Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №279/5938/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5938/26 провадження №3/279/1495/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Недашківська Л.А., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 24.08.2026 о 13:02 год. с. Лісівщина, вулиця Ставищанська керував мотоблоком Зубр з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, хитка хода, поведінка що не відповідає дійсності. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на встановлення ступеня алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній відмовився, чим порушив п.2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направив клопотання про закриття провадження у справі, в якому вказав, що з обставинами справи не погоджується та вважає, що його вина у вчиненні адміністративного інкримінованого правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами. Вказав, що 24 серпня 2026 року його, ОСОБА_1 , було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час затримання працівники поліції у його присутності жодного протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з нібито перебуванням у стані алкогольного сп`яніння не складали. Більше того, під час затримання щодо нього не проводився будь-який огляд на стан алкогольного сп`яніння, не застосовувалися спеціальні технічні засоби для встановлення такого стану, йому не повідомлялися результати будь-якого відповідного дослідження та не вручалися документи, які б підтверджували встановлення факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, безпосередньо під час затримання 24 серпня 2026 року працівниками поліції не було отримано жодного об`єктивного результату дослідження, який би підтверджував перебування його у стані алкогольного сп`яніння. При цьому не заперечує, що під час затримання перебував у вкрай напруженому та емоційно збудженому стані, емоційно реагував на дії працівників поліції, міг поводитися різко та підвищувати голос. Однак така поведінка була викликана конкретними обставинами його затримання, а не перебуванням у стані алкогольного сп`яніння. На момент затримання йому стало зрозуміло, що воно пов`язане з його розшуком територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та що його буде доставлено до ТЦК та СП. Усвідомлення цих обставин та можливих наслідків затримання викликало у нього сильне емоційне напруження, хвилювання та відповідну реакцію на ситуацію. При цьому зазначені ним обставини підтверджуються документально. З військово-облікового документа, сформованого 24.08.2026, вбачається наявність інформації про звернення ТЦК та СП до Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою. Отже, його емоційна поведінка під час затримання мала конкретне та об`єктивне пояснення. Емоційне збудження, різка поведінка, підвищений тон голосу чи конфліктна реакція особи самі по собі не є доказами перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Якщо працівники поліції вважали його поведінку проявом алкогольного сп`яніння, відповідні припущення мали бути перевірені та підтверджені належними доказами. Проте такого зроблено не було. Навпаки, цього ж дня, 24 серпня 2026 року, після доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він проходив медичний огляд військово-лікарською комісією. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 24.08.2026 №2026-0824-1834-0789-0,24 серпня 2026 року йому було проведено медичний огляд, за результатами якого у довідці зазначено код діагнозу Z00.0 та опис діагнозу - «Здоровий». Крім того, з картки обстеження та медичного огляду від 24 серпня 2026 року вбачається, що у цей день він проходив медичне обстеження у низки лікарів-спеціалістів, у тому числі психіатра. При цьому медична документація, складена за результатами проходження ним медичного огляду цього ж дня, не містить відомостей про встановлення у нього стану алкогольного сп`яніння. Зазначає, що медичний огляд ВЛК не був спеціальним оглядом з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а тому: сам по собі не може розглядатися як спеціальний медичний висновок про відсутність такого стану. Разом із тим зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи та повинна оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, оскільки цього самого дня, безпосередньо після затримання та доставлення до ТЦК та СП, його оглядали медичні працівники, однак у наданій медичній документації відомостей про стан алкогольного сп`яніння не зафіксовано. Отже, у даному випадку твердження про нібито перебування його у стані алкогольного сп`яніння не підтверджується результатами будь-якого об`єктивного дослідження. Відсутній результат огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, відсутній медичний висновок про встановлення стану алкогольного сп`яніння, а медична документація, складена за результатами проходження медичного огляду цього ж дня, також не містить відомостей про встановлення такого стану. Таким чином, сама лише емоційна поведінка під час затримання не може підміняти собою належні та допустимі докази перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Окремої уваги заслуговує й те, що протокол про адміністративне правопорушення безпосередньо під час затримання та у його присутності не складався. Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення передбачає роз`яснення особі під час складання протоколу її прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також можливість особи надати пояснення та зауваження щодо обставин правопорушення. Відтак обставини фактичного складення протоколу, час і місце його оформлення, участь особи при його складенні, роз`яснення їй процесуальних прав та надання можливості висловити свої пояснення також підлягають оцінці судом при вирішенні питання щодо належності та допустимості доказів у справі. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не усуває необхідності підтвердження викладених у ньому обставин іншими належними доказами. Стаття 251 КУпАП передбачає встановлення фактичних обставин не лише протоколом, а й поясненнями, показаннями свідків, висновками експертів, показаннями технічних засобів, відеозаписами та іншими документами. Таким чином, якщо твердження про перебування його у стані алкогольного сп`яніння фактично ґрунтується лише на суб`єктивному сприйнятті працівниками поліції його емоційної поведінки та відповідному записі у протоколі, однак не підтверджене жодним об`єктивним дослідженням, такі відомості не можуть вважатися достатніми для встановлення вини особи. У даній справі наявні обставини, які породжують обґрунтований сумнів щодо твердження про перебування ОСОБА_1 24 серпня 2026 року у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема: огляд на стан алкогольного сп`яніння під час затримання не проводився; спеціальні технічні засоби для встановлення такого стану не застосовувалися; медичний висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння відсутній; протокол про адміністративне правопорушення у присутності особи під час затримання не складався; емоційна поведінка особи мала об`єктивне пояснення, пов`язане з обставинами затримання та доставлення до ТЦК та СП; цього ж дня особа проходила медичний огляд ВЛК, а медична документація не містить відомостей про встановлення стану алкогольного сп`яніння. За таких обставин вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення належними, допустимими та достатніми доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, не знайшли об`єктивного підтвердження. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 у відповідності до ст. 268 КУпАП, якою визначено, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, зібраними у справі про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №753845 від 24.08.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням від 24.08.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, нартокичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції, розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, копією постанови серія ЕНА №7771851 від 24.08.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ст. 126 ч. 1 КУпАП, відеозаписом.

Переглядом відеозапису встановлено, що на запитання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 спиртне, останній повідомив, що вживав, від пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Крім того, переглядом відеозапису встановлено, що ознаки перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, є очевидними.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття транспортні засоби, зокрема, примітки до ст. 286 КК України, ч. 6 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Виходячи із цих положень транспортними засобами, про які йдеться у статтях 286, 287, 289, 290 КК України, статтях 121, 122, 123, 124, 130, 132 КУпАП, слід вважати всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт.

Хоча в наказі Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні», яким затверджено перелік транспортних засобів, мотоблок до них не відноситься, однак, відповідно до п. 2.13 Правил дорожнього руху України всі транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. належать до категорії «А1».

Визначення терміну «транспортний засіб» наведено в п. 1.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Тобто, проаналізувавши дану норму Правил, можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, яка керує таким транспортним засобом, повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018 року, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів.

Отже, наведені дані надають можливість встановити, що вказаний мотоблок є транспортним засобом в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В свою чергу суддя ураховує, що в рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувавши своє право володіти та керувати мотоблоком, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства держави України.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначено ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що фіксування відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння було проведено з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, факт відмови пройти відповідний огляд водієм не заперечувалось. Працівником поліції було доведено до його відома про існування підозри в керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння, вказано на конкретні ознаки такого стану та роз`яснено підстави для проведення відповідного огляду.

Щодо позиції ОСОБА_1 викладеній в клопотанні про закриття провадження, суд ставиться критично, вважає її обраним способом захисту спрямованим на ухилення від адміністративної відповідальності. Проведений медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 не був спеціальним оглядом для встановлення стану алкогольного сп`яніння та не може свідчити про відсутність такого стану. ОСОБА_1 заперечень у перебуванні у вказаному стані не висловлював, вказував, що вживав спиртне. Суд звертає увагу на ту обтавину, що ОСОБА_1 зі скаргами на дії працівників поліції не звертався, отже їх дії при складанні протоколу не були визнані неправомірними.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке є умисним і має значну суспільну небезпеку. Обставини, що пом`якшують відповідальність, відсутні.

За викладених обставин, а також враховуючи особу ОСОБА_1 суд вважає, що для його виправлення, а також з метою загальної та спеціальної превенції у даному випадку необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, згідно санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач ГУК у Житомир обл./Житомир обл./21081300/, код за ЄДРПОУ 37976485, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач ГУК у м.Києві /22030106/, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і може бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, перебіг яких зупиняється в разі оскарження постанови до розгляду скарги (подання прокурора).

Відповідно до ч.1 ст.307 та ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15-и днів з дня отримання постанови, а в разі її оскарження (внесення подання) - протягом 15-и днів з дня отримання повідомлення про залишення скарги (подання) без задоволення, постанова підлягає примусовому виконанню, у порядку якого з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір зазначеного у постанові штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом