Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №215/7175/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 215/7175/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року (суддя Дудіков А.В.) в адміністративній справі №215/7175/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області, в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м.Кривий Ріг в особі дільничного Беліка Миколи Сергійовича, про визнання незаконним і скасування протоколу, встановлення наявності повноважень складання протоколу, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати незаконним і скасувати протокол від 07.07.26р. Серії ВБА №170011;

встановити наявність повноважень ГУ НП Дніпропетровської області в особі КРУП ВП №5 м. Кривий Ріг в особі дільничого Беліка М.С. складати протокол за адміністративне правопорушення при відсутності даних свідків правопорушення і доказів та визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати вибачатися перед ним.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір не є публічно-правовим спором, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Такі висновки суд обгрунтував тим, що фактично предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення. Суд зазначив, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому позовні вимоги, спрямовані на скасування протоколу, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції за підсудністю для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративного судочинства. Позивач вказує на те, що у спірному випадку відповідач здійснює владні управлінські функції, у зв`язку з чим позивач, у відповідності до ст.5 КАС України, може пред`явити позов до суб`єкта владних повноважень.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №170011 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП. Позивач вважає такий протокол незаконним, а дії поліцейського по його складанню неправомірними, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, визначальним для розуміння спору як публічно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 255 КУпАП складати протокол про адміністративне правопорушення мають право уповноважені на те посадові особи, представники громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Вичерпний перелік осіб, які мають право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, регламентується.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір не є адміністративним, оскільки відповідачем при складанні адміністративного протоколу здійснювалися не владні повноваження, а процесуальні, які повинні бути розглянуті при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Тобто питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлення порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов`язків, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення та дії поліцейського по його складанню самостійним предметом оскарження бути не можуть, оскільки не підпадають під положення ст.19 КАС УКраїни, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені у спірному випадку вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно заперечень позивача, долучених до апеляційної скарги, які стосуються вирішеного питання про відвід судді, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Тобто, обов`язково умовою для скасування судового рішення є те, що судом апеляційної інстанції визнано обгрунтованими підстави заявленого відводу судді.

В матеріалах справи наявна заява позивача про відвід суддів Тернівського районного суду м.Кривого Рогу, у тому числі судді Дудікова Андрія Володимировича, який брав участь у розгляді цієї справи, яка обгрунтовано незгодою з діями суддів під час розгляду справ Стояновського В.В,

Перелік підстав для відводу судді визначено ст.36 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, процесуальні дії судді щодо розгляду інших справ позивача, не можуть бути визнані обгрунтованими підставами заявленого відводу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року в адміністративній справі №215/7175/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк