Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/21572/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р.Справа № 520/21572/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, 61022, повний текст складено 04.09.26 року по справі № 520/21572/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання протиправним та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР у Луганській та Харківській областях, відповідач), третьої особи - НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі – ВЧ НОМЕР_2 , третя особа, боржник), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532683;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532152;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532264;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532443.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та передчасність постанов про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2026 № 80532683, № 80532152, № 80532264, № 80532443 за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) (фактичне виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом), оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 520/10973/25 залишається невиконаним ВЧ НОМЕР_2 у повному обсязі, що не було враховано державним виконавцем під час прийняття спірних постанов.

Пояснив, що в межах виконавчого провадження № 80532152 боржник мав обов`язок перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168), однак фактично виплатив компенсацію з урахуванням додаткової винагороди за основну відпустку лише за 2022 та 2024 роки, не виплативши за 2023 рік, а додаткову відпустку як УБД за 2023, 2024 роки (без 2022 року), що підтверджується довідкою-розрахунком, який надала ВЧ НОМЕР_2 державному виконавцю, проте останній, не надавши належної оцінки поданим документам, вважав рішення суду виконаним у цій частині та передчасно закінчив виконавче провадження № 80532152.

Також, у межах виконавчого провадження № 80532264 ВЧ НОМЕР_2 мала реалізувати визнане судом право позивача на отримання компенсації за додаткову відпустку відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ), однак боржник повідомив відповідача про відсутність у позивача права на отримання такої грошової компенсації, тобто, фактично не погодився з висновками, викладеними в судовому рішенні у справі № 520/10973/25, та як наслідок не виконав його у цій частині, що було проігноровано державним виконавцем при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження № 80532264.

Зауважив, що у межах виконавчого провадження № 80532443 боржник був зобов`язаний провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, як вбачається з наданої ВЧ НОМЕР_2 довідки про перерахунок грошового забезпечення позивача за 2022-2023 роки, боржник не здійснив перерахунку надбавки за особливості проходження служби у бік збільшення, а її розмір залишився на рівні фактично отриманої під час проходження служби, внаслідок чого, сума до виплати дорівнює 0, що не може вважатись належним виконанням рішення суду. Крім того, зазначив, що індексація взагалі не підлягала перерахунку, оскільки визначена правильно, виходячи з базового місяця - березня 2018 року.

Також повідомив, що у виконавчому провадженні № 80532683 боржник з метою забезпечення належного виконання рішення суду мав здійснити перерахунок пільгової вислуги років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, що мало б наслідком суттєве збільшення загальної вислуги років, разом з цим, як вбачається з наданого ВЧ НОМЕР_2 перерахунку вислуги років, вказано лише на 2 роки 4 місяці 29 днів, що свідчить про невиконання рішення суду від 18.08.2025 у цій частині. Разом з цим, відповідач закінчив виконавче провадження № 80532683, не надавши жодної оцінки проведеному перерахунку пільгової вислуги років ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, стверджував, що закінчуючи спірні виконавчі провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII державний виконавець не пересвідчився, що покладені на боржника зобов`язання виконані у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення, однак цього не зробив, та безпідставно, не мотивуючи, прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про наявність підстав для скасування спірних постанов у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд.26, м. Харків, ЄДРПОУ 45752470), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування постанов – задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532264.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532683 та № 80532443.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що закінчуючи виконавчі провадження № 80532683 та № 80532443 державний виконавець не встановив фактичного виконання рішення боржником у спосіб, визначений судовим рішенням від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25.

Наполягав, що зі змісту довідки про перерахунок грошового забезпечення за 2022-2023 роки вбачається, що ВЧ НОМЕР_2 замість перерахунку додаткової надбавки за особливості проходження служби, виходячи з відсотка, який використовувався для визначення її розміру, не враховує у загальній сумі належної позивачу доплати додаткову надбавку за особливості проходження служби, що не може вважатись повним виконанням рішення суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25. Однак, залишилося поза увагою відповідача при закінченні виконавчого провадження № 80532443.

Крім того, стверджував, що у листі від 22.04.2025 № 09/7388-25-Вих ВЧ НОМЕР_2 повідомила, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових (спеціальних) завданнях у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди: квітень 2022 року – 29 діб, травень 2022 року - 31 доба, червень 2022 року - 30 діб, липень 2022 року – 31 доба, серпень 2022 року - 24 доби, вересень 2022 року - 30 діб, жовтень 2022 року - 31 доба, листопад 2022 року - 22 доби, грудень 2022 року – 28 діб, січень 2023 року - 31 доба, лютий 2023 року - 28 діб, березень 2023 року - 28 діб, квітень 2023 року - 30 діб, травень 2023 року - 31 доба, червень 2023 року - 30 діб, липень 2023 року - 31 доба, серпень 2023 року - 14 діб, вересень 2023 року - 30 діб, жовтень 2023 року - 30 діб, листопад 2023 року - 12 діб, грудень 2023 року - 31 доба, січень 2024 року - 31 доба, лютий 2024 року - 12 діб, березень 2024 року - 31 доба, квітень 2024 року - 30 діб, травень 2024 року - 31 доба, червень 2024 року - 30 діб, липень 2024 року - 22 доби, серпень 2024 року - 0 діб, вересень 2024 року - 0 діб, жовтень 2024 року - 31 доба, листопад 2024 року - 0 діб, які підлягали перерахунку у пільговому обчисленні, разом з цим, за наслідками виконання рішення суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25, вказано лише на 2 роки 4 місяці 29 днів, що не відповідає вищенаведеним періодам, однак відповідач не надав оцінки яким чином та за який період відповідачем проведено вищевказаний перерахунок вислуги років позивача, що свідчить про передчасне закінчення виконавчого провадження № 80532683.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву стверджував про правомірність постанов від 16 липня 2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532683, № 80532443 та відсутність підстав для їх скасування, оскільки при їх прийнятті державний виконавець діяв у чіткій відповідності до приписів Закону № 1404-VIII, в межах наданих повноважень та з урахуванням всіх обставин, що підтверджували виконання рішення боржником.

Переконував, що оскільки наданими боржником документами підтвердилось виконання рішення суду у повному обсязі згідно з виконавчим документом, у відповідача були відсутніми підстави для продовження виконавчих дій в межах виконавчих проваджень №80532683, № 80532443, що мало наслідком їх закінчення за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.

У надісланій до суду апеляційної інстанції заяві від 22.09.2026 представник позивача просив розгляд справи провести без участі позивача та його представника, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Учасники справи про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом надсилання повісток в системі "Електронний суд".

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 520/10973/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025, визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення 2022 та 2024 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових).

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2022 року по 2024 рік.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 2022 року по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, без урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за 2022-2024 роки із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та не виплаті грошової компенсації вартості не отриманого речового майна.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

09.03.2026 представником позивача на адресу відповідача направлено виконавчі листи разом із заявою про відкриття виконавчих проваджень.

18.03.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження:

- № 80532152 - про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- № 80532264 - про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 2022 року по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- № 80532443 - про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України "Про Державний бюджет на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- № 80532683 - про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 виправлено описки в тексті рішення суду та, відповідно, у виконавчих листах, на підставі чого 25.06.2026 головним державним виконавцем винесено постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних та про виправлення помилки у постановах про відкриття провадження, стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

09.07.2026 головним державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу щодо надання інформації про виконання рішення суду.

15.07.2026 боржник письмово повідомив відповідача про виконання зобов`язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, яка нарахована та виплачена у липні 2026 року згідно з платіжною інструкцією № 8155 від 14.07.2026.

Також боржник повідомив про виконання судового рішення в межах виконавчого провадження № 80532264, водночас вказав, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ та іншими законами, щорічна додаткова відпустка зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Зауважив, що за вибором ОСОБА_1 йому була виплачена компенсація за додаткову відпустку, яка надається учасникам бойових дій відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023, 2024 роки у кількості 28 календарних днів. Проте у 2022 році ОСОБА_1 перебував на посаді патрульного 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), тобто займав посаду, яка не входить до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, визначені додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702. Таким чином, у 2022 році ОСОБА_1 не набув права на додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.

Окрім того, боржник повідомив і про виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 80532443, зазначивши, що рішення Харківського окружного адміністративного суду щодо перерахунку ОСОБА_1 за період 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виконано, що підтверджується платіжною інструкцією №1926 від 17.02.2026.

Також, окремим листом боржник наполягав і на виконанні рішення суду в межах виконавчого провадження № 80532683 щодо перерахунку позивачу пільгової вислуги років, враховуючи періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахував загальну вислугу років згідно з наказом № 226-ОС від 09.03.2026.

На підставі зазначеної боржником інформації про виконання рішення суду, головним державним виконавцем 16.07.2026 винесено постанови про закінчення вищевказаних виконавчих проваджень на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.

Позивач, не погодившись із такими постановами, вважаючи, що боржником рішення суду виконано не у повному обсязі, а відповідачем передчасно закінчено виконавчі провадження, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532264, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з наданих ВЧ НОМЕР_2 документів державному виконавцю не вбачалося ані нарахування ані виплата позивачу за період з 2022 року по 2024 рік грошової компенсації за дні додаткової відпустки, встановленої частиною 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, шляхом обчислення її суми, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди, а тому у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Судом першої інстанції зауважено, що наявність у ОСОБА_1 права на отримання додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, за займаною ним посадою була встановлена в межах вирішення публічно-правового спору в адміністративній справі № 520/10973/25, однак ВЧ НОМЕР_2 допустила вільне тлумачення рішення суду щодо наявності або відсутності у позивача права на отримання грошової компенсації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2026 № 80532152, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що державним виконавцем правомірно та за наявності підстав, передбачених статтею 39 Закону № 1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову, оскільки на виконання рішення суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25, ВЧ НОМЕР_2 було здійснено перерахунок та виплату сум грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 та 2024 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки тривалістю 23, 15 та 28 днів, відповідно, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, що підтверджується довідкою-розрахунком компенсації відпусток з урахуванням додаткової винагороди за рішенням суду по справі №520/10973/25, розрахунковим листом за липень 2026 року та платіжною інструкцією № 8155 від 13.07.2026, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2026 № 80532443, суд першої інстанції, врахувавши подані боржником розрахунковий лист, платіжну інструкцію № 1926 від 16.02.2026 та довідки відповідних нарахувань згідно з рішенням суду, дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_2 було здійснено відповідний перерахунок та виплату сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та у відповідності до судового рішення, що свідчить про правомірність закінчення виконавчого провадження № 80532443 відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2026 № 80532683, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення вказав на їх необґрунтованість та правомірність складеної відповідачем постанови, оскільки на виконання рішення суду боржником було перераховано пільгову та загальну вислугу років позивача, а наказом № 226-ОС від 09.03.2026 внесено відповідні зміни до наказу від 06.11.2024 № 835-ОС. При цьому, судом першої інстанції враховано, що жодних зобов`язальних дій щодо врахування конкретного періоду проходження військової служби до пільгової вислуги років рішення суду у справі № 520/10973/25 не містить, а тому пільговому обчисленню підлягає не весь період з 2022 по 2024 рік, як стверджує позивач, а лише ті дні, коли він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532443 та № 80532683), колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 1404-VІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Нормами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, згідно з якою виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи постанову від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80532443 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII (фактичне виконання рішення суду у повному обсязі згідно з виконавчим документом), виконавцем враховано лист ВЧ НОМЕР_2 від 08.07.2026 № 09/10827-26, яким повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення та належних йому виплат за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

На підтвердження вказаних обставин, боржником надано державному виконавцю розрахунковий лист за лютий 2026 року, відповідно до якого позивачу нараховано 73719,79 грн грошового забезпечення, яке виплачено у сумі 70033,80 грн з вирахуванням військового збору у розмірі 3685,99 грн) (том 1, а. с. 199).

Витяг з реєстру перерахувань на карткові рахунки за рішенням суду за лютий 2026 року, яким підтверджено перерахування коштів у розмірі 70033,80 грн на рахунок позивача (том 1, а. с. 200).

Платіжну інструкцію № 1926 від 16.02.2026 на суму 70033,80 грн (том 1, а. с. 201).

Довідку нарахувань згідно з рішенням суду 520/10973/25, відповідно до якої позивачу нараховано 73719,79 грн грошового забезпечення (том 1, а. с. 202).

Довідку про перерахунок грошового забезпечення за рішенням суду по справі №520/10973/25 (том 1, а. с. 203).

Дослідивши вищенаведені документи, зокрема довідку про перерахунок грошового забезпечення за рішенням суду по справі № 520/10973/25, колегією суддів встановлено, що посадовий оклад позивача за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, з урахуванням величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) визначений ВЧ НОМЕР_2 у розмірі 3600,00 грн, оклад за військове звання – 740,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 40% від суми посадового окладу та окладу за військове звання – 1736,00 грн ((3600,00 + 740,00 грн) х 40%=1736,00 грн).

З січня 2023 року по травень 2023 року, посадовий оклад та оклад за військове звання, визначені ОСОБА_1 з урахуванням величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) на рівні 4700,00 грн та 810,00 грн відповідно. Надбавка за особливості проходження служби у січні 2023 року встановлена у розмірі 40% від суми посадового окладу та окладу за військове звання – 2698,55 грн. У період з лютого по травень 2023 року – 50% від суми посадового окладу та окладу за військове звання у розмірі – 3021,62 грн.

При цьому, з наведеного перерахунку вбачається, що відповідачем проводились обчислення належної до виплати надбавки за особливості проходження служби з урахуванням раніше виплачених сум такої надбавки (обрахованої виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, що визначались з використанням сталої величини 1762,00 грн), а саме, у розмірі 1736,00 грн у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, 1768,03 грн у січні 2023 року, 1805,00 грн у лютому 2023 року, 1979,68 грн у березні 2023 року, 2256,25 грн у квітні 2023 року та 1382,86 грн у травні 2023 року.

Різниця у розмірі нарахованої позивачу під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 надбавки за особливості проходження служби та визначеної після перерахунку на виконання рішення суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25 склала: у квітні 2022 року – 447,20 грн, у період з травня по грудень 2022 року – 504,00 грн щомісяця, у січні 2023 року – 930,52 грн, у лютому 2023 року – 950,00 грн, у березні 2023 року – 1041,94 грн, у квітні 2023 року – 1187,50 грн, у травні 2023 року – 727,82 грн, які були виплачені 17.02.2026 позивачу у складі перерахованого на виконання рішення суду від 18.08.2025 грошового забезпечення.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що внаслідок здійсненого перерахунку відповідачем визначено надбавку за особливості проходження служби на рівні 0 грн, спростовуються дослідженими вище документами.

Графа «додатковий НОПС», на яку посилається позивач у наведеному розрахунку, не містить відомостей про перерахований розмір надбавки за особливості проходження служби, а вказує лише на розмір вже виплачених. Крім того, чинне законодавство, яке регулює порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не містить такого поняття як «додаткова надбавка за особливості проходження служби» на відміну від «надбавки за особливості проходження служби», яка є однією з основних складових грошового забезпечення, та перерахунок якої здійснено боржником у відповідності до резолютивною частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25.

Твердження позивача щодо відсутності підстав для включення до перерахунку вже нарахованої позивачу раніше індексації, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням суду у справі № 520/10973/25 встановлено, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, а тому, враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку спірних виплат.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання рішення суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25 боржник здійснив перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провів їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, тобто у повній відповідності до резолютивної частини рішення суду та з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній.

При цьому, колегія суддів зауважує, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 520/10973/25 не містить будь-яких зобов`язань щодо визначення конкретного розміру надбавки за особливості проходження служби або інших складових грошового забезпечення, які мали бути перераховані ВЧ НОМЕР_2 у період з 02.04.2022 по 19.05.2023, а тому у колегії суддів відсутні підстави для надання оцінки правомірності визначення ВЧ НОМЕР_2 конкретного розміру надбавки за особливості проходження служби.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 39 Закону № 1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження № 80532443 від 16.07.2025, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування у судовому порядку та, як наслідок, задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи оцінку правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2025 № 80532683, колегія суддів виходить з наступного.

Так, на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25 боржник був зобов`язаний перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

З матеріалів виконавчого провадження № 80532683 колегією суддів встановлено, що на виконання рішення суду боржником було перераховано пільгову та загальну вислугу років позивача, та наказом № 226-ОС від 09.03.2026 внесено відповідні зміни до наказу від 06.11.2024 № 835-ОС, яким позивача звільнено з військової служби, зокрема, абзац 2 підпункту 6.3 пункту 6 наказу щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 (П-062280) викладено в наступній редакції:

Вислуга років станом на 06 листопада 2024 року становить:

Календарна: 02 роки 07 місяців 17 днів,

Пільгова: 02 роки 04 місяці 29 днів;

Загальна 05 років 00 місяців 16 днів.

Підстава: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року по справі № 520/10973/25, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року по справі № 520/10973/25.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до наявних в матеріалах справи «Даних про звільнення військовослужбовця» (том 1 а. с. 99), станом на день звільнення зі служби у ВЧ НОМЕР_2 вислуга років ОСОБА_1 була обчислена у меншому розмірі ніж після здійсненого перерахунку на виконання судового рішення, зокрема, пільгова - 02 роки 00 місяців 00 днів, загальна - 04 роки 07 місяців 17 днів.

Колегія суддів враховує, що жодних зобов`язальних дій щодо врахування конкретного періоду проходження військової служби до пільгової вислуги років рішення суду у справі № 520/10973/25 не містить. Водночас, пільговому обчисленню підлягає не весь період з 2022 року по 2024 рік, як помилково вважає позивач, а лише ті дні, в які ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Слід також зауважити, що зазначені у листі від 22.04.2025 № 09/7388-25-Вих періоди прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі в бойових (спеціальних) завданнях у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме: квітень 2022 року - 29 діб, травень 2022 року - 31 доба, червень 2022 року - 30 діб, липень 2022 року - 31 доба, серпень 2022 року - 24 доби, вересень 2022 року - 30 діб, жовтень 2022 року - 31 доба, листопад 2022 року - 22 доби, грудень 2022 року - 28 діб, січень 2023 року - 31 доба, лютий 2023 року - 28 діб, березень 2023 року - 28 діб, квітень 2023 року - 30 діб, травень 2023 року - 31 доба, червень 2023 року - 30 діб, липень 2023 року - 31 доба, серпень 2023 року - 14 діб, вересень 2023 року - 30 діб, жовтень 2023 року - 30 діб, листопад 2023 року - 12 діб, грудень 2023 року - 31 доба, січень 2024 року - 31 доба, лютий 2024 року - 12 діб, березень 2024 року - 31 доба, квітень 2024 року - 30 діб, травень 2024 року - 31 доба, червень 2024 року - 30 діб, липень 2024 року - 22 доби, серпень 2024 року - 0 діб, вересень 2024 року - 0 діб, жовтень 2024 року - 31 доба, листопад 2024 року - 0 діб, не були предметом дослідження під час прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 по справі № 520/10973/25, а на боржника відповідно не покладався обов`язок з їх врахування до пільгової вислуги років позивача, а тому у державного виконавця був відсутній обов`язок з перевірки обставин врахування цих періодів боржником при виконання рішення суду.

На переконання колегії суддів, у даному випадку, незгода позивача зі здійсненими ВЧ НОМЕР_2 розрахунками пільгової вислуги років не свідчить про невиконання рішення суду у повному обсязі і не може бути підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Фактично виникає новий спір, за наслідками вирішення кого рішення суду не приймалося.

Державний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти, чи правильно суб`єкт владних повноважень застосував норми матеріального права, чи достатньо повно він дослідив обставини, чи відповідає здійснений перерахунок очікуванням заявника. Така перевірка фактично означала б підміну судового контролю за виконанням рішення виконавчим провадженням та вихід державного виконавця за межі своїх повноважень.

Отже, враховуючи наявність документального підтвердження здійснення перерахунку пільгової вислуги років позивача, у державного виконавця були наявні законні та достатні підстави для винесення постанови від 16.07.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 80532683 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 246 КАС України встановлено вимоги до змісту рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються: висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Разом з цим, резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 не містить висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532443 та № 80532683, а відтак не відповідає вищенаведеним вимогам процесуального закону, що є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частинами першою та третьою статті 317 КАС України передбачено, що підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532443 та № 80532683, однак не зазначив вказаний висновок у резолютивній частині, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 слід змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом 3 наступного змісту: «У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532443 та № 80532683 – відмовити.».

В іншій частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги у вищенаведеній частині висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 - змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом 3 наступного змісту:

«У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 про закінчення виконавчих проваджень № 80532443 та № 80532683 – відмовити.».

В іншій частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/21572/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко