Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №211/5931/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 211/5931/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області

на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 17.02.2025 в адміністративній справі №211/5931/24 за позовом ОСОБА_1 до Рядового поліції 2 батальйону, 2 роти, 1 взводу ППП у м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Дворський Дмитро Олександрович, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконної та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА №2940972 від 30 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за частиною другою статті 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 17.02.2025 в адміністративній справі №211/5931/24 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА №2940972 від 30 серпня 2024 року, винесену рядовим поліції Дворським Д.О., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за частиною другою статті 126 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2024 року о 01:50 год. у м. Кривий Ріг по вул. Магістральній, 27 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП у зв`язку з керуванням транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, обов`язковою складовою об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення є саме факт керування транспортним засобом особою, яка не має права керування ним.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на підтвердження відсутності у позивача посвідчення водія було надано відповідь ТСЦ №1243 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 25 жовтня 2024 року №31/29/1243/19-10823-2024, відповідно до якої станом на 25 жовтня 2024 року в ЄДР МВС відсутня інформація про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .

Водночас сама по собі відсутність у особи права керування транспортними засобами не є достатньою для притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП. Необхідним є також доведення факту керування такою особою транспортним засобом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З наданого до суду відеозапису, як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається, що працівники поліції рухаються у нічний час доби автомобільною дорогою, заїжджають на прибудинкову територію, де бачать припаркований мотоцикл, тоді як ОСОБА_1 знаходиться на сходах під`їзду. Інших відеоматеріалів, які б підтверджували рух мотоцикла «Lifan 200», державний номерний знак НОМЕР_1 , або керування ним саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Таким чином, за результатами дослідження наявних відеозаписів неможливо встановити ані факт руху зазначеного мотоцикла, ані факт його керування позивачем.

Колегія суддів також враховує, що під час зафіксованої на відеозаписі розмови ОСОБА_1 у певний момент зазначає про те, що він керував мотоциклом. Разом із тим, зазначене висловлювання саме по собі не може бути покладене в основу беззаперечного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною другою статті 126 КУпАП за відсутності інших належних, допустимих та достатніх доказів факту керування транспортним засобом саме в час та за обставин, зазначених у постанові.

При цьому з відеозапису вбачається, що позивач у ході спілкування з працівниками поліції змінює своє ставлення до обставин події та факту керування транспортним засобом. За таких обставин відповідне висловлювання потребує оцінки у сукупності з іншими доказами, а не може розглядатися як безумовний та самодостатній доказ події адміністративного правопорушення.

Визначення терміну "керуванняя транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а, керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, рушання з місця та, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП необхідно встановити не лише відсутність у неї права керування транспортним засобом відповідної категорії, а й довести факт фактичного керування таким транспортним засобом.

У цій справі такого факту належними та допустимими доказами не підтверджено.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне визначення судом першої інстанції відповідачів колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами у суді першої інстанції були визначені рядовий поліції Дворський Д.О. та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Водночас Департамент патрульної поліції Національної поліції України як юридична особа та відповідний суб`єкт владних повноважень формально не був зазначений у позовній заяві як відповідач.

Разом із тим, сама по собі зазначена обставина не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення за встановлених у цій справі обставин.

Як убачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2024 року ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області в особі Департаменту патрульної поліції було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову, а також надано диск із відеозаписом, який у подальшому був досліджений судом першої інстанції.

Таким чином, Департамент патрульної поліції був обізнаний про розгляд цієї справи, мав можливість надати суду свої заперечення, докази та правову позицію щодо спірних правовідносин і фактично скористався відповідними процесуальними правами.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі №162/445/16-а колегія суддів враховує, однак вважає, що наведені у ній висновки не можуть бути застосовані без урахування фактичних обставин цієї справи.

Зокрема, у цій справі Департамент патрульної поліції, хоча формально і не був визначений судом першої інстанції як відповідач, фактично брав участь у розгляді справи, подав відзив та докази, а тому не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та надати суду заперечення щодо позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни судового рішення лише у разі, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянтом не наведено обґрунтувань того, яким саме чином невизначення Департаменту патрульної поліції формальним відповідачем вплинуло на встановлення судом обставин справи або призвело до неправильного вирішення спору по суті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначений процесуальний недолік не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.

Недоведеність зазначеної обставини виключає можливість встановлення в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 17.02.2025 в адміністративній справі №211/5931/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов