Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/18892/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18892/25

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Дата і місце ухвалення 30.04.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №99734-2411-1532 від 29.04.2025p., № 99735-2411-1532 від 29.04.2025p., № 804643-2411-1504-UA51120110000047677 від 23.04.2025p., № 804644-2411-1504-UA51120110000047677 від 23.04.2025p.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначив, що між Куяльницькою сільською радою Одеської області та ОСОБА_1 09.06.2023 року та 26.06.2023 року на підставі протоколів земельних торгів були укладені договори оренди землі № 39 та № 45, згідно яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (особистого селянського господарства, фермерського господарства тощо), які розташовані за межами населених пунктів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Апелянт посилався на те, що пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як зазначив апелянт, згідно переліків орендарів від 28.01.2025 року № 02-33/330 (вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 4474/5 від 29.01.2025), які Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області подає щороку зі змінами і доповненнями до Головного управління ДПС в Одеській області, 09.06.2023 між Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був укладений договір оренди землі на земельну ділянку (кадастровий номер 5122984800:01:001:0483) загальною площею 16,1010 га строком на 7 років та 26.06.2023 між Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі на земельну ділянку (кадастровий номер 5122984800:01:001:0358) загальною площею 9,0842 га строком на 7 років. Як зазначив апелянт, будь-якої іншої інформації, що свідчить про розірвання вказаних договорів оренди на дані земельні ділянки, від Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до Головного Управління ДПС в Одеській області не надходило.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що оскільки державна реєстрація права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 5122984800:01:001:0483 та 5122984800:01:001:0358 не відбулася, то у позивача не виник податковий обов`язок зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Апелянт вважає, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря – отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Відповідач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2024 року по справі № 902/1207/22, згідно яких слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання Договору). Також зазначено, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії. Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону № 340-IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону України «Про оренду землі», не змінюють визначеного в Законі моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.

Вважає, що відсутність державної реєстрації права оренди земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що договір оренди не укладено. Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельних ділянок, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний сок, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

За таких обставин вважає, що право користування спірними земельними ділянками позивач набув на підставі Договору оренди землі, а саме з 26.06.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 51229984800:01:001:0358 та з 09.06.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 51229984800:01:001:0483. Крім того відповідно до листа Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 01.07.2025 року № 02-33/2000 (вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 35375/5 від 01.07.2025) вищезазначені договори є діючими.

На думку відповідача, судом першої інстанцій не надано належної правової оцінки положенням статті 288 ПК України, які визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Обставини наведені в позовній заяві не змінюють статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняють його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

Таким чином, як вважає апелянт, оскільки станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень орендарем (землекористувачем) земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5122984800:01:001:0483 загальною площею 16,1010 га та 5122984800:01:001:0358, загальною площею 9,0842 га, розташованих за межами населених пунктів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області є ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до статті 288 ПК України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі, а тому прийняті податкові повідомлення- рішення є законними та обґрунтованими.

Зважаючи на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2023 року між Куяльницькою сільською радою Одеської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №39, згідно якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 12.05.2023 року №LRE001-UA-20230412-94925 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (особистого селянського господарства, фермерського господарства тощо) площею 16,1010 га за кадастровим номером 5122984800:01:001:0483, яка розташована за межами населених пунктів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Також, 26.06.2023 року між Куяльницькою сільською радою Одеської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №45, згідно якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 22.05.2023 року № LRE001-UA-20230419-70035 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (особистого селянського господарства, фермерського господарства тощо) площею 9,0842 га за кадастровим номером 5122984800:01:001:0358, яка розташована за межами населених пунктів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

23.04.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№804644-2411-1504-UA51120000047677, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 153569,56 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 5122984800:01:001:0483, площею 16,1010 га;

№804643-2411-1504-UA51120000047677, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 96646,75 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 5122984800:01:001:0358, площею 9,0842 га.

Крім того 29.04.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№99734-2411-1532, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 73630,67 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 5122984800:01:001:0483, площею 16,1010 га;

№99735-2411-1532, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 42513,51 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 5122984800:01:001:0358, площею 9,0842 га.

Таким чином вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нараховано орендну плату за користування земельними ділянками за договорами оренди землі № 39 від 09.06.2023 року та № 45 від 26.06.2023 року

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах у позивача не виник податковий обов`язок зі сплати орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами 5122984800:01:001:0483 та 5122984800:01:001:0358, площею 16,1010 га та 9,0842 га у зв`язку з тим, що державна реєстрація права оренди на земельні ділянки за ОСОБА_1 не була здійснена

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

База оподаткування визначена статтею 271 ПК України, відповідно до якої базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Положеннями підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

За положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Слід зазначити, що у постанові від 6 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що з 01.01.2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (далі - Закон № 1878-VI), якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Також Велика Палата ВС зазначила, що за висновками, викладеними у пункті 39 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, які Велика Палата Верховного Суду враховала mutatis mutandis під час вирішення спору, необхідно розмежовувати державну реєстрацію речових прав, зокрема, на землю, порядок якої урегульовано у статтях 125, 126 ЗК України, та державну реєстрацію правочину (стаття 210 ЦК України).

Таким чином, у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01.01.2013 року передбачено проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Велика Палата ВС зазначила, що концепція розмежування дати укладення договору оренди землі і дати набрання ним чинності властива законодавству, яке діяло до 01.01.2013. Однак після описаних вище законодавчих змін слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.

Стаття 17 Закону № 161-XIV передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відтак земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди, і з цього ж моменту в нього виникає відповідне речове право.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою.

З положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України слідує, що податковий обов`язок виникає лише з моменту державної реєстрації речового права на землю, а тому якщо платник не має зареєстрованого речового права користування земельною ділянкою в звітному році, то він не може бути платником орендної плати.

Як встановлено судом 09.06.2023 року та 26.06.2023 року між Куяльницькою сільською радою Одеської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі №39 та № 45, згідно яких Орендодавець на підставі протоколів земельних торгів від 12.05.2023 року №LRE001-UA-20230412-94925 та від 22.05.2023 року №LRE001-UA-20230419-70035 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (особистого селянського господарства, фермерського господарства тощо) за кадастровим номером 5122984800:01:001:0483, площею 16,1010 га та за кадастровим номером 5122984800:01:001:0358, площею 9,0842 га, які розташовані за межами населених пунктів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

За умовами вказаних договорів, зокрема, згідно пунктів 6.1, 6.3 цих договорів передача земельної ділянки в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону. Об`єкт оренди вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Пунктом 6.4 договорів визначено здійснити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку протягом 14 робочих днів з дня підписання договору.

Прикінцевими положеннями договорів № 39 від 09.06.2023 року та № 45 від 26.06.2023 року визначено, що ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації права користування відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Об`єкт оренди вважається переданими орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що реєстрація права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 5122984800:01:001:0483 та 5122984800:01:001:0358 ОСОБА_1 здійснена не була.

З огляду на це, та виходячи з положень статті 17 Закону України «Про оренду землі», а також умов договорів оренди, спірні земельні ділянки, які є об`єктами оренди, передані ОСОБА_1 не були.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність державної реєстрації за ОСОБА_1 права оренди на зазначені вище земельні ділянки, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, у позивача не виникло право оренди земельних ділянок та, відповідно, не виник податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за вказані земельні ділянки.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2025p. № 99734-2411-1532 від 29.04.2025p., № 99735-2411-1532, а також від 23.04.2025p. № 804643-2411-1504-UA51120110000047677 від 23.04.2025p., № 804644-2411-1504-UA51120110000047677 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук