Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №638/15444/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.Справа № 638/15444/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 22.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Семіряд І.В., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, по справі №638/15444/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України №6324100100000899 від 03.07.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.07.2026 позов залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.07.2026 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що не дослідивши належним чином причин неявки представника, не надавши оцінки поданим клопотанням та не встановивши наявності всіх умов, передбачених статтями 205 та 240 КАС України, суд позбавив позивача можливості домогтися судового розгляду спору по суті. Таке втручання у право на доступ до суду є непропорційним, не відповідає вимогам статті 6 Конвенції, статей 8 та 55 Конституції України, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, а тому, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній визнати причини неявки адвоката Бойка Р. М. поважними та відкласти розгляд справи №638/15444/26, призначеної на 11:15 год. 23.09.2026, на іншу дату та час.

Як підставу для відкладення розгляду справи №638/15444/26, представника позивача повідомив, що у зв`язку з настанням сімейних обставин, які потребують особистої присутності адвоката Бойка Р.М., він не має можливості з`явитися у судове засідання, призначене на 11:15 год. 23.09.2026 в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду. Також зазначив, що зазначені обставини мають невідкладний характер та об`єктивно унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні у визначений судом час. У зв`язку з цим забезпечити явку до суду у призначену дату він не має можливості.

Проте, жодних належних та допустимих доказів, а саме будь-яких належним чином оформлених документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання та необхідності перенесення розгляду справи до вказаного клопотання заявником не додано. Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративні справи, визначені ст. 288 КАС України, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви (ч. 2 ст. 288 КАС України).

Також судом враховано, що у цій справі не було жодного судового засідання, сторони жодного разу не давали пояснення, а тому повторна неявка позивача у судове засідання об`єктивно перешкоджає розгляду справи судом за відсутності сторін, тим паче за умови обов`язкової участі сторін у судове засідання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження [пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»].

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

Ст. 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-2832, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Слюсаренком І.О. позов подано у порядку ст. 288 КАС України.

Отже, судові повістки та ухвала про відкриття провадження направлялися до електронного кабінету представника позивача та на номер телефону позивача, який зазначено у позові.

При цьому, при призначені судових засідань судом враховувалося, що розгляд справи обмежений десяти днями.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 5 вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується з визначеним у п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й зокрема суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 9901/221/21, від 04.07.2024 у справі № 9901/489/21, від 10.04.2025 у справі № 990/47/24.

У судове засідання, призначене на 20.07.2026 позивач та його представник були належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать довідки про доставку електронного документу до кабінету представника позивача Бойка Р.М.

Позивачу ОСОБА_1 також було направлено судову повістку на номер телефону, який зазначено у позові, проте судова повістка не була доставлена Слюсаренку І.О., через те, що номер телефону некоректно вказано.

Від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яке призначено на 20.07.2026, у зв`язку з тим, що він залучений до проведення слідчих (розшукових) дій у рамках кримінального провадження, що здійснюється поза межами міста Харкова. При цьому, представник не надає підтвердження його зайнятості у кримінальному провадженні.

У судове засідання, призначене на 22.07.2026 позивач та його представник також не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Від представника позивача Бойка Р.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він бере участь у справі №643/12522/19, яка призначена на 13-00 год. 22.07.2026. Представником позивача надано знімок екрану, який свідчить, що судове засідання у справі №643/12522/19 призначено на 22.07.2026 о 13-00 год.

Також, з заявою про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 17.07.2026, представник позивача також звертався.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 6 ст. 18 КАС України – адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Згідно з ч. 1, 10 ст. 126 КАС України - У разі відсутності в адресата електронного кабінету повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

Тобто, отримання судової повістки в електронному кабінеті представником позивача свідчить про те, що позивач отримав судову повістку та належним чином повідомлений про призначення судового засідання як на 20.07.2026, так і про судове засідання, призначене на 22.07.2026.

За правилами ч. 3 ст. 126 КАС України - повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Судом встановлено, що дійсно судова повістка не була вручена представнику позивача за п`ять днів до судового засідання.

Суд звертає увагу, що розгляд справи призначався кожні два дні, оскільки розгляд даної категорії справ обмежений десяти днями.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи, зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду.

Як встановлено судом, позивач та його представник у судові засідання не з`являлися, хоча судом було вжито всіх необхідних заходів щодо їх належного повідомлення про розгляд справи, ініціатором якої вони є.

Заяв про розгляд справи у відсутність позивача та його представника стороною позивача не подано.

Окрім того, нормами КАС України, а саме ч.ч. 1, 2, 3, 5, 8 ст. 195 КАС України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Проте ані позивач, ані його представник з заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не зверталися.

Пунктом 4 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

У зазначеній справі, позивач та представник були належним чином повідомлені про розгляд справи, позивач не з`явився у судове засідання та не забезпечив участь у судових засіданнях свого представника двічі, не надав заяви про розгляд справи без його участі та не повідомив суд про причини неявки.

Колегія суддів враховує, що адміністративні справи, визначені ст. 288 КАС України, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви (ч. 2 ст. 288 КАС України).

З огляду на викладене, враховуючи, що у цій справі не було жодного судового засідання, сторони жодного разу не давали пояснення, а тому повторна неявка позивача у судове засідання об`єктивно перешкоджає розгляду справи судом за відсутності сторін, тим паче за умови обов`язкової участі сторін у судове засідання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування судового рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 288, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 22.07.2026 по справі №638/15444/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк