Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/8843/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8843/26

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Дата і місце ухвалення: 01 червня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 420/8843/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадового окладу, січня 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням січня 2008 року місяцем, в якому відбулося підвищення посадового окладу позивачки.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, із врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що проведення індексації грошового забезпечення здійснюється в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів та бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. Посилається на положення Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов`язання та здійснювати видатки лише в межах відповідних бюджетних асигнувань. При цьому апелянт вказує, що розрахунками фонду грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 на 2016, 2017 та 2018 роки асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення не передбачалося.

Крім того, апелянт зазначає, що з грудня 2015 року відбулося істотне збільшення грошового забезпечення позивачки за рахунок підвищення постійних складових, зокрема премії, у зв`язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013. На думку скаржника, таке підвищення мало випереджаючий характер та перевищувало суму індексації, яка могла бути нарахована у грудні 2015 року. У зв`язку з цим апелянт вважає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації має здійснюватися починаючи із січня 2016 року.

Водночас апелянт зазначає, що посадові оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувалися, однак збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових, на думку скаржника, забезпечило виконання вимог постанови №1013 щодо випереджаючого підвищення доходів.

Щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів для цілей проведення індексації апелянт зазначає, що визначення такого місяця залежить від конкретних обставин проходження служби, зокрема від підвищення посадового окладу за відповідною посадою, переведення чи переміщення по службі. У зв`язку з цим скаржник вважає необґрунтованим застосування січня 2008 року без встановлення відповідних індивідуальних обставин проходження позивачкою служби.

Також апелянт зазначає, що визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін належить до повноважень відповідного органу та не може бути перебране судом.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_1 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення за наявними у справі доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Представник позивачки звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із визначенням січня 2008 року місяцем підвищення посадового окладу.

Листом від 27 грудня 2025 року відповідач надав копії відомостей про грошове забезпечення, з яких вбачається, що у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи таку бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією та підлягає проведенню відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078.

Застосовуючи положення пункту 5 Порядку № 1078, суд першої інстанції дійшов висновку, що місяцем підвищення посадового окладу позивачки є січень 2008 року, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року нормативного підвищення посадового окладу позивачки не відбулося.

Наступне нормативне підвищення посадового окладу позивачки відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку із запровадженням нових розмірів посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

За таких обставин суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язав відповідача провести відповідні нарахування і виплату із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають, зокрема, грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До таких доходів належить, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що індексація грошових доходів громадян проводиться у разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у спірний період, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 до Порядку №1078 внесено зміни, якими, зокрема, визначено порядок обчислення індексу споживчих цін у разі підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, для визначення місяця підвищення у розумінні пункту 5 Порядку №1078 визначальним є факт підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не саме по собі збільшення інших складових грошового забезпечення.

Збільшення окремих складових грошового забезпечення, не пов`язане з підвищенням тарифних ставок (окладів), саме по собі не є підставою для зміни місяця підвищення посадового окладу, визначеного для цілей проведення індексації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

У зазначений період посадовий оклад позивачки визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Як встановлено судом першої інстанції, останнє підвищення посадового окладу позивачки, яке має значення для визначення місяця підвищення відповідно до пункту 5 Порядку №1078, відбулося у січні 2008 року.

У період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року підвищення посадового окладу позивачки, яке відповідно до пункту 5 Порядку №1078 мало б наслідком зміну місяця підвищення для цілей проведення індексації, не відбулося.

Наступне підвищення посадового окладу позивачки відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку із запровадженням нових розмірів посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Відтак для цілей проведення індексації грошового забезпечення позивачки у спірний період підстав для зміни місяця підвищення посадового окладу не виникло, січень 2008 року зберігав значення місяця підвищення для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078 до моменту наступного підвищення посадового окладу позивачки.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у позивачки права на проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу відповідає положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078.

Доводи апеляційної скарги про те, що у грудні 2015 року відбулося істотне збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема за рахунок збільшення розміру премії, зазначеного висновку не спростовують.

Саме по собі збільшення розміру премії чи іншої складової грошового забезпечення, яка не є тарифною ставкою (посадовим окладом), не свідчить про підвищення посадового окладу у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

При цьому посилання апелянта на те, що таке збільшення мало випереджаючий характер та перевищувало суму індексації, яка могла бути нарахована у грудні 2015 року, не змінює правової природи відповідної виплати та не свідчить про підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Отже, збільшення розміру премії у грудні 2015 року не є підставою для визначення грудня 2015 року місяцем підвищення посадового окладу позивачки та відповідної зміни місяця, що застосовується для цілей обчислення індексу споживчих цін.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача відповідних бюджетних асигнувань для виплати індексації.

Право на індексацію грошового забезпечення виникає за наявності визначених законом умов. Обов`язок щодо нарахування та виплати індексації за наявності визначених законом підстав встановлений нормативно-правовими актами та не залежить від наявності або відсутності у суб`єкта владних повноважень достатнього обсягу бюджетного фінансування.

Відсутність або недостатність бюджетних асигнувань не змінює встановленого законодавством порядку проведення індексації та не звільняє відповідача від виконання обов`язку щодо її нарахування та виплати за наявності визначених законом підстав.

Безпідставним є також посилання відповідача на те, що визначення місяця підвищення доходу належить до його дискреційних повноважень.

Визначення такого місяця здійснюється відповідно до правил, установлених пунктом 5 Порядку №1078, та залежить від факту і часу підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, за встановлення судом обставин щодо відсутності такого підвищення у спірний період застосування відповідного місяця для цілей проведення індексації є наслідком застосування нормативно визначеного порядку, а не здійсненням судом дискреційних повноважень відповідача.

Наведений підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22 та від 27 квітня 2023 року у справі №420/15397/21, щодо застосування положень Порядку №1078 при визначенні місяця підвищення грошового доходу військовослужбовців та проведенні його індексації.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно не здійснила нарахування та виплату позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу для цілей проведення індексації.

При цьому суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій частині, зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату відповідних сум індексації з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог, у тому числі щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Водночас наведені в апеляційній скарзі доводи стосуються переважно правомірності ненарахування індексації грошового забезпечення, визначення місяця підвищення посадових окладів, збільшення окремих складових грошового забезпечення та відсутності бюджетного фінансування.

Оскільки апеляційна скарга не містить конкретних доводів щодо правомірності відмови у задоволенні зазначених позовних вимог, підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 не дають підстав для його скасування.

Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року – без змін.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстав для нового розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 420/8843/26 - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук