Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №357/15993/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15993/26

3/357/4817/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Дульдієра О.П.,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 977034 від 12 серпня 2026 року стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом, 09 серпня 2026 року о 21 год 50 хв за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, залякував, погрожував, та такі дії останнього викликали у постраждалої ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинену емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров`я постраждалої, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, розгляд справи проведений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вона повідомлялася про час та місце судового засідання належним чином, за допомогою СМС-повідомлення на номер указаний в заявкі на отримання судових повісток, будь-яких клопотань не надходило.

Захисник Дульдієр О.П. просив закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Мотивував його тим, що ОСОБА_1 вину у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру не визнає. Зауважив, що в протоколі не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна. В протоколі вказано про те, що ОСОБА_3 за місцем свого проживання словесно ображав, залякував, погрожував своїй колишній дружині, однак яким чином він міг словесно це робити в разі її відсутності не вказано, зокрема, не зазначено щодо скріншотів, які додані до протоколу. Наявність сварок і непорозумінь між особами не підтверджує факту вчинення домашнього насильства. Окремо зазначив про недопустимість доказів, які надав заявник в додатку до своєї заяви, а саме скріншоти. Зазначив, що ксерокопії належним чином не завірені та їх не можливо ідентифікувати. Автентичність доказів сторона захисту не визнає. Також повторність вчиненого адміністративного правопорушення у протоколі не кваліфікована та матеріалами справи не доведена, оскільки належним чином завіреної постанови суду до протоколу не долучено.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно зі ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, … ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, заслухавши захисника – адвоката Дульдієра О.П., дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Так, до протоколу долучено:

- заява адвоката Єрмака О.В. в інтересах ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП;

- копія скріншотів листування в месенджері;

- копія рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2026 року про розірвання шлюбу;

- копія рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року про видачу обмежувального припису;

- копія відповіді Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України на розгляд адвокатського запиту від липня 2026 року;

- копія ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності ОСОБА_4 ;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 12 серпня 2026 року у яких, зокрема, він зазначив «всі звинувачення заперечую»;

- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12 серпня 2026 року, визначено рівень небезпеки як низький;

- роздрукована з єдиного державного реєстру судових рішень з повним доступом постанова Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, в якості доказів до протоколу додані ксерокопії скріншотів записів на 35 аркушах, в яких містяться повідомлення образливої форми.

В той же час, скриншот (англ. screenshot) це знімок екрана - зображення, отримане комп`ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Це зображення створене із запису видимих елементів екрана комп`ютера або іншого візуального пристрою виведення інформації. Як правило, це цифрове зображення створюється операційною системою або спеціальним програмним забезпеченням, хоча може також бути зроблене за допомогою фотокамери або іншого приладу для перехоплення сигналу відео з виходу комп`ютера.

Тобто природа скриншоту як доказу відноситься до електронного документу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Так, відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У висновках з постанов Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/17662/19, вказано - суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №914/2505/17, від 13 жовтня 2021 року у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №914/1003/21).

У постановах від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 18 лютого 2021 року у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка. А у постановах від 17 квітня 2020 року у справі №905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі №570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі №1540/3778/18 Верховний Суд дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).

В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду, електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).

Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.

Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.

Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.

Як вбачається із ксерокопії скріншотів листування на 35 аркушах, в яких містяться повідомлення образливої форми, вони належним чином не засвідчені, надрукований на цих документах текст та записи не містять жодних даних про дати написання цих записів, тобто їх оригінальний текст на кожному із цих документів не засвідчений та їх не можливо належно ідентифікувати

Суддя зазначає, що вказані копії взагалі будь-яким чином не завірені, відсутні дані про те коли та ким вони виготовлені, де їх оригінали знаходяться на зберіганні, матеріали протоколу не містять.

Також відсутні відмітка про засвідчення копії документа яка повинна складатися зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

Між тим, жодний наявний в справі документ в ксерокопії, який долучений посадовою особою до матеріалів протоколу, не завірений належним чином.

Сторона захисту автентичність наведених доказів не визнає.

Таким чином, перелічені документи не можуть бути визнані належними і достатніми доказами у справі з огляду на вимоги ст. 251 КУпАП.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.

Отже, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення, та заяви адвоката Єрамака О.В.

При цьому суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, належних та достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП матеріали справи не містять.

Водночас до протоколу судді не надано належних доказів, що останній, протягом року, притягався до адміністративної відповідальності за одну з дій передбачених у ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, адже до протоколу не додані допустимі докази, наявності в діях ОСОБА_1 повторності.

Суддя зазначає, що важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення. Не засвідчені в установленому законом порядку докази, не можуть використовуватися на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування.

Відповідно до п. 3 р. ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. У випадках, встановлених чинним законодавством, у тому числі для проставлення апостиля, а також на вмотивовану вимогу учасника справи чи органів та установ, які виконують рішення судів, з метою недопущення порушень прав фізичних та юридичних осіб, копія судового рішення засвідчується гербовою печаткою та підписом головуючого судді (судді-доповідача), а у разі його відсутності - головою суду чи особою, що виконує його обов`язки.

Згідно з п. 6 р. ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена у паперовій формі шляхом: виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи; роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, який містить електронні підписи відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги"; роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) в режимі повного доступу.

Отже, належна копія судового рішення може бути виготовлена шляхом роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу і в будь-якому випадку має бути посвідчена відповідальним працівником суду з проставленням відмітки про набрання чи ненабрання законної сили.

За таких обставин, суддя вважає, що на підтвердження повторності до протоколу має бути надана саме така належна копія судового рішення, або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, винесена іншим органом.

Натомість, до протоколу стосовно ОСОБА_1 надана копія судового рішення роздрукована з єдиного державного реєстру судових рішень з повним доступом, однак взагалі не засвідчена та не завірена.

У зв`язку з викладеним, суддя вважає, що постановлені у вину ОСОБА_1 дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА