Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №480/1506/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 480/1506/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 09.07.26 по справі № 480/1506/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 184250008707 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області призначити та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» з дати звернення, а саме з 03.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 10.02.2026 № 84250008707 йому відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки він має достатньо стажу державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016) для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.03.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.02.2026 № 184250008707.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його трудової діяльності з 02.01.1995 по 06.12.2019 та з 16.07.2021 по 28.10.2022 в органах митної служби.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням рішення суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ГУ ПФУ в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Таким чином, оскільки у позивача на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» необхідний стаж державної служби відсутній, право на пенсію відповідності до норм Закону України «Про державну службу» № 899 у позивача відсутнє.

Позивач та ГУ ПФУ в Сумській області не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем-1 частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

03.02.2026 позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 10.02.2026 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення № 184250008707 про відмову в перерахунку пенсії на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".

У зазначеному рішенні відповідач зазначив, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця. При цьому вказано, що в період з 22.04.1997 по 28.10.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Державній митній службі України, під час якої йому було присвоєно спеціальне звання.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, у зв`язку з чим відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 02.01.1995 по 06.12.2019, з 16.07.2021 по 28.10.2022 на різних посадах в митних органах України, мають бути зараховані до стажу державної служби позивача.

Крім того, враховуючи те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, беручи до уваги необхідність повторного розрахунку стажу позивача, із урахуванням періодів роботи, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та статті 37 Закону № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивача з 02.01.1995 по 06.12.2019, з 16.07.2021 по 28.10.2022.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем-1 частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом №889-VIII визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, статтею 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

За пунктом 4 Порядку №229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону №889-VIII.

У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону.

Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону №3723-XII, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону №1058-IV.

Таким чином, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1981 та довідки Сумської митниці від 15.01.2026 № 7.24-1/12-01/10/178 позивач працював на різних посадах в митних органах, а саме:

- 02.01.1995 - 31.10.1996 - інспектор групи оперативних чергових Хутір-Михайлівської митниці Державного митного комітету України;

- 01.11.1996 - 21.04.1997 - інспектор Хутір-Михайлівської митниці Державного митного комітету України;

- 22.04.1997 - 08.02.1998 - старший інспектор чергової оперативної частини митного поста «Хутір-Михайлівський» Конотопської митниці Державної митної служби України;

- 09.02.1998- 04.07.2000 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір- Михайлівський» Конотопської митниці Державної митної служби України;

- 05.07.2000 - 31.01.2001 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір- Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 01.02.2001- 25.06.2002 - інспектор чергової оперативної частини митного поста «Хутір- Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 26.06.2002 - 23.02.2006 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 24.02.2006 - 20.03.2007 - інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 21.03.2007 - 28.04.2009 - інспектор відділу митного оформлення «Зернове» митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 29.04.2009 - 31.08.2010 - інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 01.09.2010 - 07.02.2012 - інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Державної митної служби України;

- 08.02.2012 - 31.05.2013 - інспектор митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Державної митної служби України;

- 01.06.2013 - 31.10.2013 - старший інспектор митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 01.11.2013 - 02.03.2014 - старший державний інспектор митного поста «Хутір- Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 03.03.2014 - 19.11.2014 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 20.11.2014 - 10.03.2016 - державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір- Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 11.03.2016 - 31.07.2016 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 01.08.2016 - 31.12.2018 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 01.01.2019 - 06.12.2019 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський) митного поста «Залізничний» Сумської митниці ДФС;

- 16.07.2021 -17.05.2022 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Дружба» «Сумської митниці;

- 18.05.2022 - 28.10.2022 - старший державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Дружба» «Сумської митниці.

Також записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 підтверджено, що 03.06.1995 - позивач прийняв Присягу державного службовця; 31.01.2003 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби I рангу"; 01.04.2004 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби IV рангу"; 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби III рангу"; 27.11.2006 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби I рангу"; 01.06.2013 - присвоєно 14 ранг державного службовця в межах сьомої категорії посад державної служби; 07.12.2019 - присвоєно 7 ранг державного службовця.

Таким чином, стаж державної служби Баранова Ю.П. за періоди роботи в митних органах з 02.01.1995 по 06.12.2019 та з 16.07.2021 по 28.10.2022 становить 26 років 02 місяці 16 днів, що підтверджено довідкою Сумської митниці від 15.01.2026 № 7.24-1/12-01/10/178.

При цьому, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах митних органів станом на 01.05.2016 складає більше 20 років.

Вирішуючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача у митних органах до стажу державної служби, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-XII регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України (далі - МК України).

Так, відповідно до статті 154 МК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Відповідно до статті 408 МК України, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Згідно з частиною першою статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин першої, другої статті 569 МК України посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

За приписами частини першої статті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною першою статті 588 МК України, передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачались і у редакціях МК України від 11.07.2002 та від 12.12.1991 (зокрема, частина третя статті 154 МК України у редакції Закону №1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 № 591/6970/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Наведені вище норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Наприклад, Додатком 6 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» прирівнюється до 3 рангу державного службовця.

Додатком 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «радник митної служби ІІІ рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, «інспектор митної служби 3 та 4 рангу» прирівнюється до 9 рангу державного службовця, «інспектор митної служби 2 рангу» прирівнюється до 8 рангу державного службовця, «інспектор митної служби 1 рангу», прирівнюється до 7 рангу державного службовця.

Крім того, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" 14.01.2020 № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), яким внесено зміни до МК України було установлено, що спеціальні звання митної служби, встановлені МК України, присвоюються посадовим особам митних органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема: радник податкової та митної справи III рангу - радник митної служби III рангу.

Цим же п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону передбачено, що період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що посадові особи в митних органах, митній службі, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах України має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, а відтак з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на викладене, посилання відповідача про те, що період роботи в митній службі, під час перебування на якій були присвоєні спеціальні звання не зараховується до стажу роботи на посадах державної служби є неправомірними, а тому оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 10.02.2026 № 184250008707 підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його трудової діяльності з 02.01.1995 по 06.12.2019 та з 16.07.2021 по 28.10.2022 в органах митної служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, з урахуванням рішення суду.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача-1, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 480/1506/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий