Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №280/1019/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1019/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 в адміністративній справі №280/1019/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), що полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до записів у п.5 (стор. 2) та п.17 (стор. 8) військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 16.06.2021 Позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Військовий квиток) 17.06.2021 Позивач був призваний на строкову військову службу та зарахований до списків особового складу позивача, як військовослужбовець строкової військової служби. На час призову на строкову військову службу вік позивача становив 19 повних років. Згідно з записами у п. 19 (стор. 10) Військового квитка, 17.06.2021 позивачу присвоєно військове звання солдат, а 23.12.2021 - старший солдат. 21.03.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу (надалі - Контракт). На день укладання Контракту вік позивача становив 21 повний рік. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджуються посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_6 виданим 13.02.2025 Головним управлінням Національної гвардії України. Сумарна кількість календарних днів у вказаних періодах склала 186 днів (31 календарний день у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 + 30 календарних днів у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 + 3 календарних дні у період з 01.07.2022 по 03.07.2022 + 26 календарних днів у період з 06.07.2022 по 31.07.2022 + 2 календарних дні у період з 01.08.2022 по 02.08.2022 + 23 календарних дні у період з 05.08. 2022 по27.08.2022 + 17 календарних днів у період з 15.05.2024 по 31.05.2024 + 19 календарних днів у період з з 01.06.2024 по 19.06.2024 + 7 календарних днів у період з 25.07.2024 по 31.07.2024 + 4 календарні дні з 01.08.2024 по 04.08.2024 + 13 календарних днів з 18.09.2024 по 30.09.2024 + 11 календарних днів у період з 01.10.2024 по 11.10.2024). 12.12.2025 Позивач, через командира відділення, подав Відповідачу рапорт з клопотанням про здійснення виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та включення в наказ про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень та документи, які підтверджують право позивача на таку виплату. Файл з назвою «витяг з протоколу Шутько» - це витяг з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2026 № 1. Зі змісту витягу вбачається, що в результаті розгляду рапорту командира автотранспортного батальйону підполковника ОСОБА_2 , щодо включення до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди Позивача та доданих до нього копій/витягів документів, а саме: ID-карти, військового квитка, витягу з інформаційно-аналітичної системи «обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», посвідчення УБД, «довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, витягів з журналу бойових дій автотранспортного батальйону НОМЕР_7 броп за 15.05.2024, 19.06.2024, 25.07.2024, 04.08.2024, 18.09.2024, 11.10.2024, а також заслуховування інформації військовослужбовців та працівників Відповідача, які відповідають за роботу у певних напрямках, комісія дійшла до висновку про відсутність підстав для включення Позивача до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень з причин: 1) підтвердження участі у бойових діях Позивача строком 71 день, що менше 6 (шести) місяців; 2) нерозповсюдження абзацу 4 п.4 ПКМУ 153 на військовослужбовців, які уклали контракти про проходження військової служби з числа осіб, призваних до оголошення воєнного стану на строкову військову службу. Вважає викладені висновки відповідача протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року в адміністративній справі №280/1019/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 16.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 17.06.2021 було призвано на строкову військову службу і направлено у військову частину.

21.03.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2025 №4005 вбачається, що з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 03.07.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 02.08.2022, з 05.08.2022 по 27.08.2022, з 15.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 19.06.2024, з 25.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 04.08.2024, з 18.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 11.10.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області.

До кримінальної відповідальності та/або до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та/або до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни позивач не притягувався. Зазначене підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 , сформований Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ФОВА-005230962 від 12.12.2025 та листом відповідача від 30.01.2026 №10/29/12-Х-89-АЗ.

12.12.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України із рапортом про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та включення в наказ про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 30.01.2026 №1 вбачається, що відсутні підстави для включення позивача до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. В обґрунтування зазначено, що в абзаці другому пункту 4 ПКМУ 153 відсутня норма щодо виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, а з абзацу 5, 6 пункту 4 11КМУ 153 вбачається, що з наданих військово-облікових документів з`ясовано, що старший солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_2 17.06.2021 року на посаду «стрілець за штатом». З 17.06.2021 проходив службу на посадах солдатського складу. З даним військовослужбовцем укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України з 21.03.2023 року до оголошення демобілізації. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді «такелажника 2-го евакуаційного відділення ремонтної роти автотранспортного батальйону». Відповідно до записів в ЖБД атб 15 броп встановлено періоди виконання завдань, загальна кількість днів з виконання завдань - 71 день. Старший солдат ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався. Документи, щодо підтвердження поранень (контузій, травм, каліцтв), які пов`язані із захистом Батьківщини та надають право на виплату одноразової грошової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 - відсутні. Виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та відповідають вимогам, щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4. Зважаючи на викладене вище, старший солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу, та в подальшому прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач був призваний на строкову військову службу до введення воєнного стану, а тому не відповідає вимозі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 щодо прийняття або призову на військову службу саме під час воєнного стану.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 4 постанови №153 передбачено виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у відповідних районах за сукупний строк не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою №942 зміни до Постанови №153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо: повторного укладення контракту або врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, законодавцем прямо врегульовано питання виплати відповідної винагороди військовослужбовцям, які до цього проходили строкову військову службу, а в період дії воєнного стану були прийняті на військову службу за контрактом.

Саме до такої категорії належить позивач.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 17 червня 2021 року.

У подальшому, 21 березня 2023 року, тобто після введення в Україні воєнного стану, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом.

Таким чином, обставини проходження позивачем строкової військової служби до 24 лютого 2022 року та його подальшого прийняття на військову службу за контрактом 21 березня 2023 року є саме тими обставинами, які охоплюються спеціальним положенням пункту 4 постанови №153 у редакції постанови №942.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що факт призову позивача на строкову військову службу у 2021 році сам по собі виключає можливість застосування до нього пункту 4 постанови №153, є помилковим.

Суд першої інстанції фактично ототожнив момент первинного призову позивача на строкову військову службу із моментом його подальшого прийняття на військову службу за контрактом, не надавши належної правової оцінки останній обставині.

При цьому з моменту укладення контракту 21 березня 2023 року позивач проходив військову службу саме як військовослужбовець, прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану.

Інше тлумачення положень пункту 4 постанови №153 призвело б до фактичного нівелювання внесеного постановою №942 спеціального положення щодо осіб, які до цього проходили строкову військову службу.

Колегія суддів також враховує, що на момент набрання чинності постановою №153 13 лютого 2025 року позивачу не виповнилося 25 років.

Таким чином, за віковим критерієм позивач також відповідає вимогам пункту 4 постанови №153.

Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус учасника бойових дій.

Крім того, Військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку №4005 від 08 травня 2025 року, якою підтверджено безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у періоди, загальна тривалість яких становить 186 днів.

Зазначена довідка видана самим відповідачем, який є військовою частиною, що володіє відповідними первинними документами щодо проходження позивачем військової служби та його участі у відповідних заходах.

Водночас у витягу з протоколу засідання комісії від 30 січня 2026 року №1 відповідач послався на 71 день участі позивача у виконанні бойових завдань.

При цьому матеріали справи не містять належного обґрунтування причин розбіжності між зазначеними показниками.

Не наведено відповідачем і конкретного обґрунтування того, які саме періоди, зазначені у довідці №4005, не підлягають врахуванню, з яких причин та на підставі яких документів.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач мав довести правомірність відмови позивачу у реалізації права на передбачену пунктом 4 постанови №153 винагороду та обґрунтувати, чому відомості виданої ним же довідки №4005 не можуть бути враховані.

Такого обґрунтування відповідачем не надано.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що пункт 4 постанови №153 передбачає обчислення строку безпосередньої участі у бойових діях за сукупністю, а тому відповідні періоди не повинні бути безперервними.

За відомостями довідки №4005 від 08 травня 2025 року, загальна тривалість підтверджених періодів участі позивача становить 186 днів, тобто перевищує встановлений пунктом 4 постанови №153 шестимісячний строк при його обчисленні виходячи з передбаченого цією ж постановою розрахунку за кожні 30 днів безпосередньої участі.

Водночас вирішальним у цій справі є те, що відповідач не довів недостовірності або втрати чинності довідкою №4005, не надав належних доказів виключення зазначених у ній періодів із розрахунку та не спростував належними доказами наведені в ній відомості.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують відповідність позивача вимогам пункту 4 постанови №153.

Колегія суддів також враховує, що постановою №942 від 30 липня 2025 року Кабінет Міністрів України не встановив новий самостійний вид виплати, а уточнив коло військовослужбовців, на яких поширюється передбачена пунктом 4 постанови №153 винагорода, прямо включивши до нього осіб, прийнятих на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа тих, хто проходив строкову військову службу.

На момент звернення позивача до відповідача 12 грудня 2025 року зазначена норма вже була чинною.

Тому при вирішенні питання про наявність у позивача права на виплату відповідач повинен був застосувати положення пункту 4 постанови №153 у чинній на той час редакції.

Натомість відповідач фактично застосував підхід, відповідно до якого первинний призов позивача на строкову військову службу у 2021 році повністю виключає можливість отримання винагороди.

Такий підхід не відповідає чинному нормативному регулюванню.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивач відповідає встановленим пунктом 4 постанови №153 умовам для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах.

Відповідачем не доведено наявності законних підстав для відмови позивачу у реалізації відповідного права.

Відтак бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невжиття заходів для виплати позивачу передбаченої пунктом 4 постанови №153 одноразової грошової винагороди є протиправною.

Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 в адміністративній справі №280/1019/26- скасувати

Ухвалити у справі нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), що полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник