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яке рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнане таким, що не відповідає Конституції України.

При цьому, спірне положення регулювало порядок застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та безпосередньо вплинуло на розмір грошового забезпечення прокурорів.

Отже, джерелом виникнення спірних правовідносин є публічно-правове регулювання проходження публічної служби та встановлення державою гарантій матеріального забезпечення прокурорів.

Особливе значення для правильного вирішення питання юрисдикції має аналіз конструкції частини третьої статті 152 Конституції України, згідно якої матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

При цьому, відсутність спеціального закону, який детально врегульовує порядок такої компенсації, не може означає відсутність права особи на судовий захист.

Такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2026 року у справі №160/6949/20.

Верховний Суд зазначив, що відсутність спеціального закону не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, поданого на підставі частини третьої статті 152 Конституції України, про відшкодування шкоди, завданої неконституційним актом, оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії. Суд також констатував можливість ініціювання заінтересованою особою в судовому порядку питання про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди.

Особливу увагу колегія суддів звертає на те, що позивач у цій справі є особою, яка раніше зверталася до адміністративного суду у справі №420/9554/20 з вимогами про відшкодування шкоди, завданої застосуванням того самого пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, де відповідачем також була Держава Україна в особі Одеської обласної прокуратури.

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув цю справу в порядку адміністративного судочинства та, застосував правові висновки Об`єднаної палати КАС ВС від 24 лютого 2026 року у справі №160/6949/20, скасував судові рішення попередніх інстанцій у відповідній частині та задовольнив позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної неконституційним актом, без наявності позовної вимоги про визнання протиправними дій або бездіяльності.

У цій постанові Верховний Суд прямо виходив із того, що спір щодо відшкодування шкоди, заподіяної прокурору застосуванням пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, який надалі визнаний неконституційним, розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд також зазначив, що належним відповідачем у таких спорах є відповідний орган прокуратури, який здійснював нарахування та виплату заробітної плати прокурору.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, послався на постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №818/673/17, від 08 серпня 2019 року у справі №818/572/17 та від 10 березня 2020 року у справі №818/699/17, а також на постанови Великої Палати Верховного Суду, що містили висновки про те, що вимоги про відшкодування шкоди, не поєднані з вимогами про вирішення публічно-правового спору, за загальним правилом підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується, що такий підхід застосовується до відповідної категорії спорів.

Однак, наведені судом першої інстанції правові висновки не можуть автоматично застосовуватись до спірних правовідносин.

У цій справі підставою позову є не будь-яка протиправна поведінка суб`єкта владних повноважень, а спеціальна конституційна підстава відповідальності держави, передбачена частиною третьою статті 152 Конституції України, у зв`язку із застосуванням нормативного положення, яке Конституційним Судом України визнано неконституційним.

Крім того, на момент постановлення оскаржуваної ухвали вже існували наведені вище правові висновки Верховного Суду від 24 лютого 2026 року та 03 липня 2026 року, які безпосередньо стосуються правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої застосуванням саме пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України до прокурорів.

Відтак, суд першої інстанції мав надати оцінку цим правовим висновкам при визначенні юрисдикції спору.

Необґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у позовній заяві окремої вимоги про визнання дій чи бездіяльності протиправними автоматично виключає адміністративну юрисдикцію.

Визначальним є не формальний виклад позовних вимог, а характер правовідносин та правова підстава відповідальності держави.

У цьому випадку позивач просить відшкодувати шкоду, яку, за його твердженням, спричинило застосування до нього нормативного положення, визнаного Конституційним Судом України неконституційним.

Тому вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від правовідносин, що виникли у сфері публічного права та пов`язані із реалізацією державою владних повноважень щодо нормативного регулювання проходження публічної служби та її оплати.

Якщо суд першої інстанції вважав би, що прокурор у позовній заяві не сформулював необхідну у такому випадку вимогу про визнання протиправною бездіяльності (чи дій) відповідача, то виправлення такого недоліку врегульоване інститутом залишення позову без руху, а не у спосіб відмови у відкритті провадження.

За правилами ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 308, 311, 312, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року - скасувати.

Справу №420/24006/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, направити для вирішення питання про відкриття провадження до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв