Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №480/2242/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 480/2242/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 23.04.26 по справі № 480/2242/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області (далі по тексту – відповідач, ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області, відповідач), в якому просила суд:

- скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117, прийняте Головним управління Держпродспоживслужби в Сумській області;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області повернути сплачений штраф у розмірі 170 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність винесеного відповідачем рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117, оскільки у спірному рішенні не зазначено норми законодавства про рекламу, які були порушені ОСОБА_1 , що свідчить про його необґрунтованість. Крім того, всупереч вимог пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1178) (далі по тексту – Порядок № 693), протокол про порушення позивачем законодавства про рекламу було складено відповідачем 11.08.2023, у той час як оскаржуване рішення винесено 13.09.2023, тобто із пропуском 30 денного строку.

По суті виявленого правопорушення наполягала, що інформація, яка була зазначена на інформаційному плакаті, розміщеному на торгівельному обладнанні всередині магазину у повному обсязі відповідала вимогам частини 4 статті 8 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі по тексту – Закон № 270/96-ВР), а розміщення реклами щодо здійснення знижки на послугу, строк якої сплинув, не відповідає визначенню недобросовісної реклами.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 480/2242/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117 Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за частиною сьомою статті 27 Закону України "Про рекламу".

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №480/2242/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у діях відповідача будь-яких ознак протиправності, оскільки 01 серпня 2023 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби у Сумській області під час здійснення контролю у сфері реклами в приміщенні магазину «FONTAN» (ТРЦ «Мануфактура», м. Суми, вул. Харківська, 2/2) виявлено рекламний плакат з текстом: «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS – 50% 30.04-30.06.2023 р.», тобто на момент перевірки термін дії акції (30.06.2023) вже сплив, однак плакат продовжував популяризувати продаж такого товару зі знижкою у торговельному залі, що є порушенням вимог Закону №270/96-ВР.

Вказував, що ключовою ознакою того, що реклама може ввести в оману внаслідок недостовірності є порушення вимог щодо часу розповсюдження. Саме ці ознаки наявні у справі, адже реклама містила інформацію про знижку 50% на дитячий одяг/взуття до 30.06.2023, тоді як реально такий товар розповсюджувався після закінчення акції — 01.08.2023. Споживачі, побачивши плакат, могли розраховувати на знижку і не отримати її, що є класичним введенням в оману щодо умов придбання товару.

У свою чергу, позивач не надала жодних доказів на спростування правомірності рішення № 000117, зокрема не довела, що плакат було своєчасно прибрано; не спростувала факт його розміщення після 30.06.2023; не надала доказів відсутності введення споживачів в оману. За таких умов суд не міг задовольнити позов, оскільки позивачем не виконано обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягала, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення № 000117 не містить жодного обґрунтування того, за якою саме з передбачених Законом № 270/96-ВР ознак (введення в оману, заподіяння шкоди внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження) розміщення спірного рекламного плакату було визнано недобросовісним, а також яким чином і кому конкретно таке розміщення після закінчення строку акції могло завдати шкоди чи ввести в оману. Суд першої інстанції правомірно наголосив, що закінчення строку дії знижок на товар саме по собі не може свідчити про наявність ознак недобросовісної реклами, оскільки відповідачем взагалі не було вказано, який негативний вплив закінчення строку дії знижки мало на споживачів та яким чином воно порушувало їхні права та інтереси.

У свою чергу, Закон № 270/96-ВР не встановлює обов`язку рекламодавця демонтувати чи прибирати рекламний матеріал про акцію, строк проведення якої закінчився, так само як не встановлює відповідальності за невиконання такого обов`язку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2023 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на підставі матеріалів справи та протоколу про порушення законодавства про рекламу № 000115 від 11.08.2023 встановлено, що у приміщенні магазину «FONTAN», розміщеному на першому поверсі ТРЦ «Мануфактура» (м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/2), діяльність в якому згідно з даними куточка покупця здійснює ФОП ОСОБА_1 , на стійці з одягом розміщений рекламний плакат жовтого кольору, на якому чорними літерами зазначено «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS - 50% 30.04- 30.06.2023 р.»

Зазначені порушення були зафіксовані у протоколі про порушення законодавства про рекламу № 000115 від 11 серпня 2023 року та зафіксовані технічними засобами - нагрудним відео реєстратором Globex Body Camera GE-911 (21003) та цифровою фотокамерою Nicon Coolpix W300 з функцією запису геоданих GPS на зображенні (серійний номер 40019363).

14 серпня 2023 року контролюючим органом прийнято Рішення № 000116 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

На підставі матеріалів справи (протокол, відео, фото реклами) встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 1 та частини 2 статті 7 Закону України «Про рекламу» і прийнято рішення № 000117 від 13.09.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами у відповідності до частини 7 статті 27 "Про рекламу".

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірного рішення, оскільки саме по собі закінчення строку дії знижок на товар не може вважатися достовірною, обґрунтованою та об`єктивною підставою для визнання недобросовісною реклами, адже відповідачем у постанові про накладення штрафу взагалі не вказано за якою ознакою (введення в оману; замовчування; приховування істотних умов; дискримінація та прихована реклама) ГУ Держспоживслужби в Сумській області визнано розміщення спірного плакату недобросовісною рекламою та який негативний вплив закінчення строку дії знижки на дитяче взуття і одяг KIDS мало на споживачів чи яким чином порушувало їх права та інтереси.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон № 270/96-ВР.

За змістом пунктів 4, 8, 11, 24 статті 1 Закону № 270/96-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам);

недобросовісна реклама - реклама, що вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;

споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Статтею 7 Закону № 270/96-ВР визначено принципи реклами.

Так, основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.

Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 270/96-ВР у рекламі забороняється:

1) поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;

2) наводити твердження та/або зображення, які є дискримінаційними та/або розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою походження людини, її соціального чи майнового стану, віку, расової, етнічної чи національної належності, статі, сексуальної орієнтації, освіти, інвалідності, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовною ознакою, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими ознаками, а також такими, що дискредитують товари інших осіб;

3) надавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров`ю або життю людини та/або довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

4) використовувати засоби і технології, які справляють вплив на підсвідомість споживачів реклами;

5) наводити твердження, дискримінаційні стосовно осіб, які не користуються рекламованим товаром;

6) використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів іноземних держав та міжнародних організацій, міжнародних об`єднань, якщо такі використання або імітація пропагують неповагу до них або вводять споживачів в оману;

7) використовувати офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, міжнародних об`єднань, крім випадків, якщо: згадування в рекламі відповідного органу, організації чи об`єднання є вимогою закону; орган, організація чи об`єднання є рекламодавцем відповідної реклами чи таке використання відбувається з його дозволу чи на його замовлення; таке використання в соціальній рекламі спрямоване на популяризацію воєнізованих та військових формувань у складі державних органів та на патріотичне виховання; таке згадування є в рекламі та анонсах аудіовізуальних творів; таке використання передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права;

8) рекламувати товари, які підлягають обов`язковій сертифікації, товари, для виробництва чи реалізації яких необхідна наявність спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності у виробника чи особи, що реалізує товари, відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;

9) використовувати зображення або ім`я фізичної особи без її згоди, наданої в письмовій (електронній) формі, або згоди інших осіб, отриманої у порядку, передбаченому законодавством. Згода на використання зображення фізичної особи не вимагається, якщо фізична особа позувала чи виконувала роль для створення реклами за грошову або іншу винагороду та/або брала участь у створенні (зйомках) аудіовізуального твору, програми, її зображення використовується в рекламі (анонсі) такого аудіовізуального твору, програми, і рекламодавець має обсяг прав інтелектуальної власності на таку рекламу, достатній для обраного виду її розповсюдження. Вимога отримання згоди фізичної особи не поширюється на показ у рекламі грошових знаків із зображенням на них фізичних осіб;

10) імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що використовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;

11) рекламувати послуги, пов`язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Така інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;

12) розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), що містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, що мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів;

13) розповсюджувати рекламу про спорудження об`єкта житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління: без наявності у замовника будівництва права власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об`єкт, що рекламується; без наявності у замовника будівництва права на виконання будівельних робіт на конкретному об`єкті, що рекламується, отриманого відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; без наявності у суб`єкта господарювання, що здійснює будівництво об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва відповідних об`єктів; якщо залучення коштів фізичних та юридичних осіб (у тому числі в управління) для спорудження таких об`єктів здійснюється без дотримання вимог Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; без розміщення на веб-сайті замовника будівництва, девелопера будівництва (за наявності), управителя фонду фінансування будівництва (за наявності) інформації, визначеної Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому" (у разі продажу житлових приміщень);

14) рекламувати послуги з ворожіння та гадання;

15) наводити твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипних ролей чоловіка та жінки, що пропагують принизливе та зневажливе ставлення; принижувати гідність людини за ознакою статі; демонструвати насильство за ознакою статі; використовувати зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об`єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання. Ця вимога не поширюється на соціальну рекламу, спрямовану на засудження відповідних явищ.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Частиною 7 статті 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпункт 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667, передбачає, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення № 667).

Відтак, на Держпродспоживслужбу, у тому числі, і її територіальні органи, покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами, у тому числі, щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 693).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів.

Пунктом 16 Порядку № 693 передбачено, що у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Тобто, саме нормами Порядку № 693 врегульовано питання оформлення документів, на підставі яких порушується розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Стаття 26 Закону № 270/96-ВР у свою чергу, визначає повноваження Держпродспоживслужби щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, зокрема, вимагати від суб`єктів господарювання пояснень і документів, пов`язаних із рекламою та приймати рішення про визнання реклами такою, що порушує закон, і накладати штрафи.

Відтак, виходячи з положень статті 26 Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693 виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон № 270/96-ВР не потребує оформлення направлень на перевірку, повідомлень на перевірку, актів перевірок, як це передбачено Законом № 877-V, оскільки у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням саме інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами, а тому достатньо складання протоколу про порушення законодавства про рекламу та прийняття рішення про початок розгляду справи за ознаками про порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Враховуючи, що саме Закон № 270/96-ВР є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням, положення Закону № 877-V при вирішенні спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №280/275/24, де у пунктах 30, 31,32 Суд вказав, що Закон № 270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом № 877-V (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V.

У свою чергу, якщо орган контролю вимагає документи, що виходять за межі рекламного матеріалу, така перевірка набуває ознак заходу державного нагляду в розумінні Закону № 877-V і має супроводжуватися дотриманням його процедур.

Колегією суддів встановлено, що 01.08.2023 під час здійснення контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами щодо захисту прав споживачів реклами та вимог до її змісту на території м. Суми було виявлено та зафіксовано рекламу, яка не відповідає вимогам Закону України «Про рекламу», а саме: у приміщенні магазину «FONTAN», розміщеному на першому поверсі ТРЦ «Мануфактура» (м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/2), діяльність в якому згідно з даними куточка покупця здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на стійці з одягом розміщений рекламний плакат жовтого кольору, на якому чорними літерами зазначено «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS – 50% 30.04- 30.06.2023 р.».

11.08.2023 уповноваженою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області – головним спеціалістом відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області Клименко Н. Г. складено протокол № 000115, за змістом якого, 01.08.2023, виконуючи повноваження по здійсненню контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами, було виявлено та зафіксовано рекламу, яка не відповідає вимогам Закону, а саме: в приміщенні магазину «FONTAN», розміщеному на першому поверсі ТРЦ «Мануфактура» (м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/2), діяльність в якому згідно з даними куточка покупця здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на стійці з одягом розміщений рекламний плакат жовтого кольору, на якому чорними літерами зазначено «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS – 50% 30.04- 30.06.2023 р.».

Ураховуючи, що згідно з пунктом 1, 2 статті 7 Закону основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди, реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.

Вказана реклама, де строк проведення знижки на послугу закінчився (30.06.2023) підпадає під визначення недобросовісної реклами. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону недобросовісна реклама забороняється.

До вказаного протоколу долучено роздруківки фотографій із зафіксованими порушеннями та даними, за якими можливо ідентифікувати місце розміщення реклами та особу рекламодавця/розповсюджувача/виробника, відомості з ЄДР.

17.08.2023 посадовими особами відповідача було складено вимогу в порядку частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», якою зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 надати:

- письмові пояснення щодо виявлених порушень законодавства про рекламу;

- документи, що підтверджують вартість виготовлення/розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, розрахункові документи тощо);

- фотозвіт про усунення порушення законодавства про рекламу.

Повідомлено, що розгляд справи відбудеться 13.09.2023 о 10 год 00 хв.

У відповідь на вказану вимогу позивачем було надано пояснення від 11.09.2023, в яких зазначено, що після виявлення порушення спірний плакат було одразу знято та влаштовано інший – з вірно зазначеними датами (фото додано). Причиною розміщення плакату з помилковими датами стала неуважність ОСОБА_1 та працівників магазину. Плакат з вірними датами було розміщено починаючи з 01.07.2023 поверх попереднього у пластикову рамку, що закріплюється магнітом. Оскільки знижки діють на дитячий одяг, то і марка розміщена на стійці з дитячим одягом. Напередодні, дитина покупця роздивляючись одяг з необережності зачепила рамку та вона впала, а всі аркуші, що в ній знаходились – впали. Мати дитини самостійно склала все на місце, але на передній план вставила аркуш з невірною датою. Оскільки такий аркуш нічим не відрізнявся від актуального (окрім дат), ніхто на це не звернув уваги.

Що стосується вартості виготовлення (друку) даного плакату на двох аркушах формату А4 жовтого кольору, то друк одного аркушу ставив 10 грн, а в загальній сумі – 20 грн. Проте, чеки на друк не збереглись.

Рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та її розповсюдження, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту у відповідності до частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу», накладено на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 170 грн.

Отже, фактичною підставою для винесення ГУ Держпродспоживслужбою у Сумській області спірного рішення про застосування до позивача штрафної санкції слугувало розміщення внутрішньої реклами зі строком проведення знижки, який станом на момент розповсюдження такої реклами закінчився.

Згідно із частиною 3 статті 8 Закону № 270/96-ВР реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо повинна містити інформацію про строки та місце проведення таких заходів, а також зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови та місце проведення таких заходів. В аудіальних медіа така реклама повинна містити зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови, строки та місце проведення таких заходів.

Інформація про будь-яку зміну умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо має подаватися у тому самому порядку, в якому вона була розповсюджена.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 270/96-ВР реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки.

В аудіальних медіа така реклама повинна містити зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови надання знижок або проведення розпродажу.

Частиною 9 статті 8 Закону № 270/96-ВР визначено, що розповсюдження на території України реклами, яка не відповідає вимогам цього Закону, забороняється.

За приписами статті 10 Закону № 270/96-ВР недобросовісна реклама забороняється.

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону.

За змістом пункту 8 статті 1 Закону № 270/96-ВР недобросовісна реклама - реклама, що вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Тобто, під поширенням інформації, що вводить в оману, необхідно розуміти повідомлення суб`єктом одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, недостовірних чи то неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб.

Доказуванню підлягають не лише факт поширення певної інформації, але й неповнота (неточність, невідповідність дійсності) та її безпосередній вплив (об`єктивна можливість такого впливу) на споживача.

На підтвердження обставин порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про рекламу до матеріалів справи надано, зокрема, матеріали фотофіксації та протокол.

Дослідивши наявні в матеріалах справи фото, колегією суддів встановлено, що позивачем на вході магазину розміщено рекламний плакат, на якому повідомлено про розпродаж дитячого одягу зі знижкою у період, який сплив станом на 01.08.2023 (дата проведення перевірки). Так, посередині вказаного рекламного плакату великими літерами зазначено «на ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS - 50%», а з самого низу такого – маленькими літерами повідомлено про термін дії акції – з 30.04.2023 до 30.06.2023.

Отже, колегія суддів зазначає, що така реклама може ввести в оману внаслідок недостовірності щодо часу її дії, оскільки термін акції надруковано у спосіб, який фактично унеможливлює його прочитання через дрібні літери. Реклама містить інформацію про знижку 50% на дитячий одяг/взуття до 30.06.2023, тоді як реально розповсюджувалась після закінчення акції — 01.08.2023. Споживачі, побачивши плакат, могли розраховувати на знижку і не отримати її, що є класичним введенням в оману щодо умов придбання товару.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що розміщення реклами про знижку із терміном дії, який вже сплив, не підпадає під визначення недобросовісної реклами є помилковим.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не спростовувалось розміщення рекламного плакату про зниження ціни на товар із зазначенням дати початку і закінчення дії знижки ціни на товар, яка вже є неактуальною.

Позивач лише посилався на необґрунтованість оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у ньому норм законодавства про рекламу, які були порушені ОСОБА_1 . Однак, вказані доводи є такими, що не відповідають дійсності, адже рішення від 13.09.2023 № 000117 містить посилання на порушення позивачем частини 1 статті 10 Закону № 270/96-ВР.

Твердження позивача про винесення такого рішення із пропуском місячного строку з моменту винесення протоколу є хибними, адже пунктом 12 Порядку № 693 в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Отже, враховуючи, що рішення про початок розгляду справи було прийнято 14.08.2023 (а. с. 32), а оскаржуване рішення винесено 13.09.2023, відповідачем дотримано місячний строк розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області при винесенні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117, діяло на підставі, у межах та у спосіб, визначений Законом № 270/96-ВР та Порядком № 693, що свідчить про відсутність правових підстав для його скасування та має наслідком прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не належним чином встановив фактичні обставини у даній справі, що призвело до прийняття невірного рішення, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 480/2242/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 480/2242/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко