Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №522/13608/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/13608/26

Перша інстанція: суддя Косіцина В.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 серпня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2026р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ДМС України в Одеській області, в якому просила скасувати постанову від 6.07.2026р. №ПН МОД 013229 про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що у жовтні 2024р. вона звернулась із заявою до ДМС України про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатом розгляду даної заяви ОСОБА_1 було відмовлено у наданні вказаного статусу.

Не погоджуючись з таким рішенням позивачка оскаржила його до Одеського окружного адміністративного суду, однак рішенням, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні позову. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Верховного суду з касаційними скаргами. Ухвалою КАС ВС від 30.06.2026р. було відкрито касаційне провадження.

Оскільки позивачка перебувала у процедурі розгляду заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, остання була документована довідкою про звернення за захистом №014172, термін дії якої було продовжено до 10.06.2026р..

Через те, що строк дії старої довідки сплив 10.06.2026р. позивачка на підставі ухвали КАС ВС про відкриття провадження звернулася до ГУ ДМС в Одеській області для продовження її дії, однак разом з видачою нової довідки по відношенню до позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП, а саме, проживання на території України за документом, термії дії якого закінчився.

Не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його незаконним і протиправним позивачка звернулася до суду із позовом.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 серпня 2026р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову ГУ ДМС України в Одеській області від 6.07.2026р. серії ПН МОД №013229 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.2 ст.203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській області просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказом МВС України «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» від 7.09.2011р. № 649 встановлено, що у разі оскарження рішення ДМС у судовому порядку особі видається довідка про звернення за захистом в Україні строком на три місяці, дія якої продовжується територіальним органом ДМС на три місяці на весь час розгляду справи. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку – копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі або належним чином оформлена судова повістка. Подані документи належним чином долучаються до особової справи.

Враховуючи те, що 11.06.2026р. позивачкою було подано касаційну скаргу, суд констатував, що ДМС України, будучи зареєстрованим в підсистемі Електронний суд з 19.10.2021р., у встановленому законом порядку отримала її копію, а тому, її уповноважені особи повинні були усвідомлювати той факт, що процедура отримання позивачкою статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту – не завершена, а строк дії довідки повинен бути продовжений.

Також судом вказано, що протокол у справі про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою на те особою, а отже ним не можна підтвердити наявність у діях позивачки склад адміністративного правопорушення.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаних висновків суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 3.10.2024р. громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 звернулась до ДМС України з письмовою заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ОС №2024ОD0031).

7.04.2025р. заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області затверджений висновок по справі №2024OD0031 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням ДМС України від 19.05.2025р. №23-25 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянці Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ..

Дане рішення було оскаржено у судовому порядку. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2025р. залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026р. у справі №420/18536/25, було відмовлено у задоволенні позову.

Оскільки позивачка перебувала у процедурі розгляду заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, остання була документована довідкою про звернення за захистом №014172, термін дії якої було продовжено до 10.06.2026р., що підтверджується змістом довідки.

ОСОБА_1 неодноразово оскаржувала постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026р. у справі №420/18536/25.

Ухвалами КАС ВС від 27.04.2026р. та 26.05.2026р. касаційні скарги було повернуто особі, яка їх подала.

Ухвалою КАС ВС від 30.06.2026р. було відкрито касаційне провадження у справі №420/18536/25. У зв`язку із цим, 6.07.2026р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС в Одеській області з копією вказаної ухвали для продовження строку дії довідки, в результаті чого, позивачку було документовано новою довідкою про звернення за захистом в Україні №014611, строком дії до 6.10.2026р..

Цього ж дня, головним спеціалістом УПШЗСІ ГУ ДМС в Одеській області – Павловою А.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013138.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 6.07.2026р. серії ПН МОД №013229 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 6.07.2026р. у м. Одесі, вул. Преображенська, 64, встановлено, що громадянка Узбекистану – ОСОБА_1 , вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП, а саме, проживала на території України за документом (довідка №014172), термії дії якої закінчився 10.06.2026р.. Сума штрафу складає 3 400грн..

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваної постанови ГУ ДМС України в Одеській області, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, відповідно із приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані установлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо.

Згідно зі ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ч.2 ст.203 КУпАП, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8.07.2011р. №3671-VI, довідкою про звернення за захистом в Україні вважається документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Як передбачено у п.3.2 наказу МВС України «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» від 7.09.2011р. №649 (далі Правила №649), у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу.

Довідка видається строком на один місяць.

При цьому, за змістом п.п.«б» п.6.9 Правил №649, при отриманні рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, у разі оскарження особою зазначеного рішення продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що зазначається у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформлена судова повістка.

Подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації від юридичної служби територіального органу ДМС або юридичної служби ДМС про стан розгляду справи в суді.

Подані документи долучаються до особової справи.

У світлі доводів сторін та наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія звертає увагу на те, що єдиним документом який надає право на проживання (перебування) на території України для позивачки, починаючи з моменту її звернення до ДМС України для надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та до закінчення процедури судового оскарження його рішення від 19.05.2025р. за №23-25 про відмову у наданні такого статусу, для ОСОБА_1 , була довідка №014172 про звернення за захистом в Україні. Строк дії якої неодноразово продовжувався і його завершення відбулося 10.06.2026р..

У зв`язку з тим, що позивачка неодноразово оскаржувала постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026р. до Верховного суду, вона вважає, що процедура судового оскарження рішення ГУ ДМС України не завершена, а отже термін дії довідки повинен бути автоматично продовжений на підставі того, що 11.06.2026р. нею було подано третю касаційну скаргу, яка доставлена до електронного кабінету користувача ЄСІТС - ДМС України 11.06.2026р. об 11.11.

Однак з цим не може погодитися судова колегія, оскільки підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є: або копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття, або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, або належним чином оформлена судова повістка. Отже, зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що вона безпідставно ототожнює касаційну скаргу з позовною заявою.

В даному випадку, єдиним документом, який підтверджує перебування позивачки в процесі судового оскарження є ухвала КАС ВС від 30.06.2026р. про відкриття касаційного провадження.

Судова колегія звертає увагу на те, що строк дії довідки позивачки сплив 10.06.2026р., друге повернення касаційної скарги було 26.05.2026р., а третє звернення до Верховного суду відбулося лише 11.06.2026р., тобто з порушенням строку перебування на території України. Отже, в період з 26.05.2026р. по 10.06.2026р. позивачка не вчиняла будь-яких активних дій, спрямованих на подання чергової касаційної скарги та не зверталася до ГУ ДМС України в Одеській області з повідомленням про наміри вчинення таких дій.

Визнаючи протиправність своїх дій та незаконність перебування на території України, позивачка, дізнавшись про наявність ухвали КАС ВС про відкриття провадження 3.07.2026р. з даних ЄДРСР, 6.07.2026р. звертається до ГУ ДМС України з метою продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що сама зазначає у позовній заяві.

Отже, даними діями вона підтверджує факт того, що продовження строку дії довідки відповідно до п.п.«б» п.6.9 Правил №649 пов`язане виключно з безпосереднім відкриттям провадження касаційною інстанцією, а не з моментом подання касаційної скарги.

У зв`язку із зазначеним вище, термін дії довідки позивачки про звернення за захистом в Україні №014172, закінчився 10.06.2026р. та в апелянта не було жодних правових підстав для автоматичного продовження терміну її дії з 11.06.2026р..

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанцій безпідставно взявся оцінювати правомірність способу подання касаційної скарги за допомогою системи Електронний суд, оскільки ГУ ДМС в Одеській області не вимагало надання від позивачки паперової копії касаційної скарги як умови для продовження строку дії довідки і не зазначало це як підставу для притягнення останньої до адміністративної відповідальності.

Стосовно доводів про відсутність повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення головним спеціалістом Павловою А.М., викладених у рішенні суду І інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 222-2 КУпАП визначено, що від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» від 28.08.2013р. №825 (далі Наказ №825) складати протоколи про правопорушення та протоколи про затримання, а також у передбачених законодавством випадках доставляти осіб, які порушили правила перебування в Україні та транзитного проїзду через її територію, у приміщення ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, мають право уповноважені посадові особи головних управлінь (управлінь) ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Наказу №825 передбачено, що розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до статті 222-2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов`язки.

Отже, на підставі викладеного, судова колегія не може погодитися з наданою судом першої інстанції оцінкою діям ОСОБА_2 стосовно відсутності у неї повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки як вбачається з наведених норм, право на складання протоколу про адміністративне правопорушення мають уповноважені особи, якою зокрема є головний спеціаліст ОСОБА_2 посвідчення серії НОМЕР_1 , про що у протоколі серії ПР МОД №013138 від 6.07.2026р. і зазначено, а в графі пояснення особи, щодо якої його складено відсутні зауваження ОСОБА_1 з цього приводу.

Крім того, судова колегія зазначає, що предметом розгляду даної справи є скасування постанови про адміністративне правопорушення складеної заступником начальника Головного управління, Максименко А.В. який діяв у відповідності, та у спосіб визначений діючим законодавством, з використанням повноважень з метою, з якою вони були надані, а не оскарження протоколу на підставі якого її було прийнято.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ГУ ДМС в Одеській області, приймаючи спірну постанову серії ПН МОД №013229 від 6.07.2026р. діяло в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 серпня 2026р. скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук