Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/6856/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6856/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 в адміністративній справі №160/6856/26

за позовом ОСОБА_1

до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати грошового забезпечення в повному обсязі, що полягає у непроведені ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25;

- зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області провести грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 , який утримано з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25;

- визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі, що полягає в утриманні при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25 - військового збору у розмірі 5 відсотків;

- зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25 - в розмірі 3,5 відсотка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила службу у 54 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка на даний час ввійшла до складу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 06.11.2024 року №527 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. У період проходження служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач була змушена звернутися за захистом свої прав до адміністративного суду. Вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25, відповідачем було виплачено позивачу належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 140 592,26 грн, з одночасним утримання військового збору у розмірі 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів. Проте, відповідачем в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не було проведено позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримано з індексації грошового забезпечення. Крім цього, відповідачем протиправно було утримано з індексації грошового забезпечення військовий збір у розмірі 5%. Розмір військового збору, який підлягав утриманню, становить 1,5 %. Такі дії відповідача призвели до того, що позивачу було виплачено належну позивачу індексацію грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Отже, бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення у зменшеному розмірі є протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати грошового забезпечення в повному обсязі, що полягає у непроведені ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області провести грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 , який утримано з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25.

Визнано протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі, що полягає в утриманні при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25 - військового збору у розмірі 5 відсотків.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25 - в розмірі 3,5 відсотка.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровській окружного адміністративного суду від 13.05.2026 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що щодо вимоги про виплату компенсації сум ПДФО загін вважає вимогу необґрунтованою, оскільки виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за своєю правовою природою спрямована на відшкодування втрат доходів виключно у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що фактично має ознаки штрафної санкції, а не регулярного грошового забезпечення, одержаного безпосередньо під час виконання обов`язків служби. Щодо стягнення або повернення 3,5 відсотка надмірно утриманого військового збору відповідач зазначає, що за загальним правилом ставка військового збору становить 5 відсотків, а понижена ставка застосовується виключно до доходів у вигляді грошового забезпечення під час проходження служби. Оскільки на момент виплати заборгованості за рішенням суду особа вже звільнена зі служби та втратила відповідний статус, апелянт вважає, що виплачувані кошти не можуть розглядатися як грошове забезпечення діючого службовця, що виключає застосування пільгової ставки збору.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила службу у 54 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка на даний час ввійшла до складу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

На підставі наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 06.11.2024 №527 ОСОБА_1 було звільнено та виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення.

У період проходження служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25 позовну заяву ОСОБА_1 до 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні).

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, за наслідками розгляду якої, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 року апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року в адміністративній справі №160/6037/25 залишено без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25, відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 140 592,26 грн, з одночасним утримання військового збору у розмірі 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.

Як вказує представник позивача, у поданій до суду позовній заяві, відповідачем в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не було проведено позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримано з індексації грошового забезпечення. Окрім цього, відповідачем протиправно було утримано з індексації грошового забезпечення військовий збір у розмірі 5%. Розмір військового збору, який підлягав утриманню становить 1,5 %.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Постанови №44 визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Пунктами 3-5 Постанови №44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, виплачене відповідачем грошове забезпечення належало позивачу під час проходження служби, проте протиправно в повному обсязі не було виплачене відповідачем, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі №160/6037/25.

Таким чином, відповідачем протиправно не було проведено компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 року у справі №814/142/17 зазначено:

« 28. Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснюючи у грудні 2016 року розрахунки з позивачем за квітень 2016 року, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення у розмірі 1674,37 гривень. Та обставина, що станом на грудень 2016 року ОСОБА_1 вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки у грудні 2016 року, відповідач здійснював остаточній розрахунок ще за квітень 2016 року, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, станом на квітень 2016 року, ОСОБА_1 мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів у грудні 2016 року.

29. Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

30. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №№812/1048/17 та 825/761/17 відповідно).»

Відтак, колегія суддів зазначає, що непроведення відповідачем компенсації податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 Податкового кодексу України та Порядку № 44 є протиправним, оскільки таке утримання призвело до невиплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі без урахування гарантій щодо відшкодування податкових втрат, пов`язаних із проходженням служби.

Щодо розміру військового збору, який підлягав утриманню з грошового забезпечення, слід зазначити наступне.

До 01 грудня 2024 року, відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка військового збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

З 01 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 4015) згідно якого було змінено пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України та з 01 грудня 2024 року ставка військового збору становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування.

Проте, нова ставка військового збору застосовується з 01 грудня 2024 року, тобто з моменту набрання чинності Закону №4015.

Водночас, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі №160/6037/25 було поновлено право позивача на отримання грошового забезпечення у період проходження служби, тобто до 01 грудня 2024 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а за змістом рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1-зп, закріплення цього принципу є гарантією стабільності відносин між державою і громадянами та впевненості у тому, що їхнє становище не буде погіршене.

Крім того, згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4015-IX, доходи платників військового збору, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою, що діяла до набрання ним чинності, незалежно від дати їх фактичної виплати.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при виплаті коштів на виконання судового рішення за попередні періоди підлягала застосуванню ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка, яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин, а не нові правила. Тому утримання збору за ставкою 5 відсотків є протиправним, а тому відповідача обґрунтовано було зобов`язано повернути надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотка.

Щодо доводів апелянта про те, що після звільнення особа втрачає статус військовослужбовця/особи рядового і начальницького складу, а тому доходи у вигляді заборгованості за минулі періоди не можуть оподатковуватися за зниженою ставкою військового збору (1,5%), колегія суддів зазначає, що спірні суми грошового забезпечення нараховані за період проходження служби позивачем у підрозділах ДСНС. Відповідно до підпункту 4 пункту 1.3 пункту підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, для відповідної категорії працівників ставка військового збору становить 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення. Утримання з таких сум військового збору за підвищеною ставкою (5%) є безпідставним, оскільки природа виплат безпосередньо пов`язана з виконанням обов`язків публічної служби у попередні періоди, коли особа мала відповідний спеціальний статус.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції при вирішенні спору правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам ст. 242 КАС України, тому відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому, підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 в адміністративній справі №160/6856/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова