Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/13836/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 520/13836/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 04.08.26 по справі № 520/13836/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом – ГУ ДСНС в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум, виходячи з місячного грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/18782/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні (далі також – ОГД) виходячи з місячного грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення суду по справі № 520/18782/25.

Переконував, що оскільки розмір одноразової грошової допомоги при звільненні перебуває у прямій залежності від грошового забезпечення позивача, відповідач мав здійснити її перерахунок з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 , обчисленого на виконання рішення суду у справі № 520/18782/25 з використанням величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року, однак таких дій не вчинив, що є підставою для покладення на ГУ ДСНС в Харківській області відповідного обов`язку у судовому порядку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі №520/13836/26 (суддя Ніколаєва О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.07.2026 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - настання інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом) справа розподілена до провадження судді Спірідонова М. О.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 по справі № 520/13836/26 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61013, код ЄДРПОУ: 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 30.07.2026 позивачем 31.07.2026 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення процесуального строку, у якій з посиланням на приписи частини 5 статті 122 КАС України ОСОБА_1 стверджував, що право на звернення до суду з цим позовом у позивача виникло лише з 30.04.2026 після виконання відповідачем постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/18782/25, оскільки до цієї дати позивач не знав та не міг знати, чи приведе відповідач автоматично ОГД у відповідність до перерахованого грошового забезпечення.

З огляду на те, що до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 звернувся 28.05.2026, наполягав на дотриманні ним місячного строку звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене просив врахувати вказані пояснення та продовжити розгляд справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у справі №520/13836/26 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61013, код ЄДРПОУ: 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 про повернення позову у справі №520/13836/26 з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву, так як строк звернення до суду не був пропущений, оскільки з дати здійснення перерахунку грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/18782/25 (30.04.2026) до дати направлення позовної заяви до суду першої інстанції (28.05.2026) місячний строк не сплив.

Стверджував, що повертаючи позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції не врахував, що до дати виконання рішення суду у справі №520/18782/25 позивач не мав права звернутись до суду з вимогами про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення, обчисленого з використанням величини прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року, оскільки право позивача на такий обрахунок ще не було підтверджено у судовому порядку.

Крім того, зауважив, що оскільки позовну заяву було залишено без руху вже після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду у разі не усунення виявлених недоліків позивачем, а не повертати позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у межах даної справи оскаржує бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , тобто недотримання відповідачем законодавства про працю.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, до спірних правовідносин застосовується частина 2 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні 03.06.2025 позивач був обізнаний про розмір виплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні, отже саме з цієї дати повинен був дізнатися про можливе порушення свого права та, відповідно, мав можливість своєчасно звернутися до суду у тримісячний строк, однак реалізував своє право на звернення до суду лише 28.05.2026, при цьому поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом не навів.

Посилання позивача на те, що перебіг строку звернення до суду слід обчислювати з дати виконання постанови у справі № 520/18782/25, суд вважав необґрунтованими, оскільки виконання судового рішення щодо перерахунку грошового забезпечення не є обставиною, яка змінює початок перебігу процесуального строку звернення до суду з вимогами про перерахунок ОГД.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба в органах цивільного захисту є публічною службою.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби (військової служби).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог незважаючи на те, що відповідно до спеціального законодавства має назву одноразова грошова допомога при звільненні).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція №623).

Пунктом 8 розділу XХVІІ Інструкції № 623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, спір у цій справі стосується перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, на яку особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право згідно з умовами проходження військової служби і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. А відтак, оскільки нормами КАС України не врегульовано питання строків звернення до суду у справах про стягнення належного військовослужбовцю грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці, колегія суддів вважає застосовними до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.07.2022 по справі № 300/6805/21, яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кас України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

Згодом, на підставі Закону України від 25 квітня 2024 року № 3680-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників”, який набрав чинності 24 серпня 2024 року, частину другу статті 233 КЗпП України доповнено другим реченням такого змісту: “Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права”.

Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі – Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Так, Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.

З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою – зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

З матеріалів електронної справи колегією суддів встановлено, що наказом ГУ ДСНС в Харківській області (по особовому складу) від 03.06.2025 № 348 о/с, яким позивача звільнено зі служби за підпунктом 2 пункту 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 593 (за віком), визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із служби цивільного захисту у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби.

Відповідно до Архівної відомості № 1 за період з січня 2025 року по червень 2025 року № 2100-2511, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільнені у червні 2025 року у розмірі 62134,65 грн, обраховану з розміру місячного грошового забезпечення, яке позивач отримував на час проходження служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 520/18782/25, якою зокрема зобов`язано Головне управління ДСНС України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за періоди: з 01.01.2024 по 31.12.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за періоди: з 01.01.2025 по 03.06.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

На виконання вищевказаної постанови суду позивачу було перераховано грошове забезпечення за період з 20.05.2023 по 03.06.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням та 30.04.2026 здійснено виплату недонарахованого та невиплаченого на дату звільнення грошового забезпечення.

Враховуючи, що згідно з пунктом 8 розділу XХVІІ Інструкції № 623 одноразова грошова допомога виплачується особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, її розмір відповідно залежить від виплаченого під час звільнення грошового забезпечення. А відтак, перерахунок грошового забезпечення позивача на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 520/18782/25 та відповідно виплата ОСОБА_1 317 235,11 грн зумовила відповідно і виникнення у нього права з 30.04.2026 на перерахунок одноразової грошової допомоги у бік збільшення ніж було виплачено при звільненні.

Вищевказані обставини слугувало підставою для звернення до відповідача із адвокатським запитом від 04.05.2026 з проханням провести перерахунок спірної ОГД з урахуванням збільшеного грошового забезпечення.

Однак відповідач, листом від 14.05.2026 № 65040-5379/65190 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку, що слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

З огляду на частину другу статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з дня одержання позивачем перерахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення (30.04.2026) розпочався перебіг строку звернення до суду, встановленого вказаною нормою.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 27.05.2026, тобто, менше ніж через місяць з дня виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду, ним дотримано тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.

За встановлених обставин, позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, а тому підстави для залишення позову ОСОБА_1 без руху у спірних правовідносинах з мотивів та обґрунтувань, викладених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, були відсутні.

Крім того, за правилами статті 171 КАС України не усунення позивачем після відкриття провадження у справі недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду (частина 15 статті 171 КАС України), а не повернення, як було зроблено судом першої інстанції.

За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що повертаючи позовну заяву з підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та невірно визначив дату початку перебігу строку звернення до суду з позовом про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням збільшеного грошового забезпечення, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду з цим позовом, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 520/13836/26 підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 520/13836/26 - скасувати.

Справу № 520/13836/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій