Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №280/6992/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6992/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року (суддя І.В. Садовий)

у справі № 280/6992/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 17.06.2025 №ОПШ 020082 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що водій мав при собі та використовував кожен день, коли працював діючу картку водія, яку також як і роздруківки роботи та відпочинку водія було пред`явлено при проведенні перевірки, а тому висновок відповідача про відсутність у водія одного з документів, визначених пунктом 3.3 Інструкції № 385 є хибним. Позивач вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови № ОПШ020082 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за правилами статті 48 Закону України №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Суд з`ясував, що в ході проведення перевірки водієм, окрім іншого, пред`являлися особиста картка водія та роздруківка даних роботи тахографа.

З наявних в матеріалах справи роздруківок з цифрового тахографа судом встановлено, що за період з 29.04.2025 по 11.05.2025 відсутня інформація про час роботи та відпочинку водія.

Суд першої інстанції врахував, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у випадку невикористання картки не відображатиме інформацію про режим праці та відпочинку водія, а тому лише коли індивідуальна картка водія розміщена у слоті тахографа, відбувається фіксація режиму праці та відпочинку. Отже, за умов невикористання особистої картки водія (а просто її наявності у водія, а не у слоті тахографа), така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа із відомостями про час роботи та відпочинку водія за період з 29.04.2025 по 11.05.2025, що й мало місце в даній справі.

Суд першої інстанції звернув увагу, що за обставинами цієї справи, позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а за відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія за період з 29.04.2025 по 11.05.2025, про що свідчать роздруківка, надана водієм при проведенні перевірки.

Суд з огляду на Положення №340 вказав, що позивачем не доведено того, що водій не керував транспортним засобом у спірний період, оскільки відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія, вказує на те, що останній тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував. Суду не надано доказів, що водій позивача не здійснював перевезення вантажів за спірні періоди.

Відтак, враховуючи ненадання до перевірки усіх документів, визначених статтею 48 Закону України №2344-III, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення пункту 3.3 Інструкції №385 щодо відсутності інформації про час роботи та відпочинку за період з 29.04.2025 по 11.05.2025, за відсутності бланка підтвердження діяльності водія.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказує, що його транспортний засіб обладнано цифровим тахографом, а отже згідно Інструкції №385 водій мав мати або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Позивач зауважує, що водій надав під час перевірки як картку водія, так і роздруківку даних роботи тахографа; звертає увагу, що абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність саме за відсутність визначених законом документів, а не за інформацію в них. Вказує, що згідно роздруківки, що надана під час перевірки 13.05.2025, водій до моменту перевірки не керував транспортним засобом і перевезення не здійснював, а тому дані про його роботу відсутні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час проведення рейдової перевірки 13.05.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на 471 км автодороги М-03 Київ – Харків – Довжанський проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 .

Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну від 12.05.2025, відповідно до якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР107571 від 13.05.2025, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України №2344-III, перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону у сфері перевезення вантажів, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія або роздруківкою при цифровому тахографі. З 29.04.2025 по 11.05.2025 водій ОСОБА_2 не використовує особисту картку водія або бланку підтвердження діяльності водія, передбаченого пунктом 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України №2344-III вказано: абзац 3 частини 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа з 29.04.2025 по 11.05.2025, чим порушено вимоги статті 48 Закону України №2344-III.

Водій ОСОБА_2 із вказаним Актом перевірки №АР107571 ознайомився, копію акту отримав та жодних заперечень до нього не надав, що підтверджується особистим підписом останнього.

За результатами проведеної рейдової перевірки та на підставі висновків Акту перевірки №АР107571 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020082 від 17.06.2025. Вказаною постановою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи постанову №ОПШ 020082 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) – ч.14 ст.6 Закону №2344-III.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п.5 та 6 цього порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.13 та 16 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2.

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до положень п.19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції на час виникнення спірних правовідносин за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Згідно з п.1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення №340).

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (надалі Інструкція № 385 - в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно п.1.1, 1.2 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

За приписами п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 автомобільні перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

В спірному випадку, сторонами справи не заперечується, що транспортний засіб позивача, номерний знак НОМЕР_1 , обладнано цифровим тахографом.

Згідно п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій ОСОБА_2 мав використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , адже цей транспортний засіб обладнано цифровим тахографом. Підтвердженням виконання водієм цих вимог Інструкції є картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, невикористання водієм його особистої картки (незалежно від причини) у день, коли він керував транспортним засобом, створить відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія у такий день у роздруківці даних роботи тахографа.

Відповідно до п.6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, на виконання вимог п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій ОСОБА_2 мав використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом НОМЕР_1 , надати під час перевірки картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У спірному випадку в акті перевірки зафіксовано, наявними у справі доказами не спростовано, що всупереч вимогам п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій 13.05.2025 під час перевірки не надав особисту картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа за період з 29.04.2025 по 11.05.2025 щодо режиму праці та відпочинку.

Також, водій під час перевірки не надав бланк підтвердження діяльності (у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів), що згідно п.6.4 Положення №340 міг бути підставою для не надання водієм позивача картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа за період з 29.04.2025 по 11.05.2025 щодо режиму праці та відпочинку.

Такі обставини є свідченням порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спричиняє наслідки у вигляді відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу ст.48 Закону № 2344-III водій позивача саме під час проведення перевірки посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті мав надати документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів, а тому ненадання водієм таких документів саме під час проведення перевірки є достатнім для висновку про допущення позивачем порушення приписів ст.48 Закону № 2344-III, за що передбачено відповідність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.06.2025 №ОПШ 020082 є правомірною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 280/6992/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко