Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №286/792/26 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/792/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

із секретарем Павленко Л. В.,

з участю представника

позивача Барановського І. І.,

представника відповідача Лугинця В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат – Барановський Ігор Іванович, до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якої діє адвокат – Барановський Ігор Іванович, звернулася до суду із позовною заявою та просить стягнути з відповідача на її користь моральне відшкодування в сумі 500 000 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що 10 квітня 2023 року близько 23 години на вулиці у с. Норинськ Овруцької ТГ Коростенського району Житомирської області малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи мотоциклом марки «YAMAHA-XT660», без р. н., не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та допустив падіння керованого ним мотоцикла, внаслідок чого вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.

Листом КНП «Овруцька міська лікарня» від 11.05.2023 № 853 підтверджено, що ОСОБА_3 11.04.2023 перебував в стані алкогольного сп`яніння з показником приладу Драгер - 0,95 проміле.

Висновком експерта від 15.06.2023 № СЕ-19/106-23/5297-ІТ встановлено, що під час ДТП ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», 12.1, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, а аварійна обстановка створилася внаслідок порушень вимог п.п. 1.10 «Дорожні умови» та 12.1 Правил дорожнього руху України.

У свою чергу, батько неповнолітнього винуватця ДТП - відповідач ОСОБА_2 допустив до керування мотоциклом свого нетверезого сина, який до того не мав права керування даним транспортним засобом, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України.

Згідно висновку експерта від 12.07.2023 № 133 потерпіла ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: 1) закрита черепно-мозкова травма: геморагічний забій лівої лобної долі головного мозку; 2) закрита хребетно-спинальна травма: компресійні переломи тіл 4, 5 та 6-го грудних хребців з ознаками патологічної нестабільності 4-5 грудних сегментах, травматичний кіфоз III ступеню, спинальна дорзальна епідуральна гематома на рівні 4-5 грудних хребців; локальний забій спинного мозку на рівні 3-4 грудних хребців; нижня параплегія, порушення функції тазових органів за центральним типом; 3) переломи ребер з обох боків, легень. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 30.08.2023 серії 12 ААВ 494795 ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності, внаслідок чого вона потребує сторонньої допомоги та догляду.

Подія завдала позивачу ОСОБА_1 великого психоемоційного стресу. Безпосередньо в момент травми позивач перенесла почуття сильної тілесної болі, а також відчуття страху, з подальшою втратою свідомості. У дещо меншій мірі, але відчуває це і зараз.

Зараз позивач перебуває в депресивному стані, весь час сумна та без радощів у житті. Повністю змінився її спосіб життя, яке перетворилося на постійне лікування в медичному закладі з вживанням медичних препаратів та без спроможності самостійно рухатися, поза домом, без рідні, без дозвілля, навчання, друзів тощо. Її спокійний стан підтримується заспокійливими медичними препаратами.

Все це потребує від позивача додаткових зусиль та психологічної наснаги для організації свого життя.

Окрім того, позивач весь час перебуває на стаціонарному лікуванні, спочатку у м. Коростені Житомирської області, а потім у м. Рівне, у ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» до теперішнього часу.

Позивач ОСОБА_1 розуміє, що якби вона себе не настроювала внутрішньо, але безцінне людське здоров`я їй ніхто не поверне. Також у позивача постійно присутнє розуміння того, що вона за своїм віком тільки починала доросле життя, а тепер її плани і мрії перекреслені.

Окрім того, душевної шкоди добавила бездіяльність відповідача, оскільки, їй відомо, що належної допомоги відповідач їй або її батькам на її лікування не надав.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, пояснив, що потерпілій ніяким чином не надається допомога відповідачем. По іншій справі стягнуто і відшкодовано лише 60 тис. грн.. ОСОБА_5 декілька років була прикута до ліжка, а зараз не може сама пересуватися. Має І-шу групу інвалідності. Деякі суми поступали, коли йшов суд, а потім закінчилися.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Просить стягнути моральну шкоду в сумі 50 000 грн. 00 коп., зазначивши, що у матеріалах справи відсутні висновки психологічної експертизи або довідки профільних лікарів, які б підтверджували стійкий розлад психоемоційного стану саме внаслідок ДТП. Крім цього, минув значний проміжок часу з моменту ДТП, тому вважають, що сума позовних вимог є завищеною. Добровільно потерпілій було сплачено 70 тис. грн..

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В ст. 1167 ЦК України законодавець закріпив, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Верховного Суду від від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Згідно із постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі №674/1666/14-ц зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 виснувано, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно із правовою позицією, яка відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19, абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

У постанові від 10.02.2026 по справі №676/3423/25 Верховний Суд виснував, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Під час судового розгляду встановлено, що вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 30.10.2025 у справі №286/3786/23 було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, та призначено йому покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України було звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено 1 (один) рік іспитового строку, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи чи навчання.

Також було задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди 500 000 грн..

Вказаним вироком було встановлено, що ОСОБА_2 у своєму користуванні має мотоцикл марки "YAMAHA", без р.н., та в порушення вимог пункту Правил дорожнього руху України (ПДР): 2.1 (водієві забороняється: ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним), неодноразово на протязі з червня 2022 року по 10.04.2023 допускав до керування вказаним мотоциклом свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що останній не має посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «А».

10.04.2023 біля 17 години ОСОБА_2 , в порушенні вищезазначених вимог ПДР України, в черговий раз допустив до керування мотоциклом марки "YAMAHA", без реєстраційного номера, свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що останній не має посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «А», внаслідок чого, цього ж дня біля 23 години в с. Норинськ Овруцької ТГ Коростенського району Житомирської області по вул. Руднянській, неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи належним його батьку ОСОБА_2 мотоциклом марки "YAMAHA", без реєстраційного номера, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України (ПДР): 2.1 (водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення); б) реєстраційний документ на транспортним засіб), 2.9 підпункту «а» (водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння); 1.10 (дорожні умов - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явки освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширини величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом), 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «А», не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, де допустив падіння керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого пасажир вказаного мотоцикла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: поєднана тупа травма тіла: 1) закрита черепно-мозкова травма: геморагічний забій лівої лобної долі головного мозку; (МРТ- картина дифузного аксонального пошкодження III ст. з ураженням мозолистого тіла, стовбуру та обох гемісфер мозку; травматична субдуральнагігрома на рівні обох лобних часток головного мозку), частковий птоз (опущення повіки) зліва, ураження ІІІ пари черепно-мозкових нервів; 2) закрита хребетно-спинальна травма: компресійні переломи тіл 4, 5 та 6-го грудних хребців з ознаками патологічної нестабільності в 4-5 грудних сегментах, травматичний кіфоз III ступеню, спинальна дорзальна епідуральна гематома на рівні 4-5 грудних хребців; локальний забій спинного мозку на рівні 3-4 грудних хребців; нижня параплегія, порушення функції тазових органів за центральним типом; 3) переломи ребер з обох боків, забій легень, які (тілесні ушкодження) за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03.02.2026 по справі №286/3786/23 вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 30.10.2025 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди було скасовано та в цій частині призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 30.10.2025 в частині призначення покарання ОСОБА_2 – змінено та постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ст.287 КК України до покарання у виді 2-х років обмеження волі без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів. Врешті вирок, в тому числі і в частині застосування ст.75, ст.76 КК України, залишено без змін. Таким чином, вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 30.10.2025 набрав законної сили 03.02.2026.

Поряд з цим, у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню повністю та стягнув з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 500 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В свою чергу, як слідує зі змісту оскаржуваного вироку суд першої інстанції посилається на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12.05.2025 у цивільній справі №286/4718/24 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 155 000 грн. матеріальної шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди, як матеріальну допомогу (89 000 грн.) обвинуваченого та його дружини батькам потерпілої, разом з цим, відповідної оцінки зазначеним обставинам не надав. Крім того, суд першої інстанції належно не врахував і наявних доказів у провадженні стосовно дійсного стану здоров`я потерпілої, в розрізі дійсного встановлення розміру фізичних та душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом.

Тобто, висновки суду першої інстанції - є суперечливими та немотивованими, без наведення доводів на обґрунтування такого рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, є доведеною вина відповідача, як особи відповідальної за експлуатацію транспортного засобу, в допуску до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Дослідженням письмових доказів, долучених до позову, встановлено наступне.

Копія довідки від 04.09.2023 (реєстраційне досьє від 06.03.2017 №05/0603-М) свідчить, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні та проходила курс реабілітаційної терапії в «Реабілітаційний центр Чайка» з 16.05.2023 по 04.09.2023. Їй було встановлено діагноз: політравма (11.04.2023). Ускладнена хребетно-спінальна травма. Компресійний перелом тіла Th-Th5, забій спинного мозку важкого ступеня. Стан після оперативного лікування (26.04.2023 – транспедикулярний спондилодез Th2-Th3- Th6-Th7, лямінектомія Th4-Th5), нижня параплегія, порушення функції тазових органів за центральним типом, відновний період. ASIA A. Важка ЗЧМТ. Забій головного мозку, нейропатія ІІІ пари ЧМН ліворуч, церебрастенія. Ранчо VII. Забій легень. Перелом ребер з обох боків (а. с. 4).

Відповідно до копії акту приймання-передачі наданих медичних послуг №29 від 04.09.2023 вартість медичної послуги пацієнта – ОСОБА_1 комплексу «Нейрореабілітація пацієнтів з важкою спинальною травмою» становить 244 500 грн. (а. с. 6).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12.05.2025 по справі №286/4718/24 було стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 155 500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому було враховано і факт добровільного відшкодування шкоди батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , тобто відповідачем та його дружиною в сумі 89 тис. грн., розмір якої було підтверджено та зараховано на відшкодування матеріальної шкоди. Вказане рішення набрало законної сили 23.06.2025 (а. с. 155-159 справи №286/3786/23).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких інших доказів до матеріалів справи долучено не було. При цьому суд враховує пояснення представника позивача, який пояснив, що на даний час позивач лікується вдома. Коли вона була виписана з реабілітаційного центру йому не відомо.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала сильного фізичного болю, отримала великий психоемоційний стрес, що потягнуло депресивий та пригнічений стан, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Суд відмічає, що моральна шкода ОСОБА_1 не є пов`язаною із моральною шкодою її батька – ОСОБА_7 , тобто відповідача.

Поряд з тим, суд враховує факт добровільного відшкодування шкоди відповідачем та його дружиною за дії сина в сумі 89 тис.грн., які судом у справі №286/4718/24 було зараховано на відшкодування матеріальної шкоди, а також враховує і ступінь вини, як відповідача, так і його сина – ОСОБА_8 , саме внаслідок протиправних дій якого ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до сильного фізичного болю, отримання великого психоемоційного стресу, що потягнуло депресивий та пригнічений стан, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди у даній справі, суд дотримується засад розумності та справедливості, а також враховує характер, як правопорушення так і тяжкість отриманих ушкоджень, зважає, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю; будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, (такого висновку Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004), та з огляду на обсяг страждань позивача, встановлення їй І-ї групи інвалідності, тривалість вимушених змін у житті (які підтверджені на час подання позову), фізичне та психологічне пристосування до порушень у стані здоров`я, а також відсутність доказів на підтвердження розміру моральної шкоди на суму саме 500 000 грн., вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути зменшений до 134 000 грн..

Від сплати судового збору позивач звільнена на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1340 грн. 00 коп. (5000 (1% ціни позову) грн. 00 коп.Х 26,80%)=1340 грн. 00 коп..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в сумі 134 000 грн. 00 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1340 грн. 00 коп. в дохід держави.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець