Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/20296/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/20296/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/20296/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2025 по 12.06.2026 (включно);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2025 по 12.06.2026 (включно).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що 02.10.2025 при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу, Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не здійснила повного розрахунку при звільненні з позивачем, зокрема: 13.06.2026 відповідач на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі № 520/30261/25 здійснив виплату індексації грошового забезпечення на суму 46 913,47 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення та випискою по надходженню картці рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зважаючи на вказані обставини, наявні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2025 по 12.06.2026.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст. 122 КАС України.

На переконання суду першої інстанції, позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав би заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і по вимогам згідно зі ст.117 КЗпПУ ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання. Тому доводи позивача про те, що строк звернення до суду розпочинається з моменту виплати позивачу відповідачем частини суми по оплаті його праці за рішенням суду, - суд не прийняв.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 02.10.2025, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 520/20296/26 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, пов`язуючи строк звернення до суду у цій категорії справ з моментом звільнення з військової служби (02.10.2025), зазначаючи про недобросовісність дій позивача. Настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Враховуючи, що датою фактичною виплати індексації грошового забезпечення є 13.06.2026, а з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення позивач звернувся 10.07.2026, тобто дотримався місячного строку звернення до суду, перебіг якого розпочався з дня, наступного від дати виплати грошового забезпечення, а не з моменту звільнення з військової служби.

Щодо висновку суду першої інстанції, що неодночасне заявлення вимог по оплаті праці, у тому числі при звільненні, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум, скаржник зауважує, що чинна редакції статті 117 КЗпП України обмежує період, за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, і такий не може бути більшим ніж шість місяців. Позивач не може збільшувати чи зменшувати період затримки розрахунку при звільненні, оскільки такий напряму залежить від тривалості невиконання відповідачем обов`язку щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 сформувала висновки, де зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2025 №1081-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 07.08.2025 №823-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02 жовтня 2025 року.

З Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/30261/25:

визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум;

визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно;

зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно у розмірі 4 463,15 грн на місяць;

у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі №520/30261/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/30261/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/30261/25 залишено без змін

13.06.2026 на виконання судового рішення у справі №520/30261/25 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення на суму 46913,47 грн, що підтверджується випискою по надходженню з картки рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Беручи до уваги те, що відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення 13.06.2026, а з позовом до суду позивач звернувся 10.07.2026, відсутні підстави вважати, що ним було пропущено місячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати відповідних сум.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і по вимогам згідно зі ст.117 КЗпПУ ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання, колегія суддів також уважає безпідставними, оскільки вони суперечать усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою право на компенсацію втрати частини доходів виникає після нарахування та виплати суми основного боргу (грошового забезпечення) на виконання рішення суду.

Отже, звернення позивача до суду з цим позовом після здійснення відповідачем фактичної виплати спірної суми свідчить про дотримання процесуального порядку та виключає ознаки зловживання правами чи штучного збільшення періоду стягнення.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення у повному обсязі фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

За пунктами 1, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про повернення позовної заяви, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі №520/20296/26 скасувати.

Справу №520/20296/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна