Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/28721/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/28721/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 21.05.26 по справі № 520/28721/25

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування, за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року, в розмірі 5% від посадового окладу, всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування, в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у квітні 2013 року без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, допомоги на оздоровлення у 2013 - 2015 роках без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 та винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, передбаченої додатком №25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за квітень 2013 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, передбаченої додатком №25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців,, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 та винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, передбаченої додатком №25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та здійснити доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, в розмірі 2894,29 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013 - 2017 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013 - 2017 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та здійснити доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зі змісту особистих карток грошового забезпечення встановлено, що позивач у спірний період був залучений до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону, за що отримував винагороду за бойове чергування. Вказує, що позивач отримував грошове забезпечення щомісячно за фактично відпрацьований час в повному обсязі, а щомісячну винагороду за бойове чергування отримував за одне чергування з одним додатковим відсотком (4% - одне чергування + 1% = 5%). Стверджує, що для з`ясування всіх обставин справи, суд першої інстанції не витребував від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) відповідних доказів. Звертає увагу, що в позовних вимогах не було зазначено про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу, допомогу на оздоровлення, виплачену у 2013 - 2015 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, установлена з 01.01.2016 для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої Постановою №889 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та здійснити доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої Постановою №889, з урахуванням раніше виплачених сум, не перевірив математичний розрахунок суми недоплати зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, яку розрахував позивач, та не зазначив конкретну суму недоплати (2894,29 грн). Наголошує, що суди мають повноваження перевірити правильність розрахунку, наданого позивачем, та зазначати конкретні суми при прийнятті рішення.

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі №520/28721/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що преміювання, винагороди та індексація грошового забезпечення військовослужбовця не входять до складу місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (діяв на момент здійснення виплат позивачу), з якого здійснюється відповідний розрахунок, а тому не має бути включене до зазначених виплат. Вказує, що при розрахунку позивачу суми, що підлягає до виплати на підставі пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, не включається додаткова винагорода. Стверджує, що пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73 (відповідно до якого і здійснювались виплати винагороди військовослужбовцям, які позивач вважає необхідним включити до розрахунку допомоги для оздоровлення), передбачено, що винагорода не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Тобто в самій Інструкції, яка передбачала на той час здійснення відповідної виплати, була пряма норма про не включення винагороди до одноразових виплат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 3 ч.2 ст.304 КАС України передбачено, що відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Водночас, незгода з прийнятим рішенням суду реалізовується у спосіб подання апеляційної скарги за формою та в строки, що встановлені статтями 295 та 296 КАС України.

У зв`язку з викладеним, вимоги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 та ухвалення нового, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, судом не розглядаються.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 16.11.2012 по 13.08.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 №766-ОС ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 №766-ОС, яким ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 13.08.2025, не містив інформації про повне грошове забезпечення: розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, винагород, нарахування і виплати індексації грошового забезпечення та інше.

На день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 надані копії особистих карток та архівних відомостей №1 про грошове забезпечення за період проходження служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) за 2012 - 2025 роки.

Як зазначено у позовній заяві, після ознайомлення з картками грошового забезпечення позивач виявив неповноту виплати окремих видів грошового забезпечення за період проходження військової служби з грудня 2012 року по лютий 2018 року. Зокрема, винагорода за бойове чергування нараховувалась у меншому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України №1294 та відповідною Інструкцією Адміністрації ДПСУ. Також підйомна допомога та допомога на оздоровлення за 2013–2017 роки виплачувались без урахування щомісячної винагороди за бойове чергування та щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №889, яка має постійний характер. При цьому, позивач вказує на неповне нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013 - 2017 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; щодо невиплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013 - 2017 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу винагороди за бойове чергування, в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи жодних доказів неправильного обрахунку винагороди за бойові чергування за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, в розмірі 2894,29 грн, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, з огляду на наступне.

Щодо вимог позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування, за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року, в розмірі 5% від посадового окладу, всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування, в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Згідно зі ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.

Так, додатком 25 до Постанови №1294 військовослужбовцям у частинах і підрозділах ракетних військ, у частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони України, розвідувальних (спецпризначення) з`єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби), встановлено додатковий вид грошового забезпечення - винагорода за бойове чергування (бойову службу) від 10 до 30 відсотків посадового окладу.

Положеннями п.2 Постанови №1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи), а п. 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна служба України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України, Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі по тексту – Інструкція №425; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпунктів 3.17.1 - 3.17.7 пункту 3.17 Інструкції №425 військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, екіпажів літаків, вертольотів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, екіпажів кораблів, катерів за час бойового чергування (бойової служби) з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України виплачується винагорода за бойове чергування (бойову службу).

Винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям виплачується в таких розмірах на місяць:

екіпажів літаків і вертольотів за час бойової служби вночі (22-00 - 6-00), - 5 відсотків посадового окладу за кожний виліт з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України, але не більше 30 відсотків на місяць;

іншим військовослужбовцям, які згідно з підпунктом 3.17.1 цієї Інструкції мають право на винагороду, а також військовослужбовцям, прикомандированим на прикордонну заставу (відділення відділу прикордонної служби), корабель, катер, судно наказами відповідних начальників (командирів), за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які залучаються до несення бойового чергування (бойової служби), виплачується винагорода в розмірі 30 відсотків посадового окладу на місяць.

Винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям нараховується від посадових окладів за основною або тимчасовою посадою.

Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органу Держприкордонслужби про виплату винагороди. Підставою для видання наказу є рапорт відповідних начальників (командирів) підрозділів, у якому зазначаються військовослужбовці, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби).

Військовослужбовцям, що вибувають з органу (підрозділу) Держприкордонслужби раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, сума винагороди виплачується при вибутті.

Військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, які виконували обов`язки неповний календарний місяць (у зв`язку з призначенням, звільненням (усуненням) з посади, перебуванням у відпустці, на лікуванні, службовому відрядженні, а також з інших поважних причин) та мають право на отримання винагороди за бойове чергування (бойову службу), винагорода виплачується за кожне чергування у розмірах, визначених підпунктом 3.17.2 цієї Інструкції, але не більше 30 відсотків від посадового окладу на місяць.

Зі змісту особистих карток грошового забезпечення з січня 2012 року по грудень 2018 року встановлено, що позивачу у спірний період винагорода за бойове чергування виплачувалась у розмірі 5% посадового окладу.

За позицією позивача, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) мав здійснити нарахування та виплату винагороди за бойове чергування, в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, оскільки позивач залучався до складів прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону та які несуть службу цілодобово зі зміною на місті і відповідно, за місяць несення служби бойових чергувань складало більше 8 на місяць.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 витребувано у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені копії, зокрема: витягів з наказів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про виплату винагороди за бойове чергування (бойову службу) ОСОБА_1 , із вказанням кількості чергувань у кожному місяці за період з 01.12.2012 по 28.02.2018 включно; витягів з рапортів керівника підрозділу про залучення ОСОБА_1 до несення бойового чергування (бойової служби) за період з 01.12.2012 по 28.02.2018 включно.

На виконання ухвали суду, Військова частина НОМЕР_2 повідомила суд про те, що документи (довідки, доповідні записки відомості вказівки) та листування з питань організації охорони державного кордону знищені встановленим порядком за:

- 2013 рік, що підтверджується актом від 18.06.2019 №8184 «Про вилучення для знищення документів, не внесення до Національного архівного фонду» та актом від 07.10.2019 №1406 «Про вилучення для знищення документів, не внесення до Національного архівного фонду»;

- 2014 рік, що підтверджується актом від 18.06.2020 №Вн831 «Про вилучення для знищення документів, не внесення до Національного архівного фонду»;

- 2015 рік, що підтверджується актом від 18.01.2021 №83 «Про вилучення для знищення документів, не внесення до Національного архівного фонду»;

- 2016, 2017 та 2018 роки, що підтверджується актом від 27.02.2022 №2 «Про вилучення для знищення документів, не внесення до Національного архівного фонду».

Тобто, відповідачем вказано про відсутність у нього відповідних доказів, а позивачем їх не надано.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів неправильного обрахунку позивачу винагороди за бойові чергування за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати винагороди за бойові чергування за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року, тому вимоги позову в цій частині належить залишити без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що виплата винагороди за бойове чергування у спірні періоди здійснювалась у розмірі меншому, ніж це визначено у додатку 25 до Постанови №1294, при законодавчо встановленому 30% розміру від посадового окладу, колегія суддів зазначає, що конкретний розмір винагороди за бойове чергування (бойову службу) залежить від кількості несення служби, а не встановлюється в імперативному розмірі 30% посадового окладу.

В матеріалах справи відсутні жодні докази неправильного обрахунку винагороди за бойові чергування позивача період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування, в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, з урахуванням раніше виплачених сум, не підлягають задоволенню, що правомірно враховано судом першої інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування в місяцях фактичної виплати за період з грудня 2012 року по 28 лютого 2018 року включно, в розмірі 30% посадового окладу за кожний місяць нарахування зазначеної винагороди, позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за квітень 2013 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, передбаченої додатком №25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати винагороди за бойове чергування в розмірі 30% посадового окладу, передбаченої додатком №25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425, не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Згідно з п.2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пп.5 п.1 Постанови №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, яка набрала чинності з 01.01.2016) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 №73, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347 (далі по тексту – Інструкція №73) визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно з п.2 Інструкції №73 виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:

1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:

військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;

військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України;

2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Апеляційним судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що при здійсненні розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17 дійшла висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у спірному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.

Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №522/2738/17, суд дійшов висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2016-2017 років щомісячно, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий (разовий) характер.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 року у справі № 826/2205/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Щодо доводів відповідача про те, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, як такі, що спростовуються висновками суду у даній справі, з посиланням на зазначені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги, виплаченої у квітні 2013 року, допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013 - 2017 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Однак, колегія суддів приймає як належні доводи апеляційної скарги позивача про те, що в позовних вимогах не було зазначено про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу, допомогу на оздоровлення, виплачену у 2013 - 2015 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, установлена з 01.01.2016 для військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

За цим, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги, виплаченої у квітні 2013 року, допомоги на оздоровлення за 2013-2015 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та здійснити доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, в розмірі 2894,29 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до особистої картки грошового забезпечення з січня 2018 року по грудень 2018 року позивача виплачена у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення (2943,81 грн) входить до складу грошового забезпечення за січень 2018 року, її виплата здійснювалась у відповідності з пунктом 6 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 №73, яким визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

У березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яка входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, протиправно виплачена в розмірі 1% місячного грошового забезпечення (49,06 грн).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та доплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, в розмірі 2894,29 грн, з огляду на їх передчасність, оскільки в цій частині права позивача не порушені.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, з вищенаведених підстав.

Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі № 520/28721/25 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013-2017 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплачених у 2013-2017 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині цих вимог позову відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі № 520/28721/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко