Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/1380/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 520/1380/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 12.08.26 по справі № 520/1380/25

за позовом ОСОБА_1

до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту Відділ № 14, відповідач), в якому просив суд:

- встановити, що органом пенсійного забезпечення зараховано до страхового стажу 28 днів лютого 2009 року без наявних офіційних документальних підстав, передбачених пенсійним законодавством, в редакції чинній на час нарахування пенсійних виплат;

- зобов`язати Відділ обслуговування громадян № 14 виключити з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні офіційні документальні відомості про розмір фактично сплачених страхових внесків, як це передбачено ч. 3 ст. 24 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції чинній на час обчислення пенсійних виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі №520/1380/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-р мікрорайон 4, буд. 73, м. Лозова, Лозівський р-н, Харківська обл., 64606) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов`язано відповідача - Відділ обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

24.10.2025 ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 382 КАС України, в якій просив суд встановити судовий контроль по виконавчому провадженню № 77544089.

В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що навіть після відкриття 19.03.2025 виконавчого провадження № 77544089, відповідач свідомо ухиляється від виконання судового рішення від 07.02.2025 по справі № 520/1380/25, що є підставою для вжиття заходів судового контролю, передбачених приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі №520/1380/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по виконавчому провадженні по справі № 520/1380/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/1380/25 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для прийняття рішення, передбаченого законодавством.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 520/1380/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/1380/25 - скасовано.

Адміністративну справу № 520/1380/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі №520/1380/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по виконавчому провадженні по справі № 520/1380/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі № 520/1380/25 скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 520/1380/25, суд першої інстанції керувався мотивами, які мають суб`єктивний характер та не відповідають дійсним обставинам справи, що перешкоджає реалізації механізму безумовного виконання судового рішення відповідачем.

Переконував, що у розумінні статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням рішень здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, що свідчить про формальність зазначених судом підстав для відмови у задоволенні заяви позивача.

З огляду на тривале невиконання відповідачем рішення по справі № 520/1380/25 наполягав на необхідності встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 520/1380/25 набрало законної сили 11.03.2025.

Позивачем 17.03.2025 отримано виконавчий лист у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої у порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з її передчасності, оскільки позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, а повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Крім того, судом першої інстанції наголошено, що позивачем подано заяву про встановлення судового контролю по виконавчому провадженні, а не за виконанням судового рішення, що не передбачено ані КАС України, ані приписами Закону № 1404-VIII.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, протиправністю дій відповідача на виконання рішення суду від 07.02.2025 по справі №520/1380/25, вказував, що Відділом № 14 не здійснено будь-яких заходів, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, не розглянуто питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року, при цьому будь-яких спростувань вказаних обставин відповідачем до суду першої інстанції надано не було.

Не надано відповідачем доказів виконання судового рішення і після відкриття 24.08.2026 судом апеляційної інстанції апеляційного провадження у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що отримавши 21.04.2026 та 04.07.2026 постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 та від 03.07.2026, якими скасовувались ухвали суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/1380/25, пенсійний орган був обізнаний про наявність заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.02.2025, однак, жодних пояснень на спростування викладених у заяві обставин до суду апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема щодо розгляду питання про виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року, слушними є доводи позивача про пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Разом з цим, судом першої інстанції вищевказані обставини залишені поза увагою.

Не надано судом оцінки і твердженням позивача про те, що навіть після відкриття 19.03.2025 виконавчого провадження № 77544089, відповідач свідомо ухиляється від виконання судового рішення від 07.02.2025 по справі № 520/1380/25.

Колегія суддів звертає увагу, що постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 та від 03.07.2026 вже двічі скасовувались ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та від 15.05.2026 про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/1380/25 через не дослідження судом питання виконання (невиконання) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 520/1380/25. Вказано, що положення статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

При цьому, суду було наголошено про необхідність надання правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №520/1380/25.

Однак, суд першої інстанції, взагалі не враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, втретє відмовив у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України, з тих самих підстав, які вже визнавалися судом апеляційної інстанції неприйнятними, а під час нового розгляду заяви знову не витребував від відповідача пояснень із доказами на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання судового рішення, що свідчить про усунення суду від перевірки наведеної у заяві позивача мотивації для застосування положень статті 382 КАС України та ігноруванні висновків суду апеляційної інстанції у цій справі, що є неприпустимим.

Колегія суддів зауважує, що формулювання вимог заяви від 27.10.2025 шляхом зазначення – встановити судовий контроль по виконавчому провадженню № 77544089, не змінює суть викладених позивачем мотивів, та не може бути підставою для відмови у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, а повнота та правомірність виконання рішення суду першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, як же зазначалося у постанові суду апеляційної інстанції від 03.07.2026 за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду від 15.05.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю від 27.10.2025, у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а тому суд в цій частині знову припустився довільного тлумачення норм процесуального права.

Колегія суддів вкотре звертає увагу суду першої інстанції на те, що положення статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.

Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження, чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом та чи вчинені державним виконавцем дії на виконання рішення суду.

Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому посилання суду першої інстанції на зворотне обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, що не може вважатися прийнятним.

Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник навів доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останні залишилися поза увагою суду першої інстанції, правова оцінка ним не надавалася.

Суд апеляційної інстанції враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.

В контексті вищевказаного слід зазначити, що встановлення судового контролю, є правом, а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 КАС України, чого у даній справі судом зроблено не було.

Також, слід зазначити, що при розгляді заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції фактично призначено до розгляду та вирішено питання по суті однією ухвалою, без надання можливості відповідачу висловити свої заперечення або надати відповідні пояснення разом з доказами щодо виконання або не виконання рішення суду, що є порушенням порядку розгляду такої заяви, який передбачено статтею 382 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що приписами статті 312 КАС України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Статтею 315 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду, у зв`язку з чим, зазначені вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/1380/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі № 520/1380/25 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/1380/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко