Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №340/7091/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №340/7091/24

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7091/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №340/7091/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нью-Естейт» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Нью-Естейт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00113960707 від 29 липня 2024 року, №00113990707 від 29 липня 2024 року та №00114000707 від 29 липня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24 квітня 2025 року представником позивача подано заяву, в якій зазначено про подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

05 травня 2025 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства «Нью-Естейт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 169000,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат позивачем надано копію договору №27-06-24 про надання правової допомоги та юридичне обслуговування від 27 червня 2024 року, специфікацію (замовлення) від 27 червня 2024 року, акт №5 приймання-передачі наданих послуг від 02 травня 2025 року та довідку-рахунок №5 від 02 травня 2025 року.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року заяву представника Приватного підприємства «Нью-Естейт» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Приватного підприємства «Нью-Естейт» 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про необґрунтованість стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просить додаткове рішення скасувати і відмовити у задоволенні заяви позивача.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність належного підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх неспівмірність із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, необхідним для їх виконання.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено обов`язок учасника справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною шостою статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації (замовлення) від 27 червня 2024 року до договору №27-06-24 сторони погодили вартість послуг у розмірі 1000,00 грн за кожну повну годину фактично витраченого часу адвоката.

При цьому сторонами визначено, що підсумкова вартість послуг встановлюється довідкою-рахунком та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, а оплата здійснюється клієнтом не пізніше 90 календарних днів від дати набрання законної сили рішенням суду у справі.

Отже, умовами укладеного договору прямо передбачено, що обов`язок позивача зі сплати відповідної суми виникає у визначений договором строк у майбутньому.

Таким чином, відсутність на момент ухвалення додаткового рішення документа, який підтверджує вже фактичну сплату позивачем 169000,00 грн, сама по собі не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки положення частини третьої статті 134 КАС України передбачають також витрати, які сторона має сплатити.

При цьому факт надання правничої допомоги підтверджується договором, специфікацією, ордером, актом №5 приймання-передачі наданих послуг та довідкою-рахунком №5.

Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що зазначені документи не є безумовною підставою для стягнення з іншої сторони усієї суми, визначеної договором.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат, який підлягає розподілу, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення частин п`ятої та шостої статті 134 КАС України та заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат.

Так, згідно з актом №5 приймання-передачі наданих послуг від 02 травня 2025 року адвокатом зазначено 99 годин на підготовку позовної заяви, 45 годин на підготовку інших процесуальних документів та 16 годин на участь у судових засіданнях.

Разом із тим судом першої інстанції встановлено, що фактична тривалість семи судових засідань становила 8 годин 18 хвилин.

Крім того, в акті №5 не наведено конкретного переліку процесуальних документів, на підготовку яких адвокатом витрачено 45 годин, їх обсягу та змісту, що не дає можливості встановити об`єктивну необхідність витрачення саме такої кількості часу.

За таких обставин суд першої інстанції мав достатні підстави дійти висновку про невідповідність заявленого розміру витрат критеріям співмірності.

При цьому колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції не відмовив у компенсації витрат на професійну правничу допомогу повністю, а зменшив їх розмір з 169000,00 грн до 25000,00 грн, тобто врахував як факт надання правничої допомоги, так і обґрунтовані заперечення відповідача щодо завищення заявленої суми.

Такий підхід відповідає положенням частини шостої статті 134 КАС України, яка передбачає можливість зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони у разі недотримання критеріїв їх співмірності.

Колегія суддів також враховує, що предметом первісного спору було оскарження результатів документальної планової виїзної перевірки та декількох податкових повідомлень-рішень, а тому справа не була простою за своїм характером.

Водночас позовні вимоги були задоволені лише частково, що також підлягає врахуванню при визначенні розміру судових витрат.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично підтверджених послуг, час, витрачений адвокатом, результати розгляду справи, часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідача щодо розміру витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 25000,00 грн є розумним, обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою судом першої інстанції доказів та визначеним розміром витрат, однак не спростовують встановлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування положень статей 132, 134, 139 КАС України.

Відтак доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №340/7091/24 є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 241, 242, 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №340/7091/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua