Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №160/1712/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1712/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року у справі №160/1712/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 листопада 2025 року №46182/03-16 щодо відмови у перерахунку пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2025 року про перехід на інший вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено у переході на пенсію за втратою годувальника, оскільки акт № 405 від 04 листопада 2025 року, виданий КП Кам`янської міської ради «Добробут», про фактичне проживання особи, не відповідає п. 2.11 порядку №22-1.

Позивач вважає зазначене рішення територіального органу Пенсійного фонду України протиправним, а тому звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року у справі №160/1712/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 листопада 2025 року №46182/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2025 року про перехід на інший вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що складено відповідний запис №105 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 08.10.2025 складено відповідний актовий запис №1955. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до суду свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про задеклароване/зареєстроване місце проживання від 29.10.2025 №25//1461 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30.12.1988 та знятий з реєстрації з 08.10.2025 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом про проживання №405 від 04.11.2025, який виданий Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут» встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона вела спільне господарство до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою щодо перерахунку-переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.11.2025 Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки акт № 405 від 04.11.2025 виданий КП Кам`яньскої Міської Ради «Добробут» про фактичне прроживання особи не відповідає п. 2.11 Порядку №22-1. Відтак, з цих підстав в перерахунку пенсії відмовлено.

Не погодившись з рішеннями відповідачів про відмову у призначенні та перерахунку пенсії позивачка звернулася із адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування систем загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IVпризначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IVпенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IVзазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини третьої статті 36 Закону №1058-IVчлени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.3 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2,3пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника);

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Зазначений перелік документів є вичерпним та визначальною умовою для встановлення права на пенсію по втраті годувальника є факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що члени сім`ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Визначальною обставиною для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є доведення факту перебування на його утриманні.

28 лютого 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що складено відповідний запис №105 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 08.10.2025 складено відповідний актовий запис №1955. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до суду свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Так, на підтвердження проживання разом із чоловіком за однією адресою, позивачем надано, зокрема, довідки про задеклароване/зареєстроване місце проживання від 29.10.2025 №25//1461 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30.12.1988 та знятий з реєстрації з 08.10.2025 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом про проживання №405 від 04.11.2025, який виданий Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут» встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона вела спільне господарство до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року у справі №160/1712/26 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов