Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №282/184/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/184/26

Провадження № 2/282/248/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від фактичних шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім сина ОСОБА_5 , позивачка має двох синів від шлюбу з ОСОБА_6 : ОСОБА_7 2010 року народження та ОСОБА_8 , 2014 року народження. Син ОСОБА_9 має значні проблемі зі здоров`ям (онкозахворювання та супутні хвороби).

Позивачка та відповідач проживали однією сім`єю до грудня 2022 року. Після припинення спільного проживання син ОСОБА_5 залишився з позивачкою на її повному утриманні. На той час у позивачки вже стояло питання необхідності продовжувати лікувати сина ОСОБА_10 у Варшаві , де проживала її тітка. У зв`язку з чим 16.12.2022 позивачка з дітьми виїхала до Польщі. На теперішній час позивачка проживає у Польщі у Варшаві, де син ОСОБА_10 проходить складне лікування, яке вимагає постійного перебування в Польщі. Син ОСОБА_12 навчається у технікумі, а син ОСОБА_5 відвідує садочок, цього річ має піти у перший клас. ОСОБА_5 відвідує гуртки, живе повним насиченим життям, має де жити та забезпечений усім необхідним.

Позивачка перебуває у сімейних відносинах з іншим чоловіком, з яким планують офіційний шлюб, діти проживають у повній сім`ї.

У зв`язку з необхідністю продовжувати лікування середнього сина та змінами в законодавстві Польщі щодо проживання на її території громадян інших держав, у позивачки виникла необхідність у оформленні документів на постійне проживання у Республіці Польща на себе та своїх трьох дітей.

Коли позивачка приїхала в Україну в листопаді 2025 року, то її не вдалося вмовити відповідача прийти до нотаріуса та підписати відповідну заяву. Протягом грудня-січня вона намагалась зв`язатись з відповідачем, але безрезультатно. Він не надає будь-якої матеріальної допомоги сину, перестав спілкуватись з дитиною навіть у телефонному режимі.

Представник позивачки вважає, що відповідач як батько вчиняє вкрай безвідповідально та на шкоду своїй же дитині.

На зверненням позивачки уповноважені особи органів, які здійснюють оформлення документів на проживання у Польщі повідомили, що в разі відсутності нотаріальної згоди батька на проживання дитини за кордоном, може бути надано відповідне рішення суду країни, громадянином якої є дитина батьки.

На підставі викладеного, представник позивачки просить надати ОСОБА_2 дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон до Республіки Польща на постійне місце проживання без дозволу та згоди батька ОСОБА_3 . Дозволити ОСОБА_2 або її офіційному представникові, оформлювати документи для виїзду за кордон на постійне місце проживання дитини ОСОБА_4 до Республіки Польща без дозволу та згоди батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду 26 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження.

04 травня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання. Справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка.

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 22.09.2026 залишено без розгляду клопотання представника позивача про долучення доказів по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працює нотаріусом. До неї звернулася мати дитини, з метою отримання дозволу відповідача на виїзд дитини за кордон, а також для отримання карти « Поляка ». Батько дитини з`явився до нотаріуса без документів, що посвідчують особу, та вказав, що прийде на наступний раз з відповідними документами. Проте, більше на контакт він не виходив.

Вислухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №28.

Довідка видана початковою школою №298 ім.Яна Каспровіча, 03-390 м.Варшава, вул.Кракуса 2 вказує на те, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відвідує дошкільне відділення в закладі з лютого 2023 року.

Медична довідка видана самостійним комплексом публічних закладів відкритого лікування Варшава Бялоленка-Таргувек POB-POZ Діти , АДРЕСА_2 вказує, що ОСОБА_4 під наглядом цієї амбулаторії з 23.12.22 по теперішній час.

Довідка видана танцювальною студією Egurrola Brodno засвідчує, що ОСОБА_15 бере участь у танцювальних заняттях у групі BRODNO-M3 з 18.01.2025 р.

24 жовтня 2024 року міська колегія з питань встановлення інвалідності у Варшаві 00-147 м.Варшава, вул.Ген. Андерса, 5 постановила: дитину ОСОБА_17 кваліфіковано до осіб з інвалідністю відповідно до Закону «Про професійну та соціальну реабілітацію та працевлаштування осіб з інвалідністю».

Із інформаційної картки ОСОБА_17 слідує, що він 09.12.2025 перебував у відділенні дитячої гематології, онкології та трансплантології у АДРЕСА_3 .

Частиною 1 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, ї фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Так, відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі Правила) передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

За частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Отже, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька, на підставі наведених нормативних актів, не передбачає можливості його видачі на майбутні постійні поїздки, а є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 (провадження № 61-28548св18), зазначено, що: «Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 359/1506/21 (провадження № 61-17756св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з огляду на те, що неповнолітня особа як на момент звернення до суду із цим позовом, так і на час розгляду судами справи фактично постійно перебуває за кордоном, а саме в Словацькій Республіці, де проживає разом із матір`ю. Оскільки дитина перебуває за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо лише після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 викладено правовий висновок про те, що дозвіл на виїзд за кордон дітей у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, із визначенням його початку й закінчення. Суди, на підставі належно оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення відповідного часового проміжку перебування дитини в іншій державі, строку та мети виїзду, не свідчить про одноразовий виїзд, що призведе до порушення прав дитини, а також батьківських прав відповідача, оскільки вони тривалий час будуть позбавлені права на особисті зустрічі, на піклування батька про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 235/139/16-ц (провадження № 61-36629св18).

Окрім того суд зазначає, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений правовий режим воєнного стану, який триває дотепер.

Згідно із чинним правовим регулюванням, а саме: положеннями абзацу тринадцятого пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами та доповненнями) виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Про відсутність порушеного права дитини у зв`язку з тим, що законодавством передбачена можливість перетину кордону дитиною у супроводі лише одного з батьків у період дії в Україні правового режиму воєнного стану вказано в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №686/17187/21.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що заявляючи вимогу про надання дозволу на виїзд дитини за межі України позивачкою позовні вимоги заявлені на майбутнє. До позову не долучені докази, які підтверджують неможливість неповнолітнього сина перетинати кордон України без згоди батька, враховуючи, що під час дії в Україні воєнного стану нотаріально посвідчений дозвіл батька на виїзд дитини за кордон не потрібен. Окрім того, представник позивачки вказує на те, що з грудня 2022 року позивачка з дітьми виїхала до Республіки Польщі, та ОСОБА_18 , як на час звернення до суду з даним позовом, так і на час розгляду справи в суді перебуває за кордоном.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача та свідка про те, що батько дитини ухиляється від оформлення відповідних документів для виїзду дитини за кордон, так як дитина наданий час перебуває в Республіці Польща.

Діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Законом передбачено можливість надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків за умови, що такий дозвіл має одноразовий характер з визначенням конкретної країни перебування та з вказівкою на певний період часу на протязі якого дитина буде перебувати за кордоном.

Натомість, як вбачається з позовної заяви та доданих документів, позивачка просить надати дозвіл на виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання без згоди батька, що унеможливлює задоволення позову.

Отже, судом не встановлено наявності правових підстав для надання позивачці дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_3 за межі України у супроводі матері без дозволу батька, вимога для надання дозволу для виготовлення документів без дозволу батька для виїзду за кордон є похідною від первісної, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2026.

Інформація про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В.М. Носач