Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №357/9030/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9030/26

1-кп/357/965/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111030000793 від 14 травня 2026 року, стосовно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з конфіскацією майна, від відбуття якого звільнений, на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки;

2) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2010 року, за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяця, від відбування якого звільнений – 18 жовтня 2013 року, умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 1 (один) рік 7 (сім) місяців 25 (двадцять п`ять) днів;

3) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року, за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70,71 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців;

4) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту строком на 3 (три) місяці;

5) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2024 року, за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна, від відбуття покарання у виді позбавлення волі звільнений 13 лютого 2025 року, умовно-достроково, із застосуванням ст. 81-1 КК України, з невідбутим строком покарання 5 (п`ять) років 8 (вісім) місяців 9 (дев`ять) днів;

6) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2026 року, за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 10 (десять) місяців з конфіскацією майна;

7) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2026 року, за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 11 (одинадцять) місяців з конфіскацією майна,

за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, установив таке.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 05.05.2026 близько 21 години 34 хвилин, перебував поруч із готелем «RidMas Hotel», що належить ФОП « ОСОБА_6 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на крадіжку майна з приміщення вказаного готелю.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись відсутністю власника та тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, шляхом віджиму вхідних дверей, проник всередину приміщення готелю «RidMas Hotel», звідки викрав: кавомашину марки «Philips» моделі «ЕР 5547/90», вартістю 25 627 гривень 05 копійок та інтелектуальний ретранслятор сигналу «AJAX» Hub (2G) Jeweller, моделі «HIJOOOOEU» Security control panel, вартістю 7 599 гривень 05 копійок, які склав до портфелю та вийшов з приміщення вказаного комплексу.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 33 226 гривень 10 копійок.

ІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд визнає ОСОБА_4 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням в інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІІ. Досліджені судом докази.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В порядку ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав пред`явлене йому обвинувачення, підтвердив кожну обставину, про яку зазначено у ньому, кваліфікацію своїх дій за ч. 4 ст. 185 КК України не оспорював та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними в обвинувальному акті, зазначивши, що щиро кається, майно потерпілому повернув, вказав, що це була велика помилка і він усвідомив це, а також просив суворо його не карати.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання: щире каяття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання: рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_4 будучи судимим за умисні злочини, передбачені ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, вчинив новий умисний злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

V. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Застосовуючи вказані правила, суд зазначає, що санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_4 суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості ним вчинений тяжкий злочин.

Суд враховує і конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень (умисну форму вини, корисливий мотив, наявність таких кваліфікуючих ознак, як повторність, проникнення в інше приміщення, а також вартість викраденого майна).

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, в тому числі, відбував реальну міру покарання, до цього звільнявся умовно-достроково для проходження військової служби та після звільнення в період невідбутої частини покарання вчинив нові кримінальні правопорушення, виключений з військового обліку, допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, хворіє, вину визнав, в суді засуджував свою поведінку, щиро каявся, майно потерпілій повернув.

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, можливе шляхом призначення йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Суд вважає, що вказане покарання буде справедливим, оскільки відповідатиме ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховує особу винного та буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності.

Натомість, остаточне покарання суд визначає за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_8 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2026 року, врахувавши крім даних про особу винного й обставини, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, умисну форму вини, мотив, вид сукупності (реальна).

Підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання судом не установлено.

VІ. Рішення стосовно речових доказів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Судом установлено, що в кримінальному провадженні речовими доказами та документами визнані:

-виписка з ЄРДПОУ на ім`я ФОП ОСОБА_6 ;

-витяг № 68 з Реєстру платників єдиного податку на ім`я ОСОБА_6 ;

-договір оренди № 7 частини нежитлового приміщення від 03 жовтня 2023 року;

-фотознімок зображення кавомашини марки «Philips», моделі «ЕР 5547/90»;

-кавомашина «Philips», моделі «ЕР 5547/90» та комплект охоронної сигналізації марки «AJAX» моделі «H1J0000EU»;

-два паперові конверти вмістом яких є об`єкти та порівняльний матеріал;

-відеозаписи із назвами: «video_2026-05-14_16-01-51» та «video_2026-05-14_16-02-22», що на оптичному носії «DVD-R» диску;

-портфель (рюкзак), чоловічий худі «Quicksilver» з капюшоном, кепку (бейсболку);

-відеозапис із назвою «IMG_9030», що на оптичному носії «DVD-R» диску;

Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме:

-кавомашину «Philips», моделі «ЕР 5547/90», комплект охоронної сигналізації марки «AJAX» моделі «H1J0000EU», портфель (рюкзак), чоловічий худі «Quicksilver» з капюшоном та кепку (бейсболку), суд залишає власникам, як такі що повернуті за розписками;

-виписку з ЄРДПОУ на ім`я ФОП ОСОБА_6 ; витяг № 68 з Реєстру платників єдиного податку на ім`я ОСОБА_6 ; договір оренди № 7 частини нежитлового приміщення від 03 жовтня 2023 року; фотознімок зображення кавомашини марки «Philips», моделі «ЕР 5547/90»; відеозаписи із назвами: «video_2026-05-14_16-01-51» та «video_2026-05-14_16-02-22», що на оптичному носії «DVD-R» диску; відеозапис із назвою «IMG_9030», що на оптичному носії «DVD-R» диску, суд залишає зберігатися в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання;

-два паперові конверти вмістом яких є об`єкти та порівняльний матеріал, суд вирішує знищити.

VII. Рішення стосовно процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Судом установлено, що в ході кримінального провадження понесені витрати на залучення експерта в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок (висновок експерта від 26 травня 2026 року № СЕ-19/111-26/28569-Д).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отож, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

VIII. Рішення стосовно процесуальних витрат.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався та з огляду на процесуальну поведінку останнього, підстав для обрання запобіжного заходу суд не бачить.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 377, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання передбачене вказаною нормою у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до призначеного цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_4 , вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2026 року, визначивши йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна.

Строк покарання рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_4 , здійсненого на виконання вказаного вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Речові докази:

- кавомашину «Philips», моделі «ЕР 5547/90», комплект охоронної сигналізації марки «AJAX» моделі «H1J0000EU», - залишити власнику ОСОБА_6 ;

- портфель (рюкзак), чоловічий худі «Quicksilver» з капюшоном та кепку (бейсболку), - залишити власнику ОСОБА_4 ;

- виписку з ЄРДПОУ на ім`я ФОП ОСОБА_6 ; витяг № 68 з Реєстру платників єдиного податку на ім`я ОСОБА_6 ; договір оренди № 7 частини нежитлового приміщення від 03 жовтня 2023 року; фотознімок зображення кавомашини марки «Philips», моделі «ЕР 5547/90»; відеозаписи із назвами: «video_2026-05-14_16-01-51» та «video_2026-05-14_16-02-22», що на оптичному носії «DVD-R» диску; відеозапис із назвою «IMG_9030», що на оптичному носії «DVD-R» диску, - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання;

- два паперові конверти вмістом яких є об`єкти та порівняльний матеріал, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, - знищити.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині, вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_9

Київської області