Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/13000/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13000/25

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Баштанського РТЦКСП, Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 8.10.2025р. в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 ;

- зобов`язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву про відстрочку з додатками ОСОБА_1 , відправлену 24.09.2025р. та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наданих у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16.10.2020р. по 4.04.2024р. проходив військову службу в Збройних силах України. З квітня 2024р. по теперішній час, позивач прийнятий на службу до Державної Установи Казанківської Виправної Колонії №93. В серпні 2024р. отримав посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, однак дана відстрочка була скасована з невідомих йому причин.

У вересні 2025р. ОСОБА_1 вступив до Миколаївського національного аграрного університету на денну форму навчання. У зв`язку з цим, позивач пов`язує виникнення в нього права на відстрочку від мобілізації на підставі абз.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» і з метою його реалізації, він звернувся до Баштанського РТЦКС, однак відповіді не отримав. Через це у жовтні 2025р. адвокат надіслав запит до відповідача і просив повідомити про результати розгляду заяви. З наданої відповіді вбачається, що у наданні відстрочки відмовлено, оскільки за вказаною нормою резервістам відстрочка не надається.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки він є студентом денної форми навчання і відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку. З вказаним у відповіді статусом резервіста також не погоджується, вважає що є військовозобов`язаним, оскільки не укладав контракту з військовою частиною, а внесений до військового квитка запис не визнає, бо той не містить посилання про зарахування його до військового оперативного резерву певної черги та наголошує на тому, що дані дії здійснено не на підставі наказу командира військової частини, з якої його звільнили зі строкової військової служби, а на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зарахований до військового оперативного резерву, отже є резервістом, а нормами ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» питання відстрочки для резервістів регулюється не ст.23, як для військовозобов`язаних, а ст.39-1, якою передбачено, що призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають громадяни України, визначені абз.4-12 ч.1 та ч.2 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Підстава для відстрочки передбачена абз.1 ч.3 ст.23, згідно якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 ЗУ "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури до резервістів відповідно до ст.39-1 не застосовується, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у відстрочці від призову .

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 16.10.2020р. по 4.04.2024р. проходив військову службу в Збройних силах України, про що вказано у військовому квитку. Також у ньому ж зазначено, що позивач зарахований до військового оперативного резерву (на службу у військову оперативному резерві ЗСУ) до ВЧ НОМЕР_1 згідно наказу начальника Баштанського РТЦКСП №92 від 4.04.2024р..

2.11.2023р. позивач був документований безтерміновим посвідченням для ветеранів війни – учасника бойових дій НОМЕР_2 .

24.09.2025р. позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абз.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки він є здобувачем вищої освіти першого курсу СВО «Магістр» денної форми здобуття вищої освіти спеціальність А5 «Професійна освіта, Аграрне виробництво, переробка сільськогосподарської продукції та харчові технології» інженерно-енергетичного факультету Миколаївського національного аграрного університету четвертого рівня акредитації, зарахований на навчання з 8.09.2025р. наказ №808-Д від 1.09.2025р., навчається на бюджетній основі. Закінчуються навчання на СВО «Магістр» 30.12.2026р.. Згідно довідки №725483 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти - поточне здобуття освіти не порушує послідовності визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту». Відповідь на вказану заяву – не отримав.

9.10.2025р. адвокатом було подано запит про звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу та наслідки її розгляду. За результатом розгляду запиту, ІНФОРМАЦІЯ_7 було надано відповідь №1/12401 від 17.10.2025р. про те, що відповідно до п.1 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» старший солдат ОСОБА_1 зарахований до військового оперативного резерву ВЧ НОМЕР_3 Національної Гвардії України наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 4.04.2024р. за №92. Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 в надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки резервістам відстрочка не надається.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2024р. “Про загальну мобілізацію” оголошено про проведення загальної мобілізації строком на 90 діб, яка також неодноразово продовжувалася й триває наразі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).

Згідно з ч.3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовозобов`язаних та резервістів. Військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а резервістами - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Отже, законодавець розмежовує поняття військовозобов`язаного та резервіста як окремі правові категорії.

Відповідно до ч.7 ст.1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні, міські, обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки в межах повноважень, передбачених законом.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. №154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (надалі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою КМУ від 16.05.2024р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким визначено, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.

Відповідно до п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а для розгляду питань надання відстрочки при районних, міських територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки утворюються відповідні комісії.

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані подають на ім`я голови комісії заяву за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку, а така заява підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. За результатами розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаного повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.3 ст.39-1 Закону №2232-XII призов громадян України на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та їх оповіщення здійснюються, зокрема, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо громадян України, які після звільнення з військової служби зараховані до військового оперативного резерву.

За змістом ч.8 ст.39-1 Закону №2232-XII призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають громадяни України, визначені абз.4-12 ч.1 та ч.2 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Положеннями ч.1 ст.26-2 Закону №2232-XII передбачено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абз.5 ст.1 Закону №3543-XII).

Указом Президента України 29.20.2012р. №618/2012 затверджено "Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України”.

Згідно п.120-1,120-2,120-4 цього Положення під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам її проходження, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву.

Під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, зараховуються до військового оперативного резерву наказами командирів (начальників) військових частин (установ). У наказі вказуються посада, на яку призначений резервіст, та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому він буде перебувати на військовому обліку. Зазначений наказ доводиться до резервіста під особистий підпис у день звільнення.

Дані про зарахування військовослужбовця до військового оперативного резерву заносяться до його військово-облікових документів.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII як здобувач освіти.

Рішенням Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом від 3.10.2025р. №67, позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстав того, що він є резервістом та не має права на відстрочку за вказаною нормою.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника командира ВЧ НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 4.04.2024р. №113 позивача, який проходив строкову військову службу, звільнено з військової служби у запас 4.04.2024р. та зараховано до оперативного резерву ВЧ НОМЕР_4 . Вказаним наказом також передбачено направлення позивача для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 . В той же час, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №92 позивача було зараховано до оперативного резерву ВЧ НОМЕР_1 . У зв`язку із наявністю розбіжностей у вказаних документах відповідачем було надано до суду першої інстанції пояснення з яких вбачається невиконання ВЧ НОМЕР_4 Мобілізаційного розпорядження Генерального штабу ЗСУ від 26.03.2024р. №3649, яким ОСОБА_1 зараховано на службу до військового оперативного резерву складу команди НОМЕР_1 , а не ВЧ НОМЕР_4 , на підтвердження чого у військовому квитку міститься відповідний запис (а.с.19). З даним наказом було ознайомлено позивача під підпис 4.04.2024р., що підтверджується Аркушем ознайомлення (а.с.83).

Отже, матеріалами справи повністю спростовується твердження зазначене в апеляційній скарзі про те, що наказ не було доведено до відома позивача.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що зазначений наказ прийнято у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 зі строкової військової служби та зарахуванням його до оперативного резерву відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу, що в свою чергу спростовує посилання позивача про не встановлення судом першої інстанції факту його перебування на службі у військовому резерві.

Доказів скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з основної діяльності) від 4.04.2024р. №92, виключення позивача з оперативного резерву або втрати ним статусу особи, зарахованої до оперативного резерву, сторонами не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Відтак надані до справи докази свідчать про те, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував в оперативному резерві та мав статус резервіста.

Водночас ч.8 ст.39-1 Закону №2232-XII визначає перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, шляхом відсилання до абз.4-12 ч.1 та ч.2 ст.23 Закону №3543-XII.

Отже, п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, на який посилається позивач (здобувач освіти), не поширюється на осіб, які мають статус резервіста.

Судова колегія зазначає, що сам факт перебування позивача на військовому обліку у Баштанському РТЦКСП не спростовує його статусу резервіста.

З огляду на викладене, вбачається, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про надання відстрочки, обґрунтовано врахував його зарахування до оперативного резерву та правомірно відмовив у наданні відстрочки за п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.

Фактично позивач просив відповідача, а надалі й суд у своєму позові про реалізацію права, яке законом йому не надано.

Стосовно посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано оцінку підставам скасування раніше оформленої відстрочки, слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є позов про скасування рішення про відмову у наданні відстрочки на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, а не оскарження рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування раніше наданої відстрочки позивачу.

Також, судова колегія вважає необґрунтованим посилання, зазначене в апеляційній скарзі, на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24405/25, оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та ураховуються іншими судами (зокрема апеляційними) при застосуванні таких норм, натомість рішення суду першої інстанції такої загальнообов`язкової сили не має.

Крім того, як вбачається зі змісту наведеного позивачем рішення, у Витязі з наказу командира Військової частини була відсутня інформація про зарахування позивача в оперативний резерв першої черги, наказ містив рішення про звільнення з військової служби та направлення для зарахування на військовий облік. До всього, у військово-обліковому документі позивача «Резерв+», категорія обліку відображена як «Військовозобов`язаний», а не «Резервіст». Отже, суд констатував, що рішення відповідача фактично перекладає наслідки внутрішніх процедурних рішень ТЦКСП, пов`язаних із формуванням картотеки оперативного резерву, на позивача як учасника правовідносин, позбавляючи його гарантованого законом права на відстрочку з підстав здобуття освіти. Дані висновки суду не можна застосувати до спірних правовідносин, оскільки наказ Баштанського РТЦКСП містить усі необхідні відомості про взяття позивача на облік в якості резервіста.

Отже, рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при Баштанському РТЦКСП про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 3.10.2025р. №67, є правомірним, прийнятим у межах наданих повноважень та з урахуванням встановлених обставин справи.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук