Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/12826/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12826/26

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2026р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приморського відділу ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просила:

- зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiї AA №213410 від 3 березня 2010р., В-3/192, зареєстрований Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ, реєстраційний номер обтяження 9601702;

- зняти арешт з земельної ділянки площею 0,0359га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА №213533 від 19 квітня 2010р. в рамках виконавчого провадження №17169928, реєстраційний номер обтяження 9741076.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ОСОБА_1 наявні арешти на нерухоме майно боржника та заборони на його відчуження станом на 11 листопада 2025р.. З урахуванням дат накладення арештів на майно ОСОБА_1 , з одного боку, та строків передання виконавчих проваджень до архіву та подальшого їх знищення, відповідно до розділів Х, ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 7.06.2017р. за №1829/5, - з іншого, ознайомитися з матеріалами виконавчих проваджень, в рамках яких були накладені відповідні арешти, не вбачається можливим.

Позивачка зазначила, що її представником був направлений адвокатський запит на ім`я Начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому представник просив надати письмову інформацію щодо найменувань стягувачів, реквізитів виконавчих документів (номерів виконавчих документів, ким та коли видані і зазначенням сум стягнення), які перебували на примусовому виконанні, підстави завершення виконавчих проваджень, тощо, при примусовому виконанні яких Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції були накладені арешти на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та зборів НОМЕР_1 , згідно Постанов, серед іншого, серії НОМЕР_2 від 3.03.2010р., B-3/192., номер запису про обтяження 9601702 та АА № 213522 від 19.04.2010р., номер запису про обтяження 9741076. Однак, у відповідь на звернення відповідачем було повідомлено, що через знищення після закінчення трирічного строку зберігання виконавчих проваджень, встановити підстави для накладення арешту Першим Приморським ВДВС ОМУЮ, а також надати запитувану інформацію, в межах якої внесено записи про обтяження №9601702 та №9471076, неможливо. Також зазначено, що перевіркою даних Системи встановлено, що будь-яка інша інформація про виконавчі провадження, в межах яких Першим Приморським ВДВС ОМУЮ накладено арешти на майно ОСОБА_1 в Системі відсутня.

В подальшому ОСОБА_1 звернулась із заявою до Приморського ВДВС у місті Одесі Південного МУЮ (м.Одеса) про зняття арештів з нерухомого майна, серед іншого, і накладених згідно Постанов серії АА №213410 від 3.03.2010р., B-3/192., номер запису про обтяження 9601702 та серії АА № 213522 від 19.04.2010р., номер запису про обтяження 9741076.

Позивачка зазначила, що у відповідь на її заяву Приморський ВДВС у місті Одесі Південного МУЮ (м.Одеса) повідомлено про неможливість ідентифікувати, при виконанні якого саме виконавчого документу були винесені постанови про арешт майна боржника, та внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, неможливо взагалі встановити підстави завершення виконавчих проваджень, які були б наслідком для прийняття рішення про припинення арешту. Крім того, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, зазначено про неможливість здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», та встановити правомірність дій державного виконавця. 3 огляду на вищевикладене, повідомлено, що прийняти рішення про припинення чинності арешту на підставі наявної інформації, не є можливим.

На підставі викладеного, з метою відновлення порушеного права і забезпечення можливості реальної його реалізації позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026р. адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Приморський відділ ДВС у м.Одесі зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiя AA №213410 від 3 березня 2010р., В-3/192, зареєстрований Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ, реєстраційний номер обтяження 9601702.

Зобов`язано Приморський відділ ДВС у м.Одесі зняти арешт з земельної ділянки площею 0,0359га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА №213533 від 19 квітня 2010р. в рамках виконавчого провадження №17169928, реєстраційний номер обтяження 9741076.

Не погодившись із даним судовим рішенням, Приморським ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги виконавча служба вказала на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки в ході розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлені правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів за №9601702 та за №9741076 про обтяження у вигляді арешту належного позивачці майна, який був накладений на підставі постанов серії АА №213410 від 3.03.2010р. та серії АА № 213522 від 19.04.2010р., а Приморський ВДВС у місті Одесі в особі державних виконавців та начальника цього відділу ДВС не має процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належного майна позивачки, то таке рішення має право прийняти суд за результатами розгляду даного спору шляхом припинення такого обтяження.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні підстави для існування в реєстрі запису про наявність арешту належного позивачу нерухомого майна, а також арешту земельної ділянки, а відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов`язання зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiя AA № 213410 від 03 березня 2010 року, В-3/192, зареєстрований Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ, реєстраційний номер обтяження 9601702 та зняття арешту з земельної ділянки площею 0,0359 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА № 213533 від 19 квітня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 17169928, реєстраційний номер обтяження 9741076.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником нерухомого майна.

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у реєстрі міститься:

- реєстраційний запис за №9601702 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 3.03.2010р. за 213410, а саме все нерухоме майно;

- реєстраційний запис за №9741076 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 19.04.2010р. за 213533, а саме земельна ділянка, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 0,0359 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061.

11 листопада 2025р. представником позивача направлено запит до Приморського ВДВС у м.Одесі, на який була надана відповідь від 17.11.2025р. Приморським ВДВС у м.Одесі та листом за №48854/03.2-06 повідомлено, що зазначене виконавче провадження обліковується в Системі «Спецрозділ» «завершено». Перевіркою даних Системи встановлено, що будь-яка інша інформація про виконавчі провадження, в межах яких Першим Приморським ВДВС ОМУЮ накладено арешти на майно ОСОБА_1 , в Системі відсутня. Одночасно зазначено, що відповідно до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (чинному на момент прийняття рішення), виконавчі провадження підлягають знищенню після закінчення трирічного строку зберігання. У зв`язку з чим, встановити підстави накладення арешту Першим Приморським ВДВС ОМУЮ, а також надати запитувану інформацію, в межах яких внесені записи про обтяження № 9601702 01702 та № 9741076, унеможливлено.

17.03.2026 р. представник позивача подав заяву до відповідача про зняття арештів з майна, в якій просив:

- зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що був накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 213410 від 03 березня 2010 року, зареєстрований Одеською філією державного підприємства інформаційний центр» МЮ, обтяження 9601702 та зняти арешт з земельної ділянки площею 0,0359 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА № 213533 від 19 квітня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 17169928, реєстраційний номер обтяження 9741076.

Проте, Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) своїм листом від 8 квітня 2026р. за № 52201 відповів наступне:

«Здійснивши моніторинг інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що в Електронній системі Спецрозділ, за період 2010 року, відомості щодо виконавчих проваджень, при виконанні яких державним виконавцем винесені постанови про накладення арешту на майно АА № 213410 від 03.03.2010 B-3/192, AA № 213533 від 19.04.2010р. та внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, Електронна система не обліковує, так як в період 2010 року ця система ще не була запроваджена, та процесуальні документи складались державними виконавцями на паперових носіях.

Отже, неможливо ідентифікувати при виконанні якого виконавчого провадження та якого виконавчого документу було винесено постанови про арешт майна боржника, та внесений відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, неможливо взагалі встановити підстави завершення виконавчих провадження, які були б наслідком для прийняття рішення про припинення чинності арешту.

… Тобто сформувати процесуальний документ виконавчого провадження, а в даному випадку постанову про припинення чинності арешту, автоматизована система надає можливість лише при наявності в ній самого виконавчого провадження. У разі відсутності інформації про завершене або діюче виконавче провадження, сформувати процесуальний документ не є можливим.

Що стосується виконавчих проваджень на підставі яких можливо виносились постанови про арешт повідомляємо, що згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, а саме Розділу 9 пункту 9.9, норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання до архіву, становить 3 (три роки), крім виконавчих проваджень завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягали знищенню.

Беручи до у ваги вищезазначене, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі статті 74 Закону, та встановити правомірність дій державного виконавця.

Статтею 59 Закону визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна. Оскільки жодна з підстав не може бути застосована при розгляді цього звернення, законодавцем визначено частину 5 статті 59 Закону, згідно якої у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, орган ДВС не відмовляє у вирішенні порушеного в зверненні питання, та в той же час прийняти рішення та сформувати процесуальний документ про припинення чинності арешту не є можливим».

Позивачка вважаючи свої права порушеними, звернулася до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність судового рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання про те, що чи правомірно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься оскаржувані реєстраційні записи: за №9601702 про обтяження реєстратором Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ у вигляді арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiї AA №213410 від 3 березня 2010р.; за №9741076 про обтяження реєстратором Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ у вигляді арешту земельної ділянки площею 0,0359га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока, садівниче товариство «Старостинец», земельна ділянка 782, кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА №213533 від 19 квітня 2010р. в рамках виконавчого провадження №17169928, то судова колегія виходить з того, що відповідно до приписів як попереднього ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV, так і чинного ЗУ «Про виконавче провадження» від 2.06.2016р. №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішень, перелік яких наведений у ст.3 чинного ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами, судових наказів, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів, тощо.

Виходячи з цього, оцінка правомірності існування спірного арешту належного майна позивачки залежить від того, чи існують на даний час винесені щодо позивачки чинні рішення, які підлягають примусовому виконанню відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що в рамках даного спору наявність підстав для збереження спірного арешту майна має бути доведена безпосередньо суб`єктом владних повноважень, а не спростована позивачем, і що суду не надано доказів існування у позивачки будь-якої непогашеної заборгованості, яка може бути стягнута у примусовому порядку.

Сам відповідач підтвердив відсутність будь-яких діючих чи завершених виконавчих проваджень, в яких би позивач виступав боржником.

В ході розгляду даної справи не встановлено факту існування винесених щодо позивача чинних рішень, які передбачені ст.3 чинного ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягають примусовому виконанню.

Приписами ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обтяження – це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Згідно ст.4 цього ж закону державній реєстрації прав підлягають також і обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; тощо.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні);

2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката;

5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості;

5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки;

5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво);

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Судова колегія зазначає, що в рамках даного спору не встановлено існування на час звернення позивачки до суду будь-яких обставин або чинних рішень, які б могли бути підставою для відкриття відносно неї виконавчого провадження та/або проведення державної реєстрації обтяжень її речових прав на нерухоме майно.

Отже, на час розгляду судом даного спору відсутні правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскаржуваних реєстраційних записів за №9601702 про обтяження реєстратором Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ у вигляді арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiї AA №213410 від 3 березня 2010р.; за №9741076 про обтяження реєстратором Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ у вигляді арешту земельної ділянки площею 0,0359га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока, садівниче товариство «Старостинец», земельна ділянка 782, кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА №213533 від 19 квітня 2010р. в рамках виконавчого провадження №17169928.

При цьому, вирішуючи питання про те, хто саме і в який спосіб має припинити дію спірних арештів нерухомого майна, яке належить позивачці, то судова колегія зазначає наступне.

Так, приписи ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначають механізм та підстави зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження, і містить наступні положення:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»".

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки арешт нерухомого майна боржника є обтяженням, яке підлягає державній реєстрації згідно вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то слід також враховувати і положення ст.10 цього закону, відповідно до якої державний, приватний виконавець є державним реєстратором виключно у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих положень слід погодитися з доводами апелянта про те, що ні державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ні начальник цього відділу ДВС не мають процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належної позивачці майна, оскільки на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не перебувають та не перебували будь-які винесені щодо позивача рішення, які передбачені ст.3 чинного ЗУ «Про виконавче провадження».

Окрім того, судова колегія зазначає також про неможливість відновлення матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції були винесені постанови про арешт майна позивачки серії АА №213410 від 3.03.2010р. та серії АА № 213522 від 19.04.2010р., оскільки такі виконавчі провадження не обліковуються в автоматизованій системі виконавчого провадження, так як перебували на виконанні до введення в дію Електронної системи, і на даний час відсутні будь-які паперові документи такого виконавчого провадження для його відновлення.

Відповідно до п.16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 1 листопада 2022р.) у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Отже, відновлення відповідачем матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого державним виконавцем Першого приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції були винесені постанови про арешт майна позивачки серії АА №213410 від 3.03.2010р. та серії АА № 213522 від 19.04.2010р., буде можливим лише в тому випадку, якщо матеріали такого виконавчого провадження зберігаються в автоматизованій системі виконавчого провадження, або є в наявності у сторін такого провадження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що таких обставин судом не встановлено і сторони на їх існування не посилалися.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність у не знятті арешту та заборони відчуження з належного позивачу нерухомого майна, та відсутні правові підстави для покладання судом на відповідача обов`язку по зняттю арешту з належного позивачці нерухомого майна.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках, які не передбачені частиною 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду, а згідно пункту 1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Отже, оскільки в ході розгляду даної справи судом не встановлені правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскаржуваних реєстраційних записів про обтяження реєстратором Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у вигляді арешту нерухомого майна позивачки, а Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі державних виконавців та начальника цього відділу ДВС не має процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належної позивачу квартири, то таке рішення має право прийняти суд за результатами розгляду даного спору шляхом припинення такого обтяження.

Прийняття апеляційними адміністративним судом такого рішення, незважаючи на помилковість обрання позивачем в рамках даної справи способів захисту свого права вільно розпоряджатися своєю власністю, буде відповідатиме закріпленому в ст.6 КАС України принципу верховенства права та направлено на досягнення завдань адміністративного судочинства, яким є ефективний захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, адже в рамках даного спору судом не встановлено наявність будь-яких цивільних зобов`язань позивача, виконання яких забезпечувалось би спірним обтяженням (арештом) належної позивачці нерухомості, а тому питання припинення такого обтяження знаходиться в суто публічно-правовій сфері, та має бути вирішено шляхом прийняття відповідного рішення адміністративним судом.

Приписами ст.31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, частиною 3 якої передбачено, що державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Отже, виконання рішення суду про припинення обтяжень у вигляді арешту належного позивачці нерухомого майна може бути здійснено будь-яким державним реєстратором за місцезнаходженням такого нерухомого майна без справляння адміністративного збору на підставі ст.31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) – частково задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту – частково задовольнити.

Припинити обтяження нерухомого майна у вигляді арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що був накладений згідно Постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження cepiя AA № 213410 від 03 березня 2010 року, В-3/192, зареєстрований Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ, реєстраційний номер обтяження 9601702.

Припинити обтяження нерухомого майна у вигляді арешту земельної ділянки площею 0,0359 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:018:0061, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА № 213533 від 19 квітня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 17169928, реєстраційний номер обтяження 9741076.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук