Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №160/36771/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36771/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 р. (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/36771/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому в періоди з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок та виплату йому грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів

фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум

податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . В період з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р. його грошове забезпечення та інші виплати протиправно обчислювалися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 в первинній редакції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частинні задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що не зважаючи на визнання протиправним та скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 пункту 6 Постанови КМУ №103, безпосередньо пункт 4 Постанови КМУ №704 незаконним не визнавався та не був скасований. 20 травня 2023 р. набрала чинності Постанова КМУ №481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ№704. Передчасним є зобов`язання здійснити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати позивачу з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р. грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р. Листом від 01 грудня 2025 р. відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача правомірно було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 р.

Не погодившись із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020р. відновлено пункт 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка передбачала обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням та інших додаткових видів грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача відносно правомірності обчислення грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р. із урахуванням

прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано Постанову КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.

В подальшому починаючи з 20 травня 2023 р. - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 р. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня календарного року, запроваджено вже сталу величину 1762,00 грн. для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу його основних та додаткових видів грошового забезпечення з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р., виходячи із первинної редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, а саме із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2020 р.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині відсутності підстав для здійснення відносно позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 р. затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку із виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби.

Отже, позивач, який проходив військову службу має право на компенсацію втрати доходів, зокрема, грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 20 березня 2020 р., з якого підлягає сплаті податок із доходів фізичних осіб.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026р. в адміністративній справі №160/36771/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 23 вересня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш