Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/11073/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/11073/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 15.07.26 по справі № 520/11073/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 29.04.1994, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 29.04.1994, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025.

В обґрунтування позову вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 02.12.1993.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 30.11. 1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 30.11.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025, із урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 532,48 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 01.04.2026 прийнято рішення про проведення перерахунку пенсії позивача та зараховано до страхового стажу роботи період з 02.12.1993 по 29.04.1994 в АО “Завод ЖБК-5”. Щодо періоду роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993 в ПАО “Земельний банк”, то 30.03.2026 направлено лист Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області щодо доопрацювання перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а саме повідомити ОСОБА_1 про необхідність надати довідку про заробітну плату помісячно за період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993, оскільки архівна довідка № 20 від 05.02.2026 видана на підставі відомостей по нарахуванню заробітної плати. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у листі від 28.04.2026 № 2000-0304-8/72724 повідомлено позивача, що перевірка достовірності довідки про факт роботи від 05.02.2026 № 20, яка виданою ПП “Міжрегіональний комерційний архів”, буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки відповідності даних, зазначених у вищевказаній довідці, первинним документам, буде розглянуте питання проведення перерахунку пенсії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України № 1058-IV, починаючи з 27.03.2023. До вказаної заяви надано архівні довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026 та ПП “Міжрегіональний Комерційний архів” № 20 від 05.02.2026, № 21 від 05.02.2026, що підтверджують страховий стаж позивача за період 11.02.1993 по 29.04.1994.

Звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатом розгляду Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області лист від 30.03.2026 № 0900-0305-9/16339 щодо доопрацювання перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому вказано, що по зверненню № 3760 від 31.03.2026 ОСОБА_1 проведено перерахунок зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 згідно Закону України № 1058-IV. Також зазначено, що період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1913 не враховано до стажу роботи, оскільки архівна довідка № 20 від 05.02.2026 видана на підставі відомостей по нарахуванню заробітної плати та не представлено довідку про заробітну плату помісячно за даний період. Просив повідомити ОСОБА_1 про необхідність представити довідку про заробітну плату помісячно за період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.04.2026 за № 2000-0304-8/72724 повідомлено позивача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.03.2026 № 204950015029 позивачу проведено перерахунок пенсії із врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 02.12.1993 по 29.04.1994 відповідно до довідки від 26.02.2026 № К-25. До страхового стажу не враховано період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993 відповідно до довідки від 05.02.2026 № 20, оскільки в довідці відсутні накази щодо прийняття та звільнення позивача з ПАО “Земельный банк” (мовою оригіналу). На адресу “Міжрегіональний комерційний архів” в 2024-2026 роках було направлено листи щодо можливості надання документів для перевірок. У відповідь, у телефонному режимі, підприємство повідомляло про можливість проведення перевірок, але лише один раз на місяць та за попереднім погодженням проведення перевірки. На теперішній час довідки для призначення (перерахунку) пенсії та підтвердження трудового стажу, які видані “Міжрегіональний комерційний архів” перевіряються по запитах, які надійшли в роботу управління у жовтні 2024. Перевірка достовірності довідки про факт роботи від 05.02.2026 № 20, яка видана “Міжрегіональний комерційний архів”, буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки відповідності даних, зазначених у вищевказаній довідці, первинним документам, буде розглянуте питання проведення перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у зарахуванні позивачу до стажу періодів роботи, відповідач, зокрема, зазначив, що до страхового стажу не враховано період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993 відповідно до довідки від 05.02.2026 № 20, оскільки в довідці відсутні накази щодо прийняття та звільнення позивача з ПАО “Земельный банк” (мовою оригіналу), однак відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки покладається на роботодавця, а тому формальні неточності в записах, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такий документ складено. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи з 11.02.1993 по 30.11.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 30.11.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025, із урахуванням висновків суду. Щодо періоду з 02.12.1993 по 29.04.1994 суд першої інстанції зазначив, що відповідач не відмовляв у зарахуванні вказаного періоду, отже, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частково погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон України № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1) зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1).

За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5) ;

4) відомості про місце проживання особи.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії додаються документи відповідно до встановленого Переліку. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Як встановлено судом 21.03.2026 ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії.

За результатом розгляду звернення Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області лист від 30.03.2026 № 0900-0305-9/16339 щодо доопрацювання перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому вказано, що по зверненню № 3760 від 31.03.2026 ОСОБА_1 проведено перерахунок зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 згідно Закону України № 1058-IV. Також зазначено, що період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1913 не враховано до стажу роботи, оскільки архівна довідка № 20 від 05.02.2026 видана на підставі відомостей по нарахуванню заробітної плати та не представлено довідку про заробітну плату помісячно за даний період. Просив повідомити ОСОБА_1 про необхідність представити довідку про заробітну плату помісячно за період роботи з 11.02.1993 по 02.12.1993.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон України № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (пункт 2.2).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993”. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4).

Судовим розглядом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 11.02.1993 по 30.11.1993 працювала в ПАТ “Земельний банк”.

У трудовій книжці НОМЕР_1 щодо спірного періоду міститься інформація про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містяться посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці НОМЕР_1 щодо періодів роботи з 11.02.1993 по 30.11.1993 відповідачем суду не надано та відповідних доводів не заявлено.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

За таких обставин хибним є мотив відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування періодів трудової діяльності позивача з 11.02.1993 по 30.11.1993 до її страхового стажу, оскільки спірні періоди підтвердженні записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а відповідачем не доведено недостовірності цих записів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 30.11.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за період роботи, з 11.02.1993 по 30.11.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , довідки КП “Міський архів” № К-25 від 26.02.2026, довідки ПП “Міжрегіональний комерційний архів” від 05.02.2026 № 20, починаючи з 04.11.2025, із урахуванням висновків суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Тобто, зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франковській області провести виплату позивачу перерахованої пенсії, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки в цій частині обов`язок щодо виплати покладається на орган, в якому позивач перебуває на обліку, тобто, на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до участі в цій справі в якості відповідача або співвідповідача судом першої інстанції залучено не було, а суд апеляційної інстанції, згідно зі ст. 48 КАС України, відповідними повноваженнями не наділений.

Положення ст. 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Проаналізувавши зміст наведених процесуальних норм, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 620/4900/22 зазначив, що: визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. В той же час заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, для правильного вирішення спору у справі суд першої інстанції має встановити належного відповідача та вирішити питання про залучення його до участі у справі”.

Аналогічна правова позиція з тлумачення приписів ст. 48 КАС України висловлена Верховним Судом також у постановах від 30.09.2019 у справі № 140/72/19, від 11.08.2021 у справі № 809/1042/18 та від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційних скарг відповідача про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з частковим скасуванням рішення суду.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 по справі № 520/11073/26 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести виплату пенсії за віком ОСОБА_1 після перерахунку.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 по справі № 520/11073/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко