Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/39225/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39225/25

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення: 29 травня 2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецький І.І.

суддів : Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 420/39225/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017–2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 02 жовтня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначало про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що індексація пенсії позивача у 2022–2025 роках проводилася відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, та постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих на виконання зазначеної норми Закону. Апелянт зазначав, що у випадках, коли застосування передбаченого законодавством механізму індексації не призводило до фактичного збільшення основного розміру пенсії, позивачу встановлювалися щомісячні доплати до пенсії у фіксованих розмірах, передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Крім того, скаржник посилався на практику Верховного Суду щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та зазначав, що, зобов`язавши орган Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії із застосуванням конкретних коефіцієнтів, суд першої інстанції фактично підмінив собою компетентний орган, який законом уповноважений здійснювати призначення та перерахунок пенсій. Також апелянт вважав безпідставним стягнення на користь позивача судового збору, посилаючись на особливості правового режиму коштів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з наведеним апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 27.04.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як убачається з матеріалів електронної пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 встановлено доплати (надбавки на індексацію): з 01.07.2021 — 100 грн, з 01.03.2022 — 135 грн, з 01.03.2023 — 100 грн, з 01.03.2024 — 100 грн.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 17.07.2024, в якій просив провести індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2017– 2019 роки на коефіцієнти збільшення 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.08.2024 № 22805-21402/Д-02/8-1500/24 повідомлено представника позивача, зокрема, що перерахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства. Оскільки при призначенні пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, підстави для проведення індексації пенсії на коефіцієнти 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022 та 1,197 з 01.03.2023, на думку відповідача, відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 420/28337/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2025, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.07.2024 із застосуванням зазначених коефіцієнтів.

На виконання цього рішення пенсію позивача з 17.07.2024 перераховано із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 02.10.2025 щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення її пенсії, у розмірі 12694,74 грн, отриманого внаслідок послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, на коефіцієнт збільшення 1,115.

Однак відповідач листом від 05.11.2025 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки рішенням суду його не зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,115 з 01.03.2025.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який після виконання судового рішення у справі № 420/28337/24 становив 12694,74 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, у частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню при проведенні індексації пенсій, не відповідають положенням частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що при проведенні індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу), врахований при призначенні пенсії позивачу, з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України. При цьому суд зазначив, що у разі невідповідності положень підзаконного нормативно-правового акта нормам закону застосуванню підлягають положення закону як акта вищої юридичної сили. Такий підхід, на думку суду першої інстанції, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі — Закон №1058-IV), Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі — Закон №1282-XII), а також Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі — Порядок №124).

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір коефіцієнта такого збільшення визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Водночас частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, законодавець, надавши Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок проведення індексації пенсій та відповідний коефіцієнт збільшення, водночас безпосередньо у частині другій статті 42 Закону №1058-IV визначив показник, який підлягає такому збільшенню, — показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

На виконання зазначених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року №124, якою затверджено Порядок №124, а також постанови від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185 та від 25 лютого 2025 року №209, якими на відповідні роки визначено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що застосовуються при проведенні індексації пенсій.

Ключовим питанням у цій справі є визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії позивача.

Так, частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Натомість абзацами першим та другим пункту 5 Порядку №124 передбачено проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, при цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Таким чином, у зазначеній частині положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки встановлюють інший підхід до визначення показника середньої заробітної плати (доходу), який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційний принцип діяльності органів державної влади, закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, передбачає обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відтак положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати встановлений законом механізм реалізації права особи або встановлювати інший порядок його реалізації, ніж передбачений законом.

Отже, у разі невідповідності положень Порядку №124 приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV застосуванню підлягають приписи закону як акта вищої юридичної сили.

За таких обставин колегія суддів виходить із того, що під час вирішення цього спору застосуванню підлягають приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а положення Порядку №124 — лише в частині, що не суперечить зазначеній нормі закону.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24 та від 20 лютого 2025 року у справі №560/12058/24, відповідно до яких при проведенні індексації пенсії підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при обчисленні відповідної пенсії.

Водночас визначальним для вирішення цього спору є правовий висновок, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Судова палата, вирішуючи питання застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у взаємозв`язку з положеннями Порядку №124, дійшла висновку, що при щорічній індексації пенсії має збільшуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення конкретної пенсії, а не базовий показник, визначений станом на 01 жовтня 2017 року. При цьому положення Порядку №124 підлягають застосуванню лише в тій частині, в якій вони не суперечать Закону №1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України колегія суддів враховує наведені правові висновки Верховного Суду. Підстав для незастосування зазначеного правового підходу до спірних правовідносин колегія суддів не встановила.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсію позивачу призначено з 27 квітня 2020 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Отже, саме зазначений показник відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягав послідовному збільшенню із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України №127, №118, №168, №185 та №209.

При цьому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №420/28337/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, вже було вирішено питання щодо застосування при індексації пенсії позивача коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу), який був використаний при призначенні її пенсії.

З урахуванням зазначеного судового рішення та послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 7763,17 грн показник, який враховується для обчислення пенсії позивача, становить 12694,74 грн.

Отже, при проведенні наступної індексації пенсії позивача із застосуванням визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 коефіцієнта збільшення 1,115 відповідач повинен був виходити з показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії позивача після проведення попередніх індексацій, а не з іншого показника, визначеного відповідно до механізму пункту 5 Порядку №124.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 прямо встановлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Отже, визначення Кабінетом Міністрів України коефіцієнта збільшення 1,115 не змінює визначеного частиною другою статті 42 Закону №1058-IV показника, який підлягає збільшенню, а визначає лише розмір такого збільшення.

Посилання апелянта на те, що при проведенні індексації пенсії з 01 березня 2025 року ним застосовано коефіцієнт збільшення 1,115 до показника 7994,47 грн, внаслідок чого отримано показник 8913,83 грн, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Такий розрахунок ґрунтується на застосуванні механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку №124, тоді як, з огляду на наведені вище приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правовий висновок Верховного Суду у справі №200/5836/24, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується при обчисленні пенсії конкретної особи.

Не спростовують зазначеного висновку і доводи апелянта про встановлення позивачу у попередні періоди щомісячних доплат до пенсії у фіксованих розмірах.

Встановлення відповідними постановами Кабінету Міністрів України щомісячних доплат у випадках, коли розмір збільшення пенсії внаслідок проведеного перерахунку не досягав визначеної суми, не змінює передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV показника, який підлягає збільшенню при проведенні щорічної індексації. Такі доплати мають інше функціональне призначення та не підміняють передбачений законом механізм збільшення показника середньої заробітної плати (доходу).

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24, відповідно до якої встановлення щомісячних доплат не може підміняти передбачене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосований відповідачем механізм індексації пенсії позивача не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим наявні підстави для захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії.

Доводи апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Дискреційними є повноваження, за реалізації яких суб`єкт владних повноважень у межах, установлених законом, має можливість обрати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення чи поведінки.

Водночас у спірних правовідносинах відповідач не має дискреції щодо вибору базового показника середньої заробітної плати (доходу) та коефіцієнта, які підлягають застосуванню при проведенні індексації пенсії, оскільки правові умови такого перерахунку визначені частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими на її виконання.

Отже, після встановлення судом протиправності застосованого відповідачем механізму перерахунку пенсії у відповідача не залишається декількох правомірних варіантів поведінки щодо визначення показника та коефіцієнта, які мають бути застосовані при проведенні такого перерахунку.

За таких обставин покладення судом на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог закону є належним та ефективним способом захисту порушеного права і не свідчить про підміну судом органу Пенсійного фонду України чи втручання у його дискреційні повноваження.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності стягнення на користь позивача сплаченого судового збору з огляду на особливості правового режиму коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, установлені законодавством особливості формування та використання коштів Пенсійного фонду України не спростовують установленого процесуальним законом правила розподілу судових витрат та не є підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від відшкодування позивачу судового збору у разі задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої інстанції та не дають підстав для іншого вирішення спору.

З урахуванням установлених обставин справи, наведених норм матеріального та процесуального права, а також правових висновків Верховного Суду колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності його висновків.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук