Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/2955/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2955/26

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце та час укладення судового рішення «--:--»: м.Одеса

Повний текст судового рішення складений: 01.04.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2025 №156050029566 про відмову їй в призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 02.11.1992 по 21.07.1996, з 01.09.1996 по 21.07.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.09.1982.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка, досягнувши 60-річного віку, звернулася до пенсійного органу із заявою для призначення їй пенсії за віком однак, рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 32 роки, який дає право на призначення такого виду пенсії. На думку позивачки, пенсійним органом протиправно не зараховано до її стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, а саме з 02.11.1992 по 21.07.1996, з 01.09.1996 по 21.07.2003.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позов задоволено, виходячи з того, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 02.11.1992 по 21.07.1996 (оскільки у записі про реорганізацію орендного підприємства «Вікторія-92 дописано назву підприємства, та печатка не відповідає назві підприємства), з 01.09.1996 по 21.07.2003 (оскільки дата наказу про прийняття на роботу вказано не повністю). Суд вказав, що трудова книжка позивачки містить всі записи про спірні періоди її роботи, а недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, управління зазначає щодо правомірності рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV з підстав відсутності необхідного страхового стажу 32 роки (на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж становив 29 років 08 місяців 27 днів).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.12.2025 ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №156050029566 про відмову у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 32 роки, оскільки стаж роботи позивачки складає 29 років 08 місяці 27 днів. /а.с.14/

У зазначеному рішенні пенсійний орган вказав, що до страхового стажу не зараховані наступні періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 02.11.1992 по 31.07.1996, оскільки у записі про реорганізацію орендного підприємства «Вікторія-92» (запис №9) дописано назву підприємства, та печатка не відповідає назві підприємств; для зарахування вказаного періоду до страхового стажу необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану правонаступником/архівним відділом на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію; з 01.09.1996 по 21.07.2003, оскільки дата наказу про прийняття вказано не повністю.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом зараховано загальний страховий стаж позивачки – 29 років 08 місяці 27 днів.

При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.09.1982, а саме: з 02.11.1992 по 31.07.1996, оскільки у записі про реорганізацію орендного підприємства «Вікторія-92» (запис №9) дописано назву підприємства, та печатка не відповідає назві підприємств; з 01.09.1996 по 21.07.2003, оскільки дата наказу про прийняття вказано не повністю.

Так, на час первинного заповнення трудової книжки позивачки, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).

Відповідно до абз.1 п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Абзацами 2, 3 п.2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 визначено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно пу.4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Тобто, позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудової книжки, не може нести відповідальність за неповноту внесених до неї відомостей, про що вірно зауважено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до записів трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 14.09.1982, а саме: №8 – 02.11.1992 прийнята на роботу на «АО Виктория-92» (наказ №1 від 02.11.1992); №9 – 03.12.1992 - «АО Виктория-92» реорганізовано в «МП ООО Виктория-92»; №10 – 31.07.1996 звільнена за власним бажанням (наказ №2 від 02.08.1996); №11 – 01.09.1996 прийнята на посаду головного бухгалтера в «ЛО Интерконтракт» (наказ №20/96 від 02.09.1996); №12 – 22.08.2000 «ЛО Интерконтракт» перейменовано в «ООО ЛО Интерконтракт»; №13 – 21.07.2003 звільнена за власним бажанням (наказ №4/03 від 16.07.2003). /а.с.9-11/

Таким чином, записи трудової книжки є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивачки для призначення їй пенсії, а тому дії пенсійного органу щодо не зарахування періодів її роботи з 02.11.1992 по 31.07.1996, з 01.09.1996 по 21.07.2003 є необґрунтованими та протиправними.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на вимоги п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, якими визначено, що пенсійний орган, при прийманні документів щодо призначення пенсії, не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей. При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Натомість, в даному випадку, не вбачається, що відповідач вчинив дії щодо сприяння позивачці в реалізації її права на належне пенсійне забезпечення, шляхом дотримання вимог Порядку №22-1, а прийняв спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, обмежившись обсягом первісно поданих документів.

На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 19.12.2025 №156050029566 та наявності підстав для його скасування.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв