Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/9267/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9267/26

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Дата і місце ухвалення: 12 червня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Р на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі № 420/9267/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Р про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Р подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Апелянт вказує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у спірний період та перебував на грошовому забезпеченні.

На думку апелянта, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини справи, які мають значення, а також не застосував норму, яка підлягає застосуванню, а саме пункти 292 та 300 Положення №1115.

Зокрема, апелянт наголошує, що оскільки на момент звільнення з органу Держприкордонслужби позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 , здійснювати відповідний розрахунок повинна саме зазначена військова частина.

Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та поданим ним доказам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Згідно з витягом із послужного списку, ОСОБА_1 з 18.12.2003 року проходив військову службу у пункті інформаційного відділу «Ізмаїл» Інформаційного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_2 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_2 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 травня 2025 року №11Р-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 02.06.2025 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина НОМЕР_4 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18 лютого 2026 року №8-ОС «По особовому складу» майстер-сержанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 26 лютого 2026 року.

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 02.06.2025 року, яка підписана командиром військової частини НОМЕР_2 , за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.

Відповідно до довідки про нараховану та виплачену при звільненні заборгованість індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (підстава нарахування і виплати — довідка в/ч НОМЕР_1 Р, рапорт ОСОБА_1 ), яка підписана командиром військової частини НОМЕР_4 , місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (базовий місяць), був визначений листопад 2015 року.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при звільненні з військової служби за період проходження служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення було нараховано та виплачено із застосуванням листопада 2015 року як базового місяця, тоді як позивач вважав, що її слід було нарахувати із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

З матеріалів справи судом встановлено, що при звільненні з військової служби відповідачем надано до військової частини НОМЕР_4 довідку, на підставі якої було розраховано належну позивачу до виплати суму індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця листопад 2015 року.

Отже, при звільненні позивача з ним було здійснено розрахунок, у тому числі щодо індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

Спірним між сторонами є питання щодо визначення січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

Відповідач листом від 24.03.2026 року відмовив у перерахунку індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Суд першої інстанції зазначив, що підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав позивач, у спірний період не відбувалося, а тому базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 має бути січень 2008 року.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ визначено правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, здійснюють підвищення розмірів оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін установленого порогу індексації. Положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерела фінансування індексації. Водночас виплата індексації не ставиться зазначеними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до відповідного підприємства, установи чи організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначені пунктом 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у відповідному місяці. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державній соціальній гарантії, спрямованій на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає у разі, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищує поріг індексації, встановлений законодавством. Відповідно, обов`язок проводити індексацію покладається на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який становить 103 відсотки (до 01.01.2016 – 101 відсоток).

З 01.12.2015 Порядок № 1078 застосовується з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

У зв`язку із цим зазначеною постановою було вдосконалено механізм проведення індексації грошових доходів населення, зокрема шляхом викладення пункту 5 Порядку № 1078 у новій редакції.

Внесеними змінами, серед іншого, змінено алгоритм визначення місяця підвищення доходу. Якщо за попередньою редакцією Порядку № 1078 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів за рахунок постійних складових заробітної плати, то після внесення змін місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). При цьому зростання заробітної плати за рахунок інших її постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не впливає на проведення індексації та не зменшує її розміру.

Таким чином, після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 місяць підвищення тарифних ставок (окладів) визначається не індивідуально для кожного працівника, а залежно від останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою.

Відтак, починаючи з 01.12.2015, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

При цьому визначальним є саме факт нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою, а не дата прийняття працівника на службу, його переміщення на іншу посаду чи зміна розміру окремих складових грошового забезпечення.

Разом з тим, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам місцевих державних адміністрацій та керівникам інших державних органів було доручено в межах передбачених коштів державного та місцевих бюджетів, а також власних коштів вжити заходів щодо підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат і премій, спрямувавши на ці цілі всі виплати, пов`язані із сумою індексації, що склалася у грудні 2015 року.

Водночас відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок) військовослужбовців з 01.12.2015 не відбулося. Відтак грудень 2015 року не став місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній після внесення змін постановою № 1013.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, у спірний період розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та застосовувалася до 01.03.2018, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки останнє нормативне підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців у спірний період відбулося у січні 2008 року, саме цей місяць є місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку № 1078 у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.

Судова колегія наголошує, що визначальне значення для вирішення цього спору має не розмір грошового забезпечення конкретного військовослужбовця чи окремих його складових, а факт нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою. Як убачається з матеріалів справи, доказів підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав позивач, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 не надано.

Отже, у спірний період повноваження відповідача щодо визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, не були дискреційними. Норми зазначеного Порядку передбачали єдиний правомірний варіант поведінки — проведення індексації грошового забезпечення у разі перевищення порогу індексації із застосуванням місяця останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою. Для позивача таким місяцем у спірний період був січень 2008 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, оскільки доказів нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав позивач, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, є безпідставними. Визначення такого місяця безпосередньо врегульовано положеннями Порядку № 1078, а тому за наявності відповідного спору суд вправі перевірити правильність застосування відповідачем зазначених норм та, у разі встановлення порушення, зобов`язати його здійснити нарахування і виплату індексації із застосуванням належного місяця для обчислення індексу споживчих цін.

З огляду на необхідність забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача колегія суддів вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та переоцінки встановлених обставин справи, а тому не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи колегією суддів не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які відповідно до статей 317– 319 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування або зміни судового рішення, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Р задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року слід залишити без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду справи та відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Р залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі № 420/9267/26 залишити без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук