Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №160/6284/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6284/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 в адміністративній справі №160/6284/26 за позовом позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 в особі представника Мацкевича Дениса Анатолійовича до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 13.03.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 в особі представника Мацкевича Дениса Анатолійовича до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви на виконання вимог ухвал суду від 23.03.2026 року та від 06.04.2026 року просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони, яка полягає у не розгляді заяв поданих ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , які є батьками старшого солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги загиблого під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій в розмірі 15 000 000 грн. у рівних частках кожному;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , які є батьками старшого солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 загиблого під час виконання обов`язків військової служби одноразову грошову допомогу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 15 000 000 грн у рівних частках кожному.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що позивачі ОСОБА_1 є матір`ю та ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_4 . Як зазначено у позовній заяві, старший солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть та сповіщенням про смерть військовослужбовця. За результатами службового розслідування встановлено, що загибель військовослужбовця пов`язана із захистом Батьківщини та настала під час виконання ним обов`язків військової служби, а члени його сім`ї, батьки та утриманці мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства. Представник позивачів вказав, що 06.11.2025 року ОСОБА_2 , а 12.11.2025 року ОСОБА_1 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їхнього сина під час проходження військової служби. Вказані заяви були подані як засобами електронного зв`язку, так і в письмовій формі. На думку представника позивачів, станом на момент звернення до суду подані заяви залишилися без розгляду, а рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не приймалося, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено право позивачів на отримання гарантованої державою соціальної виплати. Посилаючись на положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, представник позивачів вважає, що позивачі як батьки загиблого військовослужбовця мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина під час виконання обов`язків військової служби, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерство оборони, яка полягає у не розгляді заяв поданих ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , які є батьками старшого солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги загиблого під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій в розмірі 15 000 000 грн. у рівних частках кожному. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , які є батьками старшого солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 загиблого під час виконання обов`язків військової служби одноразову грошову допомогу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 15 000 000 грн у рівних частках кожному.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представником ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.

Вирішуючи зазначене клопотання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу III цього Кодексу.

Частиною першою статті 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, тобто в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Водночас наявність клопотання учасника справи про розгляд справи за його участю не позбавляє суд апеляційної інстанції можливості вирішити питання про доцільність проведення судового засідання з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування та наявних у справі доказів.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження, а предметом апеляційного перегляду є правильність оцінки судом першої інстанції вже наявних у справі письмових та електронних доказів і правильність застосування норм матеріального права.

Позивачами не наведено обставин, які б свідчили про необхідність їх особистої участі у судовому засіданні, надання усних пояснень щодо обставин, які не підтверджуються матеріалами справи, або дослідження нових доказів.

Матеріали справи містять достатній обсяг доказів для перевірки правильності висновків суду першої інстанції, а характер спірних правовідносин не зумовлює необхідності заслуховування учасників справи.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у проведенні судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи та вважає можливим здійснити апеляційний перегляд за наявними у справі матеріалами.

У задоволенні клопотання предстаника ОСОБА_1 про розгляд справи за їх участю слід відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою, яка призначається та виплачується у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, передбачених цим Законом, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

За приписами статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у відповідних випадках призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 визначено розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, на яких поширюється дія цієї постанови.

Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану визначені Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45. Зазначений Порядок є чинним у редакції від 24 жовтня 2025 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Медичним свідоцтвом про смерть №4497 підтверджено смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Факт смерті також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 15 серпня 2025 року.

Водночас повідомленням про сім`ю №129 від 11 серпня 2025 року зазначено, що ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання внаслідок поранень, отриманих у районі виконання бойового завдання.

Актом службового розслідування від 07 вересня 2025 року №1655/20693-в встановлено, що смерть військовослужбовця настала під час проходження військової служби, у районі виконання завдань з оборони України, та пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

Наказом військової частини № НОМЕР_6 від 07 вересня 2025 року також підтверджено обставини смерті військовослужбовця під час виконання бойового завдання.

Крім того, матеріали справи містять документи, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також протокол військово-лікарської комісії від 10 грудня 2025 року №2025-1210-1422-2680-7, яким підтверджено характер отриманих ним ушкоджень.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з обставинами, які відповідно до законодавства є підставою для призначення одноразової грошової допомоги.

Позивачі є батьками загиблого військовослужбовця, що підтверджується документами про народження.

Таким чином, позивачі належать до осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Предметом спору у цій справі є правомірність бездіяльності Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяв позивачів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Суд першої інстанції встановив, що 06 листопада 2025 року ОСОБА_2 та 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 були направлені відповідні заяви з необхідними документами на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначені документи були підписані кваліфікованим електронним підписом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами вчинено необхідні залежні від них дії для звернення із заявами про призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому колегія суддів враховує, що заяви були направлені на офіційну електронну адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а до заяв були додані документи, необхідні для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Посилання апелянта на те, що відповідні документи безпосередньо до Міністерства оборони України не надходили, не спростовує висновку про протиправність бездіяльності відповідача.

Встановлений законодавством порядок призначення одноразової грошової допомоги передбачає участь відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у прийнятті та оформленні документів осіб, які звертаються за такою допомогою, з подальшим їх переданням для вирішення питання про призначення виплати.

Тому обставини внутрішнього руху документів між територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Міністерством оборони України не можуть покладати негативні наслідки на заявників, які належним чином реалізували своє право на звернення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої реалізація права особи на гарантовану державою соціальну виплату залежала б не від виконання нею встановлених законом вимог, а від належної організації документообігу між суб`єктами владних повноважень.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності.

Разом із тим Міністерством оборони України не надано належних та достатніх доказів того, що після звернення позивачів їх заяви були належним чином розглянуті, а за результатами такого розгляду прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Лист Головного управління соціальної підтримки від 20 квітня 2026 року №220/13/5077, яким повідомлено про те, що заяви позивачів до Міністерства оборони України не надходили та на розгляд Комісії не подавалися, не є доказом правомірності бездіяльності відповідача.

Навпаки, зміст зазначеного листа свідчить про те, що заяви позивачів фактично залишилися без вирішення по суті.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що особа, яка реалізує своє право на соціальну виплату, не може нести негативні наслідки неналежної організації роботи органів державної влади.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності заяв позивачів у Міністерстві оборони України фактично підтверджують обставину, встановлену судом першої інстанції, а саме відсутність розгляду заяв позивачів уповноваженим органом.

При цьому Міністерство оборони України, будучи суб`єктом владних повноважень, зобов`язане забезпечити належний розгляд звернення особи та прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 245 КАС України суд у разі задоволення позову може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії або прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконані визначені законом умови.

У цій справі судом встановлено наявність обставин, які є юридичною підставою для призначення одноразової грошової допомоги, а саме факт смерті військовослужбовця, зв`язок його смерті з виконанням обов`язків військової служби та належність позивачів до осіб, які мають право на отримання відповідної допомоги.

За таких обставин зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивачів.

Положення законодавства передбачають розподіл одноразової грошової допомоги між особами, які мають право на її призначення та отримання, рівними частками.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до іншої оцінки встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надав належну оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 в адміністративній справі №160/6284/26 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов