Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/30307/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 520/30307/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026, суддя Бідонько А.В., по справі № 520/30307/25

за позовом ОСОБА_1

до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому з уточнивши позовні вимоги просив суд:

- для забезпечення безумовного виконання судового рішення у справі 520/1330/25 відсторонити старшого державного виконавця Шарову Дар`ю Валеріївну від виконання провадження №77544029.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково в рішенні зазначає виконавче провадження №77544029, замість №77544089.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/30307/25 є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за твердженням позивача викладених в позовній заяві, державним виконавцем Шаровою Д. В. допущено протиправну бездіяльність при виконанні виконавчого провадження провадження №77544029, а тому звернувся до суду з вимогою відсторонити старшого державного виконавця Шарову Дар`ю Валеріївну від виконання провадження №77544089.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів реалізації ОСОБА_2 своїх прав передбачених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема заявлення відводу державному виконавцю, або оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 139 Кодексу законів про працю України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частина 1 статті 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VІІІ (далі - Закон № 1403) визначає, що державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 899-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної службі в органі державної влади, іншому державному органі, його апарат (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Положеннями статті 8 Закону № 899 визначено низку зобов`язань державного службовця, серед яких: дотримання Конституції та законів України, діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України; дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечення в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінне і професійне виконання свої посадових обов`язків; виконання рішень державних органів, наказів (розпоряджень), доручень керівників, які надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; дотримання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Статтею 62 Закону № 889, державного службовця зобов`язано виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

Згідно статті 64 Закону № 889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно статті 65 Закону № 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Частиною 1 статті 66 закону № 899 встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини 5 статті 66 Закону № 899 звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

При цьому, частиною 4 статті 67 Закону № 899 встановлено обставини, які обтяжують відповідальність державного службовця, серед яких зокрема вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.

Положеннями частин 1 та 3 статті 69 Закону № 899 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об`єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

Кількість представників громадських об`єднань у складі дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб.

Членам дисциплінарної комісії забороняється передавати і розголошувати інформацію, отриману під час здійснення дисциплінарного провадження.

У разі якщо один із членів дисциплінарної комісії прямо підпорядкований особі, стосовно якої відкрито або здійснюється дисциплінарне провадження, такий член дисциплінарної комісії не повинен брати участі у прийнятті рішення.

Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить три роки.

Відповідно до частини 4 статті 69 Закону № 899 склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

До складу дисциплінарної комісії можуть включатися експерти або інші представники громадських об`єднань, утворених відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання", за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом.

Згідно положень частин 7-11 статті 69 Закону № 899 члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Статтею 71 Закону № 899 передбачено порядок проведення службового розслідування.

Так, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

До участі у проведенні службового розслідування суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці.

До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, несуть персональну відповідальність за неповноту і необ`єктивність його висновків та за розголошення інформації щодо службового розслідування.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 72 Закону № 899 державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

Отже, в частині першій наведеної норми Закону йдеться про право керівника державної служби або суб`єкта призначення відстороняти державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, тоді як частина друга цієї статті містить перелік випадків, які є обов`язковою підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №П/811/556/17, від 23.07.2020 у справі № 817/1667/17.

Колегія суддів звертає увагу, що частина перша статті 72 Закону № 889-VIII встановлює загальну норму щодо можливого відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, залежно від виду дисциплінарного проступку, обставини якого підлягають встановленню під час дисциплінарного провадження.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що право відсторонення державного виконавця надається керівнику державної служби та пов`язується лише з відкриттям дисциплінарного провадження.

Отже, оскільки у відношенні державного виконавця ОСОБА_3 не було відкрито дисциплінарного провадження, у суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо необхідності її відсторонення.

Водночас, підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді.

Крім того, позивач не обґрунтував в чому саме полягала протиправна бездіяльність відповідача.

Так, колегією суддів встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебувало та не перебуває виконавчих проваджень із реєстраційним номером № 77544089, за якими стягувачем є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З відзиву на апеляційну скаргу позивача, колегією суддів встановлено, що 03.09.2025 державним виконавцем виготовлено та направлено на адресу боржника вимогу з урахуванням заяви позивача від 15.08.2025.

Станом на 06.10.2025 на адресу Відділу не надійшло відповіді на вимогу виконавця від 03.09.2025, у зв`язку з чим державним виконавцем 06.10.2025 повторно направлено на адресу боржника вимогу задля отримання інформації про виконання рішення суду по справі № 520/1380/25 в повному обсязі.

20.10.2025 на адресу Відділу надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0403-8/158215 від 14.10.2025, наступного змісту: «Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомляє.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 520/1380/25 щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року.

За результатами розгляду відділу перерахунків пенсій № 3 прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 520/1380/25. Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії додається».

29.10.2025 на адресу Відділу надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0308-8/167422 від 28.10.2025, де зазначено що: «Відділ перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо вимоги державного виконавця № 77544089 від 19.03.2025 повідомляє, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року по справі №520/1380/25, зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року.

На виконання вищезазначеного рішення розглянуто питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Також, листом №2000-0309-8/73964 від 14.05.2025 ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд питання на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року по справі № 520/1380/25, яке набрало законної сили 11.03.2025 року та направлено рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії на адресу за місцем реєстрації.»

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що процедура "відсторонення державного виконавця від вчинення процесуальних дій" не передбачена Законом України "Про виконавче провадження", однак даним законом надано стороні виконавчого провадження право на відвід у виконавчому провадженні, викладено правові норми, які регулюють процедуру його провадження. Також роз`янено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів наголошує, що суд не має передбачених законом повноважень безпосередньо відсторонювати державного виконавця від виконання конкретного виконавчого провадження за позовом сторони виконавчого провадження.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у порядку статті 72 Закону України «Про державну службу» належить до повноважень керівника державної служби або суб`єкта призначення та здійснюється у межах дисциплінарного провадження.

Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого способу захисту, як «відсторонення державного виконавця від вчинення процесуальних дій».

Натомість сторона виконавчого провадження має право заявити відвід державному виконавцю та оскаржити його рішення, дії або бездіяльність у встановленому законом порядку.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів реалізації ОСОБА_2 своїх прав передбачених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема заявлення відводу державному виконавцю, або оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/30307/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/30307/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 24.09.26.