Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №759/19006/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4174/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/19006/26

21 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року провадження за протоколом серії ЕПР1 № 710629 від 04.07.2026 за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Провадження за протоколом серії ЕПР1 № 710641 від 04.07.2026 за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року у справі № 759/19006/26 в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо водія автомобіля Nissan X-Trail громадянина ОСОБА_2 , прийняти нову постанову, якою громадянина ОСОБА_2 визначити таким, який 04.07.2026 о 15:20, керуючи транспортним засобом Nissan X-Trailз державними реєстраційним номером НОМЕР_3 в Святошинському районі міста Києва по вулиці Шосе Берестейська 18км+830м внаслідок неврахування дорожньої обстановки та недотримання безпечного бокового інтервалу здійснив зіткнення з автомобілем Volvo XC90з державними реєстраційним номером НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , тобто порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху та спричинив пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 27 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла ще одна апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року, подана ним 04 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд». Зазначену апеляційну скаргу зареєстровано як таку, що надійшла в межах тієї самої справи, та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано головуючому судді для спільного розгляду з раніше поданою апеляційною скаргою.

Таким чином, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 подано дві апеляційні скарги, які стосуються одного судового рішення та підлягають перевірці судом апеляційної інстанції в межах наведених у них доводів.

Апеляційні скарги обґрунтовує тим, що вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, не надав належної оцінки наявним доказам, не дослідив механізм утворення пошкоджень транспортних засобів, не перевірив доводи сторін шляхом їх співставлення з матеріальними слідами пригоди та фактично дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення без встановлення дійсного механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Звертає увагу на те, що апеляційна скарга не спрямована на оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року в повному обсязі, а стосується виключно тієї її частини, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо водія автомобіля Nissan X-Trail громадянина ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Саме зазначена частина постанови безпосередньо порушує права та законні інтереси апелянта, як потерпілого, оскільки прийнята без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, без належної оцінки наявних доказів, а також без надання реальної можливості реалізувати апелянту процесуальні права, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції містить висновок про відсутність у діях водія автомобіля Nissan X-Trail громадянина ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, однак такий висновок зроблено без повного встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди, без дослідження всіх доступних джерел доказової інформації та без перевірки всіх версій виникнення ДТП. При цьому поза увагою суду залишилися істотні обставини, які могли безпосередньо вплинути на правильність вирішення справи, зокрема:

· наявність очевидців дорожньо-транспортної пригоди, пояснення яких не були отримані працівниками поліції;

· наявність матеріальних слідів механічного контакту транспортних засобів, що потребували належної оцінки;

· наявність технічної документації щодо локалізації пошкоджень транспортних засобів;

· необхідність встановлення фактичного механізму зіткнення шляхом аналізу всієї сукупності доказів. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення без належної перевірки всіх істотних для справи обставин.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не навів у постанові мотивів, з яких відкинув або не дослідив інші можливі джерела доказів, хоча їх існування об`єктивно випливало з матеріалів справи та фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди. Фактично суд першої інстанції не встановив механізм дорожньо-транспортної пригоди, не перевірив усі можливі версії її виникнення та не усунув неповноту матеріалів, складених працівниками поліції, після чого зробив остаточний висновок про відсутність у діях водія Nissan X-Trail громадянина ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Вказує на те, що на момент оформлення дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі Volvo XC90 перебувала повнолітня пасажирка - ОСОБА_3 , яка безпосередньо сприймала обставини події та могла повідомити відомості, що мають значення для правильного встановлення механізму ДТП. Працівники поліції були обізнані про її присутність, однак не запропонували їй надати письмові пояснення, не відібрали їх та не відобразили у процесуальних документах причин невчинення таких дій.

Тобто, будь-які процесуальні документи, які б свідчили про спробу встановити її пояснення або про відмову від їх надання, у матеріалах справи відсутні.

Відсутність у матеріалах справи пояснень повнолітнього очевидця дорожньо-транспортної пригоди свідчить про неповноту збирання доказів на стадії оформлення адміністративних матеріалів.

Таким чином, фактичні обставини пригоди були зафіксовані лише на підставі пояснень двох водіїв без вжиття необхідних заходів щодо перевірки їх достовірності за допомогою інших очевидців.

Водночас, під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди процес документування обставин події здійснювався таким чином, що один із працівників поліції складав схему ДТП та спілкувався з учасниками пригоди, тоді як інший у цей час оформлював адміністративні матеріали у службовому автомобілі. За таких обставин особливо важливим було забезпечити повноту збирання доказів та отримання пояснень усіх осіб, які могли повідомити відомості про обставини пригоди. Проте таких дій вчинено не було. Наведені недоліки оформлення матеріалів справи не були усунуті й судом першої інстанції.

Зазначає, що суд не з`ясував причин відсутності пояснень очевидців, не перевірив повноту проведених працівниками поліції процесуальних дій та не вжив заходів для дослідження всіх джерел доказової інформації, хоча саме від цього залежало правильне встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди. Фактично суд погодився з неповнотою доказової бази та ухвалив рішення про закриття провадження без перевірки того, чи були зібрані всі докази, необхідні для встановлення істини у справі. У результаті істотна частина доказів, які могли підтвердити або спростувати версії учасників дорожньо-транспортної пригоди, залишилася поза межами судового дослідження, що істотно вплинуло на законність та обґрунтованість ухваленої постанови.

Апелянт звертає увагу на те, що у даній справі учасники ДТП надали взаємовиключні пояснення щодо механізму зіткнення. Водій автомобіля Nissan X-Trail громадянин ОСОБА_2 стверджував, що автомобіль Volvo XC90 під керуванням водія громадянина ОСОБА_1 нібито різко змінив напрямок руху, здійснивши перестроювання із першої смуги руху до другої, унаслідок чого відбулося зіткнення. Натомість апелянт послідовно зазначав, що рухався у межах своєї смуги руху без здійснення маневру перестроювання, а зіткнення відбулося внаслідок дій водія автомобіля Nissan X-Trail.

За таких обставин, апелянт зазначає, що встановлення реального механізму ДТП було неможливим без дослідження матеріальних слідів, які залишилися на транспортних засобах після зіткнення. Однак суд першої інстанції такого дослідження не провів. Поза увагою суду залишились характер, локалізація, напрямок та взаємне розташування механічних пошкоджень обох транспортних засобів, хоча саме ці відомості мають істотне значення для перевірки пояснень кожного з водіїв.

Зокрема, на транспортному засобі Volvo XC90 зафіксовано механічні пошкодження задньої лівої частини кузова, включаючи задній бампер, заднє ліве крило, задній ліхтар, декоративні елементи кузова та інші деталі. Особливу увагу привертають наявні на задньому бампері кругоподібні потертості, які за своїми зовнішніми ознаками відповідають контакту з шиною іншого транспортного засобу.

Такі матеріальні сліди є об`єктивними доказами, що підлягали обов`язковому дослідженню судом у сукупності з іншими доказами, оскільки вони могли підтвердити або спростувати версії учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо взаємного розташування транспортних засобів у момент первинного контакту. Попри це, у постанові суду відсутній будь-який аналіз зазначених матеріальних слідів, відсутня оцінка їх доказового значення, а також відсутні мотиви, з яких суд визнав можливим зробити висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення без дослідження об`єктивних механічних пошкоджень транспортних засобів. Фактично суд обмежився аналізом пояснень учасників пригоди, не перевіривши їх відповідність матеріальним слідам, які залишилися після зіткнення.

Такий підхід суперечить принципу всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів і не забезпечує належного встановлення фактичних обставин справи.

Апелянт вказав, що він вказав місце первинного зіткнення в межах першої смуги руху, якою здійснював рух, тоді як водій автомобіля Nissan X-Trail громадянин ОСОБА_2 указав інше місце - у межах другої смуги руху. Зазначені відомості були перенесені працівником поліції до схеми дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджує обізнаність органу поліції про існування взаємовиключних версій учасників пригоди щодо місця первинного контакту транспортних засобів. За таких обставин саме на орган поліції покладався обов`язок не лише зафіксувати різні пояснення учасників пригоди, а й ужити всіх передбачених законом заходів для перевірки того, яка із зазначених версій підтверджується об`єктивними доказами.

Апелянт вважає, що висновок суду про відсутність у діях водія автомобіля Nissan X-Trail громадянина ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення був зроблений без належної перевірки взаємовиключних версій учасників пригоди та без дослідження всіх доступних об`єктивних доказів, що свідчить про істотну неповноту судового розгляду.

За таких обставин апелянт робить висновок, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на неповному дослідженні доказів, що не відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП, а тому не може вважатися законним та обґрунтованим.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк для апеляційного оскарження постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ухвалена 23 липня 2026 року та згідно відомостей з ЄДРСР забезпечено надання загального доступу до неї лише 27 липня 2026 року, про факт ухвалення оскаржуваної постанови від 23.07.2026 апелянту вперше стало відомо лише 28 липня 2026 року під час телефонної розмови з представником Страхової компанії «УНІКА», яка повідомила номер справи та зазначила, що копію рішення суду їм надано другим учасником ДТП. Офіційно копія постанови суду поштою на адресу апелянта не направлялася та ним не отримувалася.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не брав участь в судовому засіданні 23.07.2026, проте доказів надсилання чи отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні. Відповідно до даних з ЄДРСР забезпечено надання загального доступу до оскаржуваної постанови: 27.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи є обгрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки строк було пропущено з поважних причин.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, в день розгляду справи подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте до відеоконференції двічі не підключився, про що було складено відповідну довідку, яка міститься в матеріалах справи.

Другий учасник ДТП ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку. Відповідно до трекінгу відстеження «Укрпошта», поштова кореспонденція не була вручена адресату, причина - «одержувач відсутній за вказаною адресою».

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 710629, 04.07.2026 о 15:20:00 в м. Київ, Шосе Берестейське 18км+830м в напрямку с. Стоянка водій ОСОБА_2 керував автомобілем Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_5 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалута скоїв зіткнення з автомобілем Volvo XC90 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.13.1 водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану т/з повинен дотримуватися безпечної дистанції, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 710641, який також міститься в матеріалах справи та відповідно до якого 04.07.2026 о 15:20:00 в м. Київ, Шосе Берестейське 18км+830м в напрямку с. Стоянка водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volvo XC90 д.н.з. НОМЕР_4 при зміні напрямку руху не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутньому напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.1.ПДР - Ін. порушення ПДР, порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

До вказаного протоколу були додані: схема місця ДТП, яка сталася 04.07.2026 о 15 год. 20 хв. в м. Київ, шосе Берестейське 18км+830м, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи підлягають з`ясуванню, зокрема, питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та чи існують інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, яке спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП підлягають доведенню не лише факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів, а й конкретне порушення цією особою відповідної вимоги Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між таким порушенням і наслідками у вигляді ДТП.

Як убачається з матеріалів справи, щодо однієї дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції складено два протоколи про адміністративні правопорушення, у яких відповідальність за її виникнення фактично пов`язувалася з різними діями кожного із водіїв.

ОСОБА_2 ставилося у вину недотримання вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, тоді як ОСОБА_1 - порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 у своїх поясненнях, які додані до матеріалів справи стверджував, що їдучі у бік с. Стоянка у дзеркалі заднього виду побачив автомобіль Вольво, який рухався дуже близько та наближався до ОСОБА_2 , після чого останній додав швидкості, проте авто Volvo НОМЕР_4 почало маневр обгону з правого боку і дуже швидко перебудувало вектор руху ліворуч, спричинивши зіткнення з його автомобілем.

При цьому, ОСОБА_1 у своїх поясненнях, які додані до матеріалів справи стверджував, що їдучи у 1 ряді у його автомобіль, зокрема у ліву задню частину здійснив удар водій авто марки Nissan X-Trail сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , після удару, який відчув ОСОБА_1 розпочав безпечне гальмування, але водій авто який вчинив наїзд продовжував рух, у зв'язку з чим ОСОБА_1 прискорив рух та перемістився з першої смуги на другу та зменшував швидкість з метою зупинки правопорушника на місці ДТП.

Тобто пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди є взаємовиключними.

Визначальним у цій справі є те, що наявні у матеріалах справи об`єктивні дані не дозволяють беззаперечно надати перевагу одній із зазначених версій.

Схема місця ДТП містить два різні місця зіткнення, кожне з яких зазначене одним із водіїв відповідно до власної версії події.

При цьому схема не відображає у достатній мірі розташування транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням, їх траєкторії та напрямки переміщення на момент первинного контакту.

За таких обставин сам по собі протокол серії ЕПР1 № 710629 щодо ОСОБА_2 не є достатньою підставою для висновку про доведеність його вини, оскільки відомості, викладені у протоколі, повинні оцінюватися разом з іншими доказами, а не мати наперед встановлену доказову силу.

Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином характер і локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів, суд апеляційної інстанції перевірив з урахуванням доданих апелянтом матеріалів.

Із наданих матеріалів убачається, що автомобіль Volvo XC90 отримав пошкодження в задній лівій частині, тоді як автомобіль Nissan X-Trail мав пошкодження передньої правої частини.

Проте сама по собі локалізація зазначених пошкоджень, без достовірно встановленого положення транспортних засобів перед зіткненням, напрямків та траєкторій їх руху, не дозволяє однозначно встановити, який саме з автомобілів здійснював маневр та дії якого водія стали безпосередньою причиною контакту транспортних засобів.

Надані апелянтом фотографії фіксують стан транспортних засобів та характер пошкоджень після дорожньо-транспортної пригоди, однак самі по собі не відображають процес їх руху безпосередньо до зіткнення та не усувають суперечностей між поясненнями водіїв.

Так само акт огляду транспортного засобу та ремонтна відомість страхової компанії «УНІКА» підтверджують характер та обсяг зафіксованих пошкоджень автомобіля Volvo XC90, проте не містять висновку щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди та не встановлюють, хто саме з водіїв здійснив маневр, що призвів до зіткнення.

За відсутності таких даних наведені документи не можуть самі по собі бути достатньою підставою для встановлення вини ОСОБА_2 у порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Суд апеляційної інстанції також враховує посилання ОСОБА_1 на пояснення ОСОБА_3 , яка перебувала пасажиром у автомобілі Volvo XC90 та безпосередньо сприймала обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим зазначені пояснення, навіть за умови їх врахування під час апеляційного перегляду, є одним із джерел доказової інформації та підлягають оцінці лише у сукупності з іншими матеріалами справи.

Саме по собі підтвердження одним очевидцем версії ОСОБА_1 не усуває наявних об`єктивних суперечностей щодо місця первинного контакту транспортних засобів, їх взаємного розташування та траєкторії руху безпосередньо перед зіткненням.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду є не встановлення того, яка із двох версій події видається більш імовірною, а перевірка того, чи містять матеріали справи належні, допустимі та достатні докази, які поза обґрунтованим сумнівом підтверджують саме порушення ОСОБА_2 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України та причинний зв`язок цього порушення із дорожньо-транспортною пригодою.

Таких доказів матеріали справи та додані до апеляційних скарг документи у своїй сукупності не містять.

Фактично вимоги апеляційних скарг ґрунтуються на необхідності надати перевагу версії ОСОБА_1 перед версією ОСОБА_2 та, виходячи з характеру пошкоджень, зробити висновок про те, що саме автомобіль Nissan X-Trail здійснив переміщення в бік автомобіля Volvo XC90.

Однак за відсутності належних об`єктивних даних, які достовірно підтверджували б траєкторії транспортних засобів до моменту зіткнення, такий висновок мав би характер припущення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо вони не можуть бути усунуті на підставі належних і допустимих доказів, тлумачаться на користь особи, щодо якої здійснюється провадження.

Сам факт дорожньо-транспортної пригоди, а також установлені механічні пошкодження транспортних засобів не є достатніми для покладення адміністративної відповідальності на одного з її учасників без достовірного встановлення конкретного порушення Правил дорожнього руху і причинного зв`язку між таким порушенням та наслідками.

Тому доводи апеляційних скарг про передчасність висновку суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не знаходять достатнього підтвердження.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до положень статті 294 КУпАП він має право досліджувати нові докази за наявності обґрунтованих причин їх неподання суду першої інстанції.

Ураховуючи наведені ОСОБА_1 доводи щодо його участі в розгляді справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції перевірив подані ним додаткові матеріали по суті та не відхиляє їх лише з мотивів неподання до місцевого суду.

Однак і після врахування зазначених матеріалів сукупність доказів не усуває взаємовиключності версій учасників ДТП та не дає можливості без припущень встановити, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком саме недотримання ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Посилання апелянта на неповноту первинного оформлення матеріалів ДТП та недослідження судом першої інстанції окремих джерел доказової інформації не можуть замінити необхідність доведення складу адміністративного правопорушення належними і достатніми доказами.

Неповнота доказової бази не може тлумачитися проти особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, та не дає суду підстав самостійно усувати прогалини обвинувачення шляхом припущень щодо фактичного механізму ДТП.

Таким чином, перевіривши доводи першої та другої апеляційних скарг ОСОБА_1 , як окремо, так і в їх сукупності, а також дослідивши матеріали, на які він посилається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність достатньої сукупності доказів для встановлення в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Сам факт подання ОСОБА_1 двох апеляційних скарг на одну й ту саму постанову не утворює двох окремих предметів апеляційного перегляду, оскільки обидві скарги стосуються одного судового рішення, однієї його частини та спрямовані на досягнення одного процесуального результату - скасування постанови в частині закриття провадження стосовно ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим наведені у двох апеляційних скаргах доводи оцінені судом апеляційної інстанції в їх сукупності.

Надаючи оцінку дослідженим доказам та в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: