Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №638/14080/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.Справа № 638/14080/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 03.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Семіряд І.В., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, по справі №638/14080/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №R566103 від 05.06.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 03.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 03.07.2026 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи, вважає, що повернення заяв через відсутність витребуваних документів ставить під загрозу завдання адміністративного судочинства, суд відіграє активну роль у зборі доказів та може сам перевірити необхідну інформацію. Зазначає також, що суд мав усі можливості для відкриття провадження. Будь-які технічні неточності в коді ЄДРПОУ загальновідомого державного органу могли бути легко усунені судом шляхом самостійної перевірки, витребування інформації у відповідача або уточнення реквізитів під час підготовчого засідання. Повернення позову через технічну цифрову помилку в реквізитах суб`єкта владних повноважень є невиправданим бар`єром у реалізації права на судовий захист. Щодо незаконності вимоги суду про обов`язкове надання оскаржуваної постанови ТЦК та СП, позивач зазначив, що фізично не міг надати суду оригінал чи копію постанови, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 виніс її за відсутності позивача (заочно), не вручив її примірник особисто під розписку та не надіслав поштою на адресу проживання. Про наявність штрафу та номер постанови позивач дізнався випадково з мобільному застосунку “РЕЗЕРВ+”. Позивач не може нести відповідальність за ненадання документа, який відповідач умисно або внаслідок недбалості приховує та не видає на руки.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 03.07.2026 ОСОБА_1 частково усунуто недоліки, які вказані в ухвалі про залишення позову без руху від 23.06.2026, а саме надано довідку, яка підтверджує, що позивач звільнений від сплати судового збору. Проте, позивачем не зазначено ЄДРПОУ відповідача та не надано оскаржуване рішення – постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, що у силу п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України зумовлює повернення позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статях 160, 161 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору.

Положеннями статті 160 КАС України передбачено вимоги до оформлення позовної заяви.

Так, відповідно до пунктів 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини 4, частини 5 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На виконання вимог частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

З аналізу наведених норм слідує, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення можливе виключно у разі недодержання позивачем вимог статей 160, 161 КАС України, при цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху повинна містити чітке визначення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення. Невиконання позивачем вимог такої ухвали у встановлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви лише за умови, що виявлені судом недоліки дійсно стосуються невідповідності позовної заяви вимогам процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 23.06.2026 у справі №638/14080/26 позовну заяву залишено без руху, зазначено про необхідність правильний ЄДРПОУ відповідача, надати оскаржуване рішення та сплатити судовий збір.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 03.07.2026 ОСОБА_1 частково усунуто недоліки, які вказані в ухвалі про залишення позову без руху від 23.06.2026, а саме надано довідку, яка підтверджує, що позивач звільнений від сплати судового збору. Проте, позивачем не зазначено ЄДРПОУ відповідача та не надано оскаржуване рішення – постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Спірною ухвалою від 03.07.2026 у справі №638/14080/26 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови - повернуто без розгляду.

В той же час, порядок розгляду справи щодо оскарження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та строки звернення із позовною заявою, регламентовано статтею 286 КАС України.

Так, за приписами частини другої статті 286 КАС України позовна заява щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Колегією суддів встановлено, що позивач із відповідним позовом до суду першої інстанції звернувся 19.06.2026, одночасно клопотав про поновлення строку, оскільки спірну постанову винесено без сповіщення особи та про яку позивач випадково дізнався лише 15.06.2026.

Позивач вказав у позові, зокрема, код РНОКПП (09515313) відповідача, який зміг знайти у доступних відкритих джерелах та судових рішеннях щодо цього органу.

Проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок її повернення, предмет та підстави позову, а також доводи апелянта, колегія суддів вважає, що такі недоліки, як помилкове зазначення відомостей про юридичну особу коду «РНОКПП» замість коду «ЄДРПОУ» та відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких не приєднано до позову не є суттєвими.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Тобто відповідачі у справі, які є органом державної влади, зобов`язані реєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку, а тому помилкове зазначення відомостей про юридичну особу коду «РНОКПП» замість коду «ЄДРПОУ» відповідача не можу слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху.

Крім того, зазначення таких відомостей для особи є обов`язковим лише у тому випадку, якщо такі відомості достеменно відомі цій особі. В даному випадку суд першої інстанції не врахував те, що позивач не має юридичної освіти, позивач вказав у позові той код (09515313), який зміг знайти у доступних відкритих джерелах та судових рішеннях щодо цього органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2026 позивачем в електронному додатку «Резерв+» виявлено запис про наявність у нього порушення правил обліку військовозобов`язаного, де зазначено, що він начебто не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, у зв`язку з чим посадовою особою ОСОБА_2 винесено постанову №R566103 від 05.06.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що належних доказів щодо ознайомлення з оскаржуваною постановою раніше (15.06.2026) сторонами не надано та матеріали справи не містять, а судом першої інстанції не здобуто.

Так, у постанові від 16 березня 2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2 та ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Водночас, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд визначив відсутність доказів, що свідчать про порушення прав позивача.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Зокрема, у рішенні від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Також, Суд у справі «Bellet v. Fгаnсе» зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 640/3040/21 та від 31.08.2023 року у справі № 560/11012/22.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справиv. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справіv. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 03.07.2026 по справі №638/14080/26 скасувати.

Справу №638/14080/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк