Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/5183/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5183/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 24.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення від 16.04.2026 року № 046350020589; зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

08 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2026 № 046350020589;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1997 по 01.03.2001 та з 05.05.2001 по 22.06.2001, та період роботи з 22.08.2025 по 07.04.2026 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.04.2026 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.04.2026 він звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності органом розгляд заяви визначено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Однак, рішенням відповідача від 16.04.2026 № 046350020589 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Позивач не погоджується з діями та рішенням відповідача щодо відмови у призначення пенсії та вважає, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пільгової пенсії.

Відповідачем 02.06.2026 року подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне. Згідно пункту “в” частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи також зараховується, зокрема, навчалася та військова служба. Статтею 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі – Закон № 103) передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Враховуючи вищевикладену норму Закону, час навчання зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, виключно якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. В інших випадках час навчання не підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Позивачем 02.06.2026 року подано відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, зважаючи на наступне. У випадку позивача, навчання у професійно-технічному закладі (01.09.1997) виникло до набуття чинності Закону № 103/98-ВР (10.03.1998), який не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР та суттєво звужує права позивача, набуті до набрання чинності існуючого законодавства.

Рішенням Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в зазначеній частині.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував закон (Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590), який підлягає застосування в контексті зарахування до пільгового стажу періоду навчання, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про неможливість зарахування періоду навчання до пільгового стажу, оскільки умови зарахування до пільгового стажу періоду навчання викладені у Законі України «Про професійну (професійно технічну) освіту», який набрав чинності 10.03.1998. Оскільки правовідносини, а саме навчання у професійно-технічному закладі (прийнятий на навчання 1 вересня 1997 року), виникли до набрання чинності Закону № 103/98-ВР, при вирішенні питання про зарахування цього періоду до пільгового стажу необхідно користуватись нормативно-правовими актами, що діяли на момент виникнення цих правовідносин, а саме Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення), яке не містило обов`язкових умов працевлаштування саме за набутою професією, а також часових проміжків, щодо працевлаштування за цією професією

Крім того, апелянт зазначає, що суд допустився помилки в частині аналізу дискреційних повноважень відповідача, та обрання ефективного способу захисту у даній справі з огляду на наступне.

ГУ ПФУ в Миколаївській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало проти її задоволення, оскільки усі періоди роботи позивача були вірно зараховані до пільгового стажу.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Позивачем подано до територіальних органів Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви Позивача, прийнято рішення від 16.04.2026 № 046350020589 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058. Цим рішенням визначено, що страховий стаж становить 44 роки 05 місяців 03 дні. Стаж на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 становить 20 років 02 місяці 27 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди; до пільгового стажу на підземних роботах не зараховано період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 01.03.2001, з 05.05.2001 по 22.06.2001, згідно диплому НОМЕР_1 від 29.06.2001, оскільки не передбачено діючим законодавством (далі – спірне рішення).

Отже, правомірність та законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За змістом частини п`ятої статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі Постанова №202).

Відповідно до розділу І Постанови № 202 до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, віднесені: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Так, колегія суддів зауважує про те, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється у межах доводів апеляційної скарги, які зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо неразахування періоду навчання допільгового стажу та щодо визначення способу відновлення порушеного права.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням, з огляду на зміст апеляційної скарги, є не зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача у технікумі.

Так, за позицією апелянта, що правовідносин щодо зарахування до пільгового стажу слід застосовувати норми Постанови Ради Міністрів СРСР від 03 серпні 1972 року №590, яке не містило обов`язкових умов працевлаштування саме за набутою професією, а також часових проміжків щодо працевлаштування за цією професією.

Натомість пенсійний орган до спірних правовідносин застосував ст.38 ЗУ «Про професійну (професійно-технічну) освіту», яка містить норму про зарахування до страхового стажу періоду навчання, якщо між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією, не перевищувало трьох місяців.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 Перехідних положень Конституції України Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Конституція України прийнята 28.06.1996 року.

У п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України вказано, що Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України (статті 1, 3, 8, пункт 1 розділу XV "Перехідні положення" Основного Закону України).

Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України.

Постановою Верховної Ради України Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 1991 року №1931-ХІІ введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення"( 1788-12 ): з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Отже, на переконання колегії суддів, постанова Ради Міністрів СРС від 03 серпня 1972 року №590 на правовідносини щодо призначення пенсії щодо обрахунку страхового чи пільгового періодів роботи, після 01 січня 1992 року не діє, оскільки Україною прийняте спеціальне пенсійне законодавство, що регулює спірні відносини, а відтак покликання апелянта на застосування до правовідносин щодо зарахування до пільгового стражу періоду навчання з 1997 по 2001 року норм Постанови Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року відхиляються за їх безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.вці кардинатурі.

Спеціальний (пільговий) стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що право на призначення пільгової пенсії у позивача виникло під час дії Закону №1058.

У трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.03.2001, копія якої наявна в матеріалах електронної справи, містяться запис №5 з 01.09.1997 по 29.06.2001 – навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України – НР №15734219 від 29.06.2001. Закінчення навчання підтверджується Дипломом Павлоградського технікуму Національної гірничої академії України від 29 червня 2001 року НОМЕР_3 . Тобто, лише після закінчення навчання позивач набув право на зарахування до пільгового стажу, період навчання лише за умов працевлаштування за здобутою спеціальністю протягом трьох місяців, після закінчення навчання.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, судом першої інстанції вірно установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 1 вересня 1987 року по 30 червня 2001 року навчався за спеціальністю у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України, а 22 жовтня 2001 року позивач був прийнятий на роботу підземним електрослюсарем.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією перевищує три місяця, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляцій скарги про наявність підстав для зарахування періоду навчання позивача до пільгового стажу.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що право на зарахування до пільгового стажу періоду навчання не виникає автоматично під час самого навчання. Можливість зарахування до пільгового стажу пов`язана виключно із отриманням диплому про завершення навчання, неповний період навчання чи незакінчення навчання та відповідно не отримання Диплому не надає права на зарахування частини навчання.

Так, Закон України «Про професійно-технічну освіту» набув чинності 10.03.1998 року, водночас диплом позивач отримав у червні 2001 році, тобто вже під час дії вказаного закону.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 також застосував норму статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» у спорі щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 1 вересня 1980 року по 12 червня 1984 року, оскільки процедура обрахунку пільгового стажу, у тому числі і щодо зарахування періодів навчання, була чинною станом на день реалізації такого права.

Аналогічна правова позиція щодо дотримання тримісячного строку з дня закінчення навчання до працевлаштування викладена в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №683/1774/16-а, від 24.10.2024 у справі № 200/18450/21.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем розірваний період його навчання, який він просить зарахувати до пільгового стажу з 01.09.1997 по 01.03.2001 та з 05.05.2001 по 22.06.2001.

Трудова книжка позивача не містить жодних окремих записів щодо проходження позивачем практики чи іншого виду діяльності з 05.05.2001 по 22.06.2001. В уточнюючій довідці про підтвердження пільгового стажу цей період також не вказаний. Водночас, період з 05.05.2001 по 22.06.2001 охоплюється періодом навчання позивача в технікумі.1762/17 .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а й у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що не працевлаштування позивача за набутою професією упродовж трьох місяців після здобуття освіти в цьому навчальному закладі, є підставою для відмови у зарахування періодів його навчання до пільгового стажу.

Апелянт також оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення способу порушеного права, вказуючи на те, що суд першої інстанції повинен був зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Оскільки рішенню про призначення пільгової пенсії обов`язково передує процедура обрахунку кількості пільгового стажу, а відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права, з огляду на зміст рішення суду, є саме зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. В іншому випадку, минуючи стадію обрахунку кількості стажу та розміру пенсії, становило б втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.

У зв`язку з наведеними обставинами апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки під час апеляційного перегляду на встановлено порушення судом норм матеріального чи процесуального права. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

За такого правового регулювання вказаних правовідносин доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №400/5183/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко