Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/7921/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7921/26

Суддя першої інстанції - Дерев`янко Л.Л.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №400/7921/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 квітня 2026 року №379-р, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №379-р від 06 квітня 2026 року про відмову у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління комунального майна Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та членів її сім`ї про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суту.

21 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що у спірних правовідносинах відповідач діє не як суб`єкт владних повноважень, що здійснює владно-управлінські функції, а як уповноважений власником орган щодо розпорядження об`єктом житлового фонду. Відтак, спір стосується реалізації позивачем житлового права на набуття квартири у власність та має приватно-правовий характер.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року провадження в адміністративній справі №400/7921/26 закрите.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлений позивачем спір про зобов`язання управління комунальної власності Миколаївської міської ради, як органу приватизації, повторно розглянути заяву позивача щодо приватизації квартири не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №400/7921/26, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року, а справу до Миколаївського окружного адміністративного суду направити для продовження розгляду по суті заявлених вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №400/7921/26.

22 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

24 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі, без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальним для вирішення питання юрисдикції є не лише суб`єктний склад учасників справи, а, насамперед, характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог, правова природа рішення, яке оскаржується, та спосіб захисту, обраний позивачем.

Разом із тим, у цій справі суд першої інстанції, визначаючи юрисдикцію, фактично виходив переважно з того, що предметом спору є квартира та її подальше набуття у власність, тобто з об`єкта правовідносин, не надавши належної оцінки правовій природі оскаржуваного розпорядження та повноваженням органу, який його прийняв.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не просить адміністративний суд безпосередньо визнати за нею право власності на квартиру.

Також, позивач не заявляє вимог про витребування квартири, усунення перешкод у користуванні нею, визнання недійсним договору, вирішення спору між декількома власниками або претендентами на право власності чи застосування інших способів захисту, характерних для приватно-правових відносин.

Натомість, предметом спору є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень — розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 06 квітня 2026 року №379-р, прийнятого на реалізацію владної компетенції, яким позивачу та членам її сім`ї відмовлено у приватизації квартири.

Крім того, заявлена вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про приватизацію з урахуванням висновків суду також безпосередньо пов`язана з реалізацією органом приватизації визначених законом повноважень, відповідно до яких, саме на Управління комунального майна Миколаївської міської ради покладено обов`язок їх здійснення у встановленій законом процедурі.

Отже, правовідносини, у межах яких виник спір, характеризуються юридичною нерівністю сторін та прийняттям відповідачем одностороннього індивідуального акту, обов`язкового для позивача та такого, що безпосередньо впливає на можливість реалізації ним передбаченого законом права, що виключає в даному випадку наявність класичного цивільного спору.

Також, особливого значення для правильного визначення характеру спірних правовідносин набуває те, що оскаржуване розпорядження прийняте 06 квітня 2026 року.

На цей момент Закон України «Про адміністративну процедуру» вже набрав чинності та регулює відносини органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб`єктів, уповноважених здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Закон прямо визначає адміністративний акт як рішення або юридично значущу дію індивідуального характеру, прийняту адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямовану, зокрема, на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав або обов`язків окремої особи.

За змістом наведених законодавчих положень, оскаржуване розпорядження №379-р має ознаки індивідуального акту, прийнятого за результатами розгляду конкретної заяви особи та такого, що безпосередньо визначає можливість реалізації нею відповідного права.

При цьому, Закон України «Про адміністративну процедуру» встановлює вимоги до обґрунтованості адміністративного акту, повноти з`ясування та врахування всіх обставин справи, мотивування рішення, яке негативно впливає на права чи законні інтереси особи.

Отже, сам характер процедури, у межах якої відповідач розглядав заяву позивача та прийняв індивідуальне рішення про відмову, свідчить про необхідність оцінки таких правовідносин з урахуванням законодавства про адміністративну процедуру, чинного на час прийняття оскаржуваного акта.

Водночас, суд першої інстанції зазначені законодавчі зміни належним чином не врахував та не надав їм правової оцінки.

Крім того, на момент прийняття розпорядження №379-р був чинним Закон України від 13 січня 2026 року №4751-IX «Про основні засади житлової політики».

Цей Закон визначає основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України. Закон також визначає органи місцевого самоврядування суб`єктами житлових відносин та передбачає їх повноваження щодо формування, управління та розпорядження житловим фондом територіальної громади.

Щодо практики Верховного Суду.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про цивільну юрисдикцію, послався, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №200/10822/18-а та інші судові рішення, в яких спори щодо реалізації житлових прав, у тому числі, приватизації, віднесено до цивільної юрисдикції.

Колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду щодо юрисдикції мають застосовуватися з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, змісту заявлених вимог та нормативного регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, через призму їх релевантності.

У справі №200/10822/18-а предметом правового аналізу були правовідносини, що виникли за іншого законодавчого регулювання. Тому, сама лише наявність у спорі питання приватизації квартири не звільняла суд першої інстанції від обов`язку встановити, чи є тотожними правовідносини у цій справі правовідносинам, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Більше того, актуальна практика Верховного Суду підтверджує, що спори щодо рішень органів приватизації можуть розглядатися адміністративними судами. Так, постановою Верховного Суду від 14 липня 2026 року у справі №300/6959/23 розглянуто в порядку адміністративного судочинства спір за позовом до органу приватизації про скасування рішення про відмову у приватизації житлового приміщення та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Вказана обставина не означає, що всі без винятку спори щодо приватизації підлягають розгляду адміністративними судами, однак вона спростовує означений підхід, відповідно до якого, сам факт пов`язаності спору з приватизацією житла автоматично виключає підстави його розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

За правилами ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 308, 311, 312, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - скасувати.

Справу №400/7921/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 квітня 2026 року №379-р, зобов`язання вчинити певні дії, направити для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв