Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №294/2418/23 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/1026/26

справа № 294/2418/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді Білери І.В., за участі:

- секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,

- відповідача ОСОБА_1 ,

- представника відповідача – адвоката Кільніцького М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 461, 63 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.05.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/62010/82/1094807, відповідно до якого кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту з поточним лімітом кредиту на дату укладення договору 25 800 грн, максимальний ліміт – 500 000 грн, строком кредиту - 48 місяців (з 19.05.2021 по 19.05.2025). Процентна ставка - фіксована 45,0 % річних. АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої договірні зобов`язання виконано у повному обсязі та надано відповідачу грошові кошти у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Натомість, відповідачка всупереч умовам кредитного договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, а саме припинила здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом. 20.12.2022 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло прав грошової вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №010/62010/82/1094807 від 19.05.2021, сума заборгованості за яким, становить 39 461,63 грн., з яких:

- 32 767 грн. – заборгованість за задоволеним овердрафтом;

- 5 244, 97 грн., - заборгованість за незадоволеним овердрафтом;

- 1 449, 66 грн., - заборгованість за відсотками;

22.06.2023 позивач направив відповідачці досудову вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову вказана досудова вимога останньою не виконана, у зв`язку з чим позивач звертається до суду.

15.04.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовна заява не відповідає вимогам ЦК України та ЦПК України, викладені в позові обставини та вимоги не відповідають дійсним обставинам справи, а додані до заяви копії документів суперечать змісту один одному. Зокрема, в договорі про відступлення права вимоги ніде не зазначено, що АТ «Райффайзен Банк» передає ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість на прізвище відповідачки, копії документів, долучені до позову, не завірені належним чином, тому вони не можуть бути взяті до уваги судом як докази. У верхній частині виписки по рахунку, яка долучена до позовної заяви, вказана дата відображення операції: з 25.08.2000 – 05.09.2023. При цьому в графі дата відображення операції зазначена з 28.06.2021 по 24.02.2022 та останньою операцією вказана сума – 32.00. В розрахунку заборгованості по картковому кредиту на прізвище ОСОБА_2 , яка також долучена до позовної заяви, першою датою операції вказана дата 26.05.2021 а останньою 24.01.2023, а у виписці, наданій на запит відповідачки Чуднівським відділенням АТ «Райффайзен Банк» від 09.04.2026. за період з 01.01.2022 по 09.04.2026 останньою датою операції є дата – 25.11.2023. У виписці вказано, що 09.02.2023 відповідачкою було здійснено безготівкове зарахування VS-CARD-TO-CARD-OTH-UAH в сумі 4190,16 грн., однак дана банківська операція не вказана. Крім того, у виписці вказано, що починаючи з 06.02.2023 по 25.11.2023 було проведено автоматичне погашення кредиту в наступних сумах: так 06.02.2023 в сумі – 185.59.; в сумі – 1882,04 грн.; в сумі – 3708,36 грн.; в сумі 412,81 грн.; тобто на суму 6 188 грн. 80 коп., 09.02.2023 в сумі – 4190,16 коп. на загальну суму 10 378, 96 грн., а також за період з 25.02.2023 по 25.11.2023 було сплачено за перевищення кредитного ліміту в сумі – 0, 29 грн. Таким чином, після укладення договору про відступлення права вимоги № 114/2-57-F між первісним кредитором та позивачем проводилась сплата по виконанню умов Кредиту відповідачкою «Кредитна картка» №010/62010/82/1094807 тобто фактично умови укладеного договору продовжували виконуватись і після укладення договору про відступлення права вимоги. Оскільки ні первісний, а ні новий кредитори не надали відповідачці письмових доказів про зміну кредитора у зобов`язанні та переходу до останнього прав у зобов`язанні, ОСОБА_1 з 06.02.2023 по 25.11.2023 проводилось сплата грошових коштів по виконанню умов кредиту «Кредитна картка» №010/62010/82/1094807, що АТ «Райффайзен Банк» не заперечував, у зв`язку з чим відповідачка вважає, що саме первісний кредитор має бути належним позивачем у справі. Посилається на ч.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, останній звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказав, що 20.02.2024 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, відповідно до п. 2.4 якого права вимоги, внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входить до портфеля заборгованості, і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не змінює попередній, так відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. і за кредитним договором №010/62010/82/1094807 від 19.05.2021, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк». Щодо твердження відповідачки, що додані до позовної заяви документи завірені неналежним чином посилається на постанову ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/5894/17 від 18.12.2018, згідно якої відмітка про засвідчення копії документа може бути розміщена лише на останньому аркуші прошитого та пронумерованого документа, а не на кожній його сторінці, при цьому всі сторінки доданого документу мають бути прошиті, на останній його сторінці зазначена кількість аркушів, поставлено посвідчувальний надпис та підпис уповноваженої особи та печатка, що свідчить про належне засвідчення копій документів, здійснене представником позивача - адвокатом Титаренком В.В. при подачі позовної заяви. Щодо тверджень відповідача про те, що не надано доказів направлення повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимог посилається на правову позицію ВС України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, відповідно до якої «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору……неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі». Додатково позивач направляв відповідачу досудову вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Щодо заборгованості за кредитним договором та виписок за рахунком відповідача зауважив, що на підтвердження заборгованості відповідачки свідчить копія виписки по рахунку та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/62010/82/1094807 від 19.05.2021 загальна заборгованість складає 39 461,63 грн., з яких: 32 - 32 767 грн. – заборгованість за задоволеним овердрафтом; 5 244, 97 грн., - заборгованість за незадоволеним овердрафтом та 1 449, 66 грн., - заборгованість за відсотками. Розрахунок заборгованості та процентна ставка повністю розрахована з урахуванням умов кредитного договору. Крім того заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39 461, 63 грн. не оспорювалась. Також, оригінал розрахунку заборгованості, наявний у матеріалах справи, повністю тотожний даним виписки по рахунку відповідача, що додатково підтверджує їх достовірність і офіційне походження. Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються, серед іншого, обставини щодо розміру заборгованості, розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Щодо банківських виписок, які також долучені до позовної заяви, посилається на висновок ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, відповідно до якого банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. При цьому, незрозумілими є посилання відповідачки на долучену нею виписку про рух коштів по іншому рахунку, оскільки такий документ жодним чином не ідентифікує спірні правовідносини та не підтверджує виконання зобов`язань за кредитним договором. Доводи відповідачки щодо нібито неврахування окремих платежів первісним кредитором, а також посилання на подану нею виписку є необрунтованими, суперечливими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

06.05.2026 від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідачка зазначила, що представник позивача умисно обійшов та не прокоментував положення ч. 2 ст. 516 ЦК України, відповідно до яких якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням; представник позивача ніяким чином не прокоментував факт сплати відповідачкою первісному кредиторові заборгованості за період з 25.02.2023 по 25.11.2023 в сумі 10 378, 96 грн. та сплату коштів за перевищення кредитного ліміту в розмірі – 0.29 грн., тому враховуючи погашену заборгованість, вимога позивача у сплаті заборгованості в сумі 39 461, 63 грн. є необґрунтованою.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 головуючим у справі № 294/2418/23 визначено суддю Білеру І.В.

Ухвалою судді від 26.03.2026 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснити перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до її ро розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 12.05.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 задоволено клопотання відповідачки про витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 18.06.2026.

У зв`язку з ненаданням суду усіх витребуваних доказів позивачем та зважаючи на його клопотання про надання додаткового часу для підготовки документів розгляд справи відкладено на 11.08.2026.

За клопотанням представник відповідачки – адвоката Кільніцького М.П. про необхідність додаткового часу на ознайомлення з витребуваними доказами, а також зважаючи на відсутність інтернет – сполучення в суді, судове засідання відкладено на 22.09.2026.

В судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві міститься клопотання представника про розгляд справи у відсутності позивача, проти заочного рішення суду не заперечує.

В судовому засіданні представник відповідачки – адвокат Кільніцький М.П. заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Відповідачка в судовому засіданні підтримала представника, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.05.2021 ОСОБА_1 подала до АТ «Райффайзен Банк Аваль» підписану заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/62010/82/1094807, відповідно до якої банк відкрив картковий рахунок відповідачу та встановив поточний ліміт в розмірі 25 800 гривень зі строком кредитування на 48 місяців т фіксованою процентною ставкою 48%.

Пунктом 1.1. Заяви визначено, що Банк відкриває клієнту картковий рахунок IBAN НОМЕР_1 в гривні.

До позовної заяви товариство надало паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», який підписано відповідачкою особисто.

Розпискою ОСОБА_1 також підтвердила отримання нею платіжної картки за відкритим рахунком № НОМЕР_2 .

Згідно з наданим розрахунком АТ «Райффайзен Банк», у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 39 461,63 грн., з яких:

- 32 767 грн. – заборгованість за задоволеним овердрафтом;

- 5 244, 97 грн., - заборгованість за незадоволеним овердрафтом;

- 1 449, 66 грн., - заборгованість за відсотками.

Вказаний розрахунок відображає банківські операції у період з 26.05.2021 по 24.01.2023, тобто у межах строку дії кредитування.

На підтвердження позивних вимог суду також надано виписку АТ «Райффайзен Банк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 19.05.2021 по 25.11.2023, відповідно до якої корекція по рахунку востаннє відбулась 24.01.2023. Згідно вказаної виписки станом на 24.01.2023 основна сума боргу ОСОБА_1 склала 38 011 грн 97 коп.

20.12.2022 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-57-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що новий кредитор зобов`язується сплатити вказану в письмовому повідомленні згідно п. 2.3.2 Договору первісного кредитора загальну вартість сформованого портфеля заборгованості, шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора у "Райффайзен Банк", код ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805.

Платіжною інструкцією № 70 від 23.01.2023 підтверджується, що ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «Райффайзен Банк» загальну вартість портфеля заборгованості згідно п. 3.4 Договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022 (а.с. 31).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників (а.с. 35), позивачу передано борг відповідачки за кредитним договором №010/62010/82/1094807 на загальну суму 39 461 грн 63 коп, з яких: 38 011 грн, 97 коп – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 449, 66 грн – сума заборгованості за відсотками.

Отже, відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором №010/62010/82/1094807.

Після відступлення права вимоги позивач будь – яких відсотків чи інших платежів відповідачці не нараховував.

26.01.2023 АТ «Райффайзен Банк» повідомив ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №010/62010/82/1094807 для ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» з зазначенням рахунку нового кредитора для сплати заборгованості. Лист було належним чином надіслано на адресу відповідачки, що підтверджується долучною копією поштового відправлення №0600221711944.

Крім того, 22.06.2023 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» направило досудову вимогу відповідачці на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення та списком №19375-03-7-2 згрупований поштових відправлень Укрпошта стандарт з повідомленням (а.с. 37-38).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку первинний кредитор).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порядку визначеному ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку визначеному ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно зі 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23).

Підписавши заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/62010/82/1094807 від 19.05.2021 відповідачка підтвердила і погодилась з умовами отримання кредитних коштів на умовах повернення зі сплатою процентів за користування ними за ставкою 48 % річних.

Матеріалами справи також підтверджується належне виконання своїх зобов`язань як первинним кредитором, так і позивачем, з виписки по банківському рахунку, наданої АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду, яка приймається судом як належний первинний бухгалтерський документ та яка узгоджується з наявним у справі розрахунком заборгованості (а.с. 24), достовірно встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, якими користувалась упродовж 2021 – 2022 років, частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, однак не виконала належним чином свої зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 24.01.2023 утворилась заборгованість в сумі 39 461,63 грн, з яких: 32 767 грн. – заборгованість за задоволеним овердрафтом; 5 244, 97 грн.- заборгованість за незадоволеним овердрафтом; 1 449, 66 грн. - заборгованість за відсотками.

Виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Однак даних про виконання належним чином відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються як необґрунтовані твердження відповідачки про сплату нею кредитних коштів після 20.12.2022, тобто після укладення між первісним кредитором та позивачем договору відступлення права вимоги, оскільки вказане спростовується наданою первісним кредитором випискою по рахунку, відповідно до якої востаннє по рахунку ОСОБА_1 здійснено банківську операцію 25.12.2022, а саме нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1 442 грн 76 коп, що було також враховано при виведенні загальної суми боргу, яка є предметом спору у цій справі.

Виписка про рух коштів за період з 01.01.2022 по 09.04.2026, яка містить інформацію про зарахування коштів відповідачки по банківському рахунку за 10 та 11 лютого 2023 року, стосується рахунку НОМЕР_3 , у той час коли предметом спору у цій справі являється заборгованість, яка утворилась по рахунку НОМЕР_1 , відкритого первісним кредитором. У подальшому відповідачку повідомлено про необхідність погашення заборгованості на рахунок саме НОМЕР_4 .

Інших належних та допустимих доказів про сплату відповідачкою будь - яких платежів за кредитним договором №010/62010/82/1094807 на рахунок НОМЕР_1 або після відступлення права вимоги на рахунок НОМЕР_4 матеріали справи не містять.

Неспроможними також є доводи відповідачки щодо неповідомлення її належним чином про факт відступлення права вимоги до неї, скільки матеріалами справи підтверджується надсилання первісним кредитором 26.01.2023 за її адресою проживання, яку остання також зазначає і при надсиланні до суду заяв по суті справи, відповідного листа про укладений договір відступлення та нові реквізити рахунку позивача, а позивачем 22.06.2023 – вимоги про сплату заборгованості.

Інші доводи відповідачки висновків суду щодо підставності задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» не спростовують та розцінюються судом як намагання уникнути цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У контексті вказаної практики суд вважає вищенаведене обґрунтування рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» достатнім, оскільки воно містить логічно обґрунтовані та послідовні висновки, що ґрунтуються на дослідженні усіх наявних в матеріалах справи доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 684 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400,00 грн, суд зазначає таке.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії: договору про надання правничої допомоги № 14-06/2023 від 14.06.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та адвокатом Титаренком В.В.; додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 14-06/2023 від 14.06.2023, укладеної між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та адвокатом Титаренком В.В. від 09.06.2025; замовлення № 1433 до договору про надання правничої допомоги №14-06/2023 від 14.06.2023; акт виконаних робіт до замовлення № 1433 до договору про надання правничої допомоги № 14-06/2023 від 14.06.2023; платіжну інструкцію від 29.08.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 400,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців 37/41, м. Київ, 04053) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №010/62010/82/1094807 в розмірі 39 461 (тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят одну) грн 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців 37/41, м. Київ, 04053) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скаргивсіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ірина БІЛЕРА