Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №400/10741/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10741/25

Суддя першої інстанції: Лісовська НВ.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 03.03.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову щодо звільнення його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); зобов`язання звільнити його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини), оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні справи, суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення позивача з військової служби на підставі пп.«г» ч.4 п.2 ст.26 Закону України №2232-XII необхідні дві умови: наявність у його дружини інвалідності III групи, яка пов`язана з певними захворюваннями, та встановлена необхідність здійснювати за нею догляд. Оскільки позивачем не надано доказів, що свідчать про необхідність здійснення догляду за його дружиною, суд першої інстанції констатував відсутність правових підстав для звільнення останнього з військової служби.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при вирішення справи, суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права, а саме абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ. Апелянт зазначає, що конструкція вказаної норми поєднана сполучником «або», а тому звільненню з військової служби підлягають військовослужбовці за наявністю у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. При цьому, відсутня вимога щодо необхідності здійснювати постійний сторонній догляд. Самого факту наявності ІІІ групи інвалідності онкологічного захворювання достатньо для звільнення військовослужбовця з військової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.10.2011 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 /а.с.13/

Рішенням експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи №46/25/1242/Р від 16.07.2025 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.06.2025; основний діагноз – С50.8 – злоякісне ураження грудної залози, що охоплює кілька суміжних локалізацій; дата повторного оцінювання – 01.07.2026. /а.с.15-17/

Рішенням експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи №46/26/837/Р від 24.06.2026 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.07.2026; основний діагноз – С50.8 – злоякісне ураження грудної залози, що охоплює кілька суміжних локалізацій; дата повторного оцінювання – 01.08.2027. /а.с.105-108/

07.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-XII, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання.

За результатом розгляду рапорту, командир військової частини НОМЕР_1 листом від 05.09.2025 №3709 повідомив про відсутність підстав для його задоволення, оскільки не надано документи, що підтверджують потребу в догляді за дружиною за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи. /а.с.18/

Вважаючи протиправною відмову військової частини щодо звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон України №2232-XII).

Частиною 6 ст.2 Закону України №2232-XII передбачено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_3 із рапортом від 07.08.2025, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-ХІІ. Рапорт обґрунтований тим, що його дружина ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання.

За результатом розгляду зазначеного рапорту, листом від 05.09.2025 №3709 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив про відсутність підстав для його задоволення, оскільки до рапорту не додано документи, що підтверджують потребу в догляді за дружиною за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи. /а.с.18/

При вирішенні справи, суд першої інстанції вказав на правомірність такої відмови, посилаючись на те, що аналіз норми ст.26 Закону України №№2232-ХІІ не дає підстави для висновку, що наявність у особи інвалідності ІІІ групи виключає необхідність надання доказів про потребу такої особи в догляді.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з приводу чого зазначає наступне.

Так, згідно положень абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як:

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або

наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Тобто в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

Водночас, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23 зазначив, що підстави звільнення військовослужбовця з військової служби як: (1) необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), а також особами з інвалідністю І групи (2) чи ІІ групи (3) є самостійними і не стосуються (не пов`язані) з такою підставою як: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.04.2024 у справі №140/12873/23, від 30.05.2024 у справі №280/6079/23.

Крім того, наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454) (надалі - Інструкція №170, у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції №170 визначено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно п.24 п.5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, подаються наступні документи:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Сторонами не заперечується, що до рапорту від 07.08.2025 позивачем було додано нотаріально засвідчені копії наступних документів: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.10.2011; витяг з рішення експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 46/25/1242/В від 16.07.2025; копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 .

Так, з витягу рішення експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи №46/25/1242/В від 16.07.2025 вбачається, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.06.2025; причина інвалідності: загальне захворювання; основний діагноз: С50.8 – злоякісне ураження грудної залози, що охоплює кілька суміжних локалізацій; супутні діагнози: Н04.1 – інші хвороби сльозної залози, Н35.0 – фонова ретинопатія та ретинальні судинні зміни, В18.1 – хронічний вірусний гепатит В без дельта-агента, D25.1 – інтрамуральна лейоміома матки, І11.9 – гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; ускладнення основного діагнозу: Z92.6 – у особистому анамнезі хіміотерапія новоуворення; дата повторного оцінювання: 01.07.2026. /а.с.15-17/

Таким чином, позивачем подано всі необхідні документи, визначені Інструкцією №170, для прийняття відповідачем рішення про звільнення його з військової служби у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання.

Крім того, колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач надав до суду витяг з рішення експертної команди з питань оцінювання повсякденного функціонування особи №46/26/837/В від 24.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.07.2026 з повторним оцінюванням 01.08.2027. /а.с.105-108/

Стосовно доводів відповідача, з якими погодився також і суд першої інстанції, про необхідність надання документів на підтвердження наявності у дружини позивача потреби у догляді, слід зазначити наступне.

Згідно ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таке Положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі - Положення №1317).

Відповідно до п.27 Положення №1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема: для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Таким чином, лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту

На підставі наведеного, у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що наявність у позивача дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-ХІІ, і додатково не вимагає доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі №140/12873/23 зазначив, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

З урахуванням зазначеного, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-ХІІ через сімейні обставинами у зв`язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставинами у зв`язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв