Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/10703/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10703/26

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Дата і місце ухвалення: 23 червня 2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецький І.І.

суддів : Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 420/10703/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непроведення, починаючи з 10.10.2025, перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017– 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) та на коефіцієнт у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести, починаючи з 10.10.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017– 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та з 01.03.2026 — на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», та у зв`язку з цим провести виплату пенсії без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непроведення, починаючи з 10.10.2025, перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017– 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) та на коефіцієнт у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести, починаючи з 10.10.2025, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017– 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», а з 01.03.2026 - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначало про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

На думку апелянта, положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку №124 передбачають окремий показник середньої заробітної плати, який застосовується для проведення індексації пенсій. При цьому, як зазначає апелянт, при обчисленні пенсії позивачки враховано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 12694,74 грн, який перевищує показники, визначені для проведення індексації у 2025 та 2026 роках, — 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно. У зв`язку з цим апелянт вважає, що підстави для додаткового збільшення показника, врахованого при обчисленні пенсії позивачки, відсутні.

Апелянт також посилається на те, що перерахунок пенсії позивачки у 2025 та 2026 роках проведено відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 та від 25 лютого 2026 року №236, а тому, на його думку, бездіяльність Головного управління відсутня. Зокрема, апелянт зазначає, що з 01 березня 2025 року для проведення перерахунку пенсії застосовано показник у розмірі 8913,83 грн, а з 01 березня 2026 року — 9992,40 грн.

У зв`язку з наведеним апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, у частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсій, не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що під час проведення індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивачки під час її призначення, із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених відповідними постановами Кабінету Міністрів України. При цьому суд виходив із того, що у разі колізії між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта застосуванню підлягають норми закону як акта вищої юридичної сили, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення поданого позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня здійснюється збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески та який відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт, що відповідає визначеному відповідно до законодавства коефіцієнту збільшення зазначеного показника.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески та який відповідно до Закону №1058-IV враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт. При цьому при кожному наступному перерахунку пенсії збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), збільшений під час попереднього перерахунку.

Як встановлено судом першої інстанції, пенсію позивачці призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Водночас на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №420/21972/24 зазначений показник у подальшому було послідовно збільшено із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168 та від 23 лютого 2024 року №185.

Унаслідок такого послідовного збільшення показника його розмір склав 12694,74 грн, що, як встановлено судом, було враховано органом Пенсійного фонду України при проведенні відповідного перерахунку пенсії позивачки.

Разом із тим зазначене збільшення показника не змінює того, що показником середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії позивачці, був показник у розмірі 7763,17 грн. Саме цей показник у подальшому підлягає збільшенню відповідно до положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням визначених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 визначено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 визначено коефіцієнт збільшення зазначеного показника у 2025 році у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 визначено коефіцієнт збільшення зазначеного показника у 2026 році у розмірі 1,121.

Отже, законодавством передбачено щорічне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який відповідно до Закону №1058-IV враховується для обчислення пенсії, із застосуванням визначених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів.

При цьому положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV пов`язують проведення такого щорічного збільшення саме з показником середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії. Зазначена норма закону не містить положень, відповідно до яких при кожному наступному перерахунку має використовуватися виключно показник середньої заробітної плати, визначений станом на 1 жовтня 2017 року, незалежно від показника, який був фактично врахований при призначенні пенсії конкретній особі.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, положення Порядку №124 підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями Закону №1058-IV та не можуть тлумачитися таким чином, щоб змінювати визначений законом об`єкт індексації або звужувати зміст права на щорічне збільшення показника, який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, від 11 лютого 2025 року у справі №160/6064/24, від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24 та від 20 лютого 2025 року у справі №560/12058/24, відповідно до яких при проведенні щорічної індексації пенсій, призначених за Законом №1058-IV, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, а положення пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та не можуть застосовуватися у частині, що суперечить закону.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні наступного перерахунку пенсії позивачки орган Пенсійного фонду України мав виходити з показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні їй пенсії, з урахуванням його послідовного збільшення у встановленому законом порядку, а не застосовувати інший показник лише з посиланням на механізм, передбачений пунктом 5 Порядку №124.

Посилання апелянта на те, що показник середньої заробітної плати, застосований органом Пенсійного фонду України при проведенні перерахунку пенсії позивачки, у 2025 році становив 8913,83 грн, а у 2026 році - 9992,40 грн, не спростовує наведеного висновку суду.

Зазначені показники визначені відповідачем виходячи з іншого механізму обчислення та не свідчать про те, що показник, який фактично враховувався при призначенні пенсії позивачці та який у подальшому був збільшений на виконання судового рішення, перестав бути показником, що враховується для обчислення її пенсії.

Сам по собі факт того, що у результаті застосування відповідачем іншого порядку розрахунку показник 8913,83 грн у 2025 році та 9992,40 грн у 2026 році є меншим за показник 12694,74 грн, сформований унаслідок попередніх перерахунків, не є правовою підставою для неврахування при подальшій індексації показника, який відповідно до статті 42 Закону №1058-IV використовується для обчислення пенсії позивачки.

Необхідність застосування саме такого підходу зумовлена також тим, що показник у розмірі 12694,74 грн не був первинним показником, із яким пенсію позивачці було призначено, а є результатом його послідовного збільшення на виконання судового рішення. Тому посилання апелянта на цей показник як на самостійну підставу для відмови у подальшому збільшенні показника відповідно до статті 42 Закону №1058-IV є необґрунтованим.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично втрутився у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Суд першої інстанції не визначав замість суб`єкта владних повноважень порядок реалізації його дискреційних повноважень, а перевірив правомірність дій відповідача щодо застосування норм матеріального права та зобов`язав його провести відповідні дії з урахуванням установлених судом правових висновків. Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та спрямований на ефективне поновлення порушеного права позивачки.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області слід залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №420/10703/26 - без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук