Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №200/7666/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року справа №200/7666/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/7666/25 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просив про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023, з 01.04.2023 по 19.04.2023, з 01.10.2023 по 08.11.2023, періоду догляду за дитиною до досягнення трьох років з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 2023 року по 2025 роки, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023, з 01.04.2023 по 19.04.2023, з 01.10.2023 по 08.11.2023, періоду догляду за дитиною до досягнення трьох років з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкового державне пенсійного забезпечення” №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії позивачки за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році”, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахування коефіцієнтів 1,197, 1,0796) відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” у зв`язку з цим з 26.03.2025 провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування вимог позивач вказував, що під час проведення перерахунку пенсії позивача відповідачем не проведено індексацію пенсії належним чином, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні її пенсії на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, чим порушено право позивача. Крім того, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період її роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023, з 01.04.2023 по 19.04.2023, з 01.10.2023 по 08.11.2023 та період догляду за дитиною до досягнення трьох років з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/7666/25 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023, з 01.04.2023 по 19.04.2023, з 01.10.2023 по 08.11.2023, періоду догляду за дитиною до досягнення трьох років з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023, з 01.04.2023 по 19.04.2023, з 01.10.2023 по 08.11.2023, періоду догляду за дитиною до досягнення трьох років з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1.197, 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкового державне пенсійного забезпечення” №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії позивачки за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році”, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахування коефіцієнтів 1,197, 1,0796) відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” у зв`язку з цим з 26.04.2025 провести виплату недоотриманих сум пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія її паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

08.11.2023 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До заяви було додано наступні документи: паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.03.1996; РНОКПП; трудову книжку серії НОМЕР_3 від 02.10.1990 та 10.03.2015; свідоцтво про народження дитини; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06 жовтня 2023 № 36; копію наказу про атестацію робочих місць від 29.07.1994 № 57; копію списку професій по Кіндратівському вогнетривкому заводу “Красная звезда”, які за результатами атестації робочих місць за умовами праці мають право на пільгову пенсію від 29.07.1994 № 57; копію наказу про атестацію робочих місць від 26.12.1999 № 84; копію списку професій по ВАТ “Кіндратівський вогнетривкий завод”, які за результатами атестації робочих місць за умовами праці мають право на пільгову пенсію від 29.07.1994 № 57; копію наказу про атестацію робочих місць від 27.12.2004 № 95.

На час звернення до відповідача за призначенням пенсії позивачу виповнилося 51 рік 3 місяці.

Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2023 № 052630004098, прийнятим за результатом розгляду вказаної заяви, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення відповідачем обґрунтоване недосягненням позивачем пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становив 55 роки, та відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи.

Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки ім`я “ ОСОБА_2 ” на титульній сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ” в російському варіанті. Крім того, до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 30.04.2003 по 05.03.2007 згідно пільгової довідки № 35 від 06.10.2023, оскільки професія, зазначена в ній, не відповідає переліку професій, зазначених в наказах про атестацію робочих місць.

Таким чином, на думку відповідача, загальний стаж роботи позивача складає 26 років 02 місяці 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 – 6 років 10 місяців 26 днів.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 02.10.1990, виданої на ім`я “ ОСОБА_4 ”, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірний період працювала:

з 02.10.1990 по 27.10.1990 - у Кіндратівському вогнетривкому заводі “Червона зірка” складачем маси на мішалках;

з 01.02.1991 по 12.08.1991 - у Кіндратівському шамотному заводі “Червона зірка” прибиральницею;

з 12.08.1991 по 30.10.1998 - у Кіндратівському шамотному заводі “Червона зірка” шихтувальником – дозувальником;

з 16.11.1998 по 10.11.1999 - перебувала на обліку в Дружківському центрі зайнятості;

з 30.04.2003 по 06.03.2007 - у ВАТ “Кіндратівський вогнетривкий завод” шихтувальником – дозувальником;

з 06.03.2007 по 01.06.2012 - у ВАТ “Кіндратівський вогнетривкий завод” просівачем порошків;

з 01.06.2012 по 15.07.2013 - у ВАТ “Кіндратівський вогнетривкий завод” укладачем маси на мішалках;

з 05.08.2013 по 01.05.20014 - перебувала на обліку в Дружківському міському центрі зайнятості;

з 10.03.2015 по 17.04.2015 - у ТОВ “Дружківська харчосмакова фабрика” охоронником;

з 17.04.2015 по 30.06.2016 - у ТОВ “Дружківська харчосмакова фабрика” контролером.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.03.2015, виданої на ім`я “ ОСОБА_1 ”, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірний період працювала:

з 10.03.2015 по 17.04.2015 - у ТОВ “Дружківська харчосмакова фабрика” охоронником;

з 17.04.2015 по 30.06.2016 - у ТОВ “Дружківська харчосмакова фабрика” контролером;

з 01.07.2016 - у ТОВ “Кондитерська фабрика” “Дружківська” контролером.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_5 .

Крім того, як вбачається з довідки від 06.10.2023 № 36, виданої ТОВ “Дружківський вогнекривкий завод”, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Кіндратівському вогнетривкому заводі “Червона зірка”:

з 02.10.1990 по 27.10.1990 за професією складачі маси на мішалках, що передбачено Списком 2, розділом VІ, підрозділом а., на підставі Постанови РМСРСР № 1173 від 22.08.1956 (00 років 00 місяці 25 днів);

з 12.08.1991 по 30.10.1998 за професією шихтувальники - дозувальники, що передбачено Списком 2, розділом V, пунктом а., поз 2060000а-19619, на підставі Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 (07років 02 місяці 18 днів);

з 30.04.2003 по 25.12.2004 за професією шихтувальники, що передбачено Списком 2, розділом V, пунктом а., поз 5а, на підставі Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (01 років 07 місяці 25 днів);

з 27.12.2004 по 05.03.2007 за професією шихтувальники, що передбачено Списком 2, розділом V, пунктом а., поз 5а, на підставі Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (02 років 02 місяці 08 днів).

Відпустки без збереження заробітної плати:

з 01.02.1994 по 01.03.1994, наказ № 22 ок від 01.02.1994;

з 12.02.1996 по 01.04.1996, наказ № 34 ок від 09.02.1996;

з 02.01.1998 по 28.02.1998, наказ № 198 ок від 30.12.1997.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №200/7103/23 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26) № 052630004098 від 13.11.2023 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 08.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 08.11.2023 як отримувач пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) Пенсію за віком ОСОБА_1 призначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 200/7103/23.

При призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховано до страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою від 02.10.1990 НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено ім`я “ ОСОБА_2 ” (рос. мовою), яке не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ” в російському варіанті. До страхового стажу також не зараховано періоди з 01.10.2022 по квітень 2023 (37251934 ТОВ “Кондитерська фабрика “Дружківська”), за який відсутня сплата страхових внесків та з 01.10.2023 по 31.10.2023 (42281630 ТОВ"Світ лайф Компані"), за який відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків на дату призначення пенсії.

При призначенні ОСОБА_1 з 08.11.2023 пенсії за віком застосовано середній показник заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, згідно зі статтею 40 Закону № 1058 - за попередні три роки, тобто за (2020 - 2022 роки) в розмірі 12236,71 грн.

Внаслідок перерахунку пенсії, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.03.2024 року Позивачу проведено перерахунок пенсії. Вид перерахунку: Індексація заробітку. (масовий). Розмір пенсії за віком (ст.27) (13159,11 х 0,27750): 3651,65, надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024, Розмір пенсії з надбавками 3751,65.

Внаслідок перерахунку пенсії, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.03.2025 року Позивачу проведено перерахунок пенсії. Вид перерахунку: Індексація заробітку. (масовий). Розмір пенсії за віком (ст.27) (13613,11 х 0,27750): 3777,64, надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024, Розмір пенсії з надбавками 3877,64.

Відповідач не провів перерахунок пенсії позивача (для забезпечення індексації пенсії) з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року, яка відповідно до ч. 2 ст. 42 цього Закону має проводитися:

з 01.03.2023 року згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;

з 01.03.2024 року згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;

з 01.03.2025 року згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Замість цього відповідачем:

- з 01.03.2023 року встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн.;

- з 01.03.2024 року встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн.;

- з 01.03.2025 року встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, судом першої інстанції зазначено наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_6 .

З довідки РС-право вбачається, що періоди догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.12.1989 по 02.10.1990 та з 27.10.1990 по 31.01.1991 не зарахований до страхового стажу роботи позивачки.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Виходячи з наведеного, періоди догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.12.1989 по 01.10.1990 (02.10.1990 зараховано до страхового стажу) та з 28.10.1990 (27.10.1990 зараховано до страхового стажу роботи позивачки) по 31.01.1991 підлягають до зарахуванню до страхового стажу роботи позивачки.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 01.10.2022 по 01.04.2023 з 01.04.2023 по 19.04.2023 та з 01.10.2023 по 08.11.2023 суд зазначає наступне.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що при призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховано до страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою від 02.10.1990 НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено ім`я “ ОСОБА_2 ” (рос. мовою), яке не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ” в російському варіанті. До страхового стажу також не зараховано періоди з 01.10.2022 по квітень 2023 (37251934 ТОВ “Кондитерська фабрика “Дружківська”), за який відсутня сплата страхових внесків та з 01.10.2023 по 31.10.2023 (42281630 ТОВ "Світ лайф Компані"), за який відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків на дату призначення пенсії.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано довідку ОК-5 від 08.11.2023, яка підтверджує інформацію наведену у відзиві щодо несплати ЄСВ та неотримання зарбітної плати за жовтень 2023 року.

Трудовою книжкою від 02.10.1990 НОМЕР_3 підтверджено, що у період

з 01.07.2016 по 29.12.2023 позивачка працювала на ТОВ “Кондитерська фабрика “Дружківська” на посаді контролера на контрольно пропускному пункті охорони за переводом з ТОВ “Дружківська харчова фабрика” (запис 18-19);

з 14.04.2023 позивачка працювала на ТОВ "Світ лайф Компані" на посаді контролера на контрольно пропускному пункті охорони за сумісництвом (запис 20);

01.01.2024 трудовий договір переукладено з роботи за сумісництвом контролера на контрольно-пропускному пункті охорони на трудовий договір за основним місцем роботи контролера на контрольно-пропускному пункті охорони (запис 21);

11.06.2025 позивачку звільнено за ст.38 КЗпП (запис 22).

Відповідно до довідки ОК-5 від 22.09.2025 ОСОБА_1 з липня 2016 року по квітень 2023 року позивачка отримувала заробітну плату від ТОВ “Кондитерська фабрика “Дружківська” код ЄДРПОУ 37251934, проте, з жовтня 2022 року по квітень 2023 року ТОВ “Кондитерська фабрика “Дружківська” не сплачувало єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України.

Крім того, з квітня 2023 року по червень 2025 року позивачка отримувала заробітну плату в ТОВ "Світ лайф Компані" код ЄДРПОУ 42281630, та з заробітної плати позивачки сплачено ЄСВ до Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що за приписами ст. 1 Закону України №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.п. 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно ч.ч. 4 - 6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із ч. 6 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Виходячи з наведеного, страж роботи позивача з 01.10.2022 по 01.04.2023 з 01.04.2023 по 19.04.2023 та з 01.10.2023 по 08.11.2023 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкового державне пенсійного забезпечення” №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії позивачки за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-IVдля забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абз.2 цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону України №1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 встановлено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абз.2 п.2. Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.

Кабінетом Міністрів України згідно з Порядком №124 прийнято, зокрема, наступні постанови: №127 від 22.02.2022 “Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2021 році” (далі Постанова №127), №118 від 16.02.2022 року “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі Постанова №118), №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі Постанова №168),№185 від 23.02.2024 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”.

Пунктами першими Постанов №127, №118, №168, №185, №209 установлено здійснення перерахунків пенсії відповідно до Порядку №124, а саме:

з 01.03.2022 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11;

з 01.03.2022 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14;

з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;

з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796;

з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Верховним Судом розглянуто справу №160/28752/23 за подібних правовідносинах про перерахунок пенсії за віком на підставі ч.2 ст.42 Закону №1058-IV відповідно до Постанов №168 та №185.

Так у постанові від 13.01.2025 по справі №160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій у 2023-2024 роках повинна проводитись відповідно до постанови №168 та постанови №185, Порядку №124 та з урахуванням приписів ч.2ст.42 Закону №1058-IVшляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, відповідно.

Верховний Суд зазначив, що ГУ ПФУ, здійснюючи в 2023-2024 роках перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн, відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, Верховний Суд у справі №160/28752/23 залишив частину позовних вимог без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. ВС зазначив, що звернувшись до суду з цим позовом 02.11.2023 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01.03.2022 року, у зв`язку із чим вони можуть бути захищені судом з 02.05.2023 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня звернення.

Згідно з ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч.5 ст. 242 КАС України суд по цій справі враховує правові висновки Верховного Суду та вважає, що звертаючись до суду з цим позовом 03.10.2025 року, позовні вимоги про перерахунок пенсії застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку 1,197, 1,0796, та 1,115, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача - 12 236,71 грн. (за 2020, 2021 та 2022 роки) та перерахувати пенсію позивачу, з урахуванням вказаних показників, починаючи з 26.04.2025 та застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку 1.115 з 01 березня 2025, звернено до відповідача в межах строку звернення до суду з цим позовом.

Спірним у цій справі являється показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується при обчисленні індексації пенсії.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абз.1 п.4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі №460/4358/24 зазначив, що Положення Порядку №124 не узгоджені з приписами ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону №1058-IV);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку №124).

Верховний Суд по справі №460/4358/24 дійшов висновку, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Також Верховний Суд зазначив, що Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, положень п.5 Порядку №124, є протиправним.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Крім того Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 підтримав вищевказану позицію та зазначив, що абзац перший в сукупності з абз.2 п.5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з ч.2ст.42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

На підставі ч.5ст.242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду та вважає, що під час індексації пенсії позивачки застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії під час її призначення.

Як вже встановлено судом та про що зазначено вище, позивачу пенсія за віком призначена з 08.11.2023 року, під час обчислення якої застосовано показник середньої заробітної (доходу) в Україні за три попередні календарні роки, тобто за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для щорічної індексації пенсії позивачки має бути використаний показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, оскільки саме цей показник застосовувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, застосовуючи коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (за 2020-2022 роки) у розмірі 12 236,71 грн - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/7666/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 200/7666/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв